Бортків
Бо́ртків — село в Україні, у Золочівському районі Львівської області.
| село Бортків | |
|---|---|
.jpg) | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Львівська область |
| Район | Золочівський район |
| Тер. громада |  Красненська селищна громада
|
| Код КАТОТТГ | UA46040090050072196 |
| Основні дані | |
| Перша згадка | 1442 |
| Населення | 809 |
| Площа | 3,242 км² |
| Густота населення | 249,54 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 80730[1] |
| Телефонний код | +380 3265 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°50′40″ пн. ш. 24°37′57″ сх. д. / 49.84444° пн. ш. 24.63250° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
227 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 80730, Львівська обл., Золочівський р-н, с. Бортків |
| Карта | |
  Бортків | |
 Бортків | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Населення становить 809 осіб.
Етимологія
ред.Тут колись мешкало первісне поселення Бориславів двір і в процесі історичного розвитку виник простіший варіант для назви поселення Бортків двір, а згодом іще простіший – Бортків. Основна версія назви села говорить про рід занять поселенців – бортництво (бджільництво).[2]
Географія
ред.Розташоване в північно-західній частині району на березі річки Гологірка.
Навколо Борткова лежать орні поля, лісів вже в цій околиці немає. А трохи ближче на відстані від села 3 кілометри знаходиться горб, який називають Козацьким. Про це існує легенда, про те що коли була війна, неподалік села ближче до Дубин, у битві помер полководець і його тіло закидали козацькими шапками і з часом його тіло поросло травою і утворився горб. Який вважали символом вірності українців. Цей горб здіймається до 257 метрів над рівнем моря.[2]
А ще недалеко від цього місця стояв великий камінь на, якому були зображені язичницькі символи. Але селяни вирішили його закопати цю пам’ятку давньої слов’янської релігії. Але колись давно, що поля на заході були зайняті великим лісом, який біля самого села переростав у сад. Але майже усі дерева лісу були зрізані і постачалися до Львова, як сировина. Через це населенню стало складно жити, адже ліси у ті часи мали дуже велике значення для сільського господарства. Також приблизно на 100 метрів від Дубин у сторону Глинян розташоване невеличке цікаве місце Гарбузове. А цікаве воно тим що колись там колись жив Пан Гарбуз до якого ходили селяни працювати на землі. А ще ближче до села знаходилися окопи, у які жителі села закопували мертву худобу. Після цього це місце почали називати «окописка». З міста Глиняни через Бортків йшла воєнна дорога, з боку цієї дороги росли чотири липи. Зрозуміло, що там була криниця. І за часів польського правління вона була засипана австрійською зброєю, а на цьому місці було встановлено пам’ятник «Святому Яну Непомуку» (покровитель подорожуючих). На сьогоднішній день в селі залишився пам’ятник святому Яну і лише одна липа, які є живими свідками цієї історії. Є місцевості болотянисті і для їхнього осушення робили дринажі.[2]
Історія
ред.Вперше село згадане в писемних джерелах за 1442 рік.
Село під назвою «Bordtkow» зображене на карті України Гійома де Боплана 1650 року[3], а також на пізніших картах фон Міґа (1779-1883)[4].
На протилежному боці села був великий фільварок, який орієнтувався на виробництві збіжжя. Цей фільварок з’явився приблизно в 1680 році. Вести господарство у ті часи було складно саме через те, що були часті татарські навали. На початку XVIII століття Галичина була ареною бойових дій. Не минуло це і Борткова, нагадуванням про ці події є вулиці Ріжна (де нібито відбулася велика різанина) і Королева (проїжджаючи через село зупинився Ян Казимир).[2]
У Географічному словнику Королівства Польського (1880) міститься така інформація про Бортків:[5]
|
Бортків – село Золочівського повіту, в 3 милях на захід від Золочева, над потічком Солотвина, притокою Гологірки, яка, у свою чергу, є притокою Полтви, у 12 км від поштової станції Красне. Бортків лежить на дуже родючій землі, на так званих Золочівських низинах, глибокий чорнозем, земля при висиханні практично непридатна для оброблення. У власності пана перебуває: ріллі орної – 1049 моргів, лугів і городів – 483, пасовищ – 62, у власності селян – ріллі орної – 1304 морги, лугів і городів – 830, пасовищ – 241. Кількість мешканців: римо-католиків – 134, греко-католиків – 773, юдеїв – 69, разом – 976. Належить до римо-католицької парафія в Глинянах, греко-католицька парафія є на місці, належить до деканату унівського. Також є етатова школа і позичкова каса з фондом 245 золотих ринських. | 
|
В 1902 році в поміщицькому маєтку відбувся страйк сільськогосподарських робітників, організаторів якого — місцевих жителів Г. Папроцького і М. Балучинського — ув’язнили. В роки першої світової війни село було знищене. В 1919—1920 рр. його селяни розподілили поміщицькі землі між собою.
В 1934 році було відомо, що в Борткові було аж три читальні – українська, москвофільська, польська. А також дві кооперативні крамниці – «Просвіта» і «Суспільство ім. М.Качковського». Була ще й єврейська крамниця. Ще в 1873 році в Галичині виникло москвофільство, і на основі цього будували москвофільські читальні. Одна з таких читалень була в Борткові. Такі читальні створювали, тому що відбувалися народні рухи проти Російської Імперії. Народ своїми силами намагався підсилити ідею відродження незалежної української держави і українського народу. Люди почали популяризувати козацтво - носили високі шапки і співали коцьких пісень. І тому москофіли намагалися придушити в українців їхню силу волі. Через це Російська Імперія таємно підтримувала москвофілів. Після Першої Світової війни інформацію про читальню не знайшли. Але було відомо, що селяни читали газети: «Русское Слово», «Русская рада», «Посланник».[2]
Делегатами до Народних Зборів Західної України у 1939 році були В. Папроцький та І. Регета. В цьому ж році виникла комсомольська організація.[6]
За радянської влади в селі знаходилась центральна садиба колгоспу «Україна», за яким було закріплено 1,7 тис. грн. Основним виробничим напрямком було тваринництво з розвинутим буряківництвом.
У зв'язку з децентралізацією в Україні з 2020 року село перебуває у складі Красненської селищної громади Золочівського району.
Населення
ред.Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 956 осіб, з яких 430 чоловіків та 526 жінок.[7]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 808 осіб.[8]
Мова
ред.Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[9]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,75 % |
| російська | 0,25 % |
Економіка
ред.Діють підприємства:
- СТОВ «Україна», фермерські господарства. Основний вид діяльності — вирощування зернових.
- МПП «Секунда» — виробництво взуття. (Зараз не діє)
- МПП «Столярик» — виробництво столярних виробів.
- ПП «Геопроект-М» — інжинірингова діяльність.
Соціальна сфера
ред.Освітні заклади:
- Бортківська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів (директор — Кутянський Степан Мар'янович). Приміщення школи збудоване 1967 року.
До закладів культури відноситься народний дім. До охорони здоров'я — амбулаторія загальної практики сімейної медицини. Є місцева пожежна команда, яка була відкрита 29 жовтня 2018 року.[10]
Історичні пам'ятки
ред.Церква Вознесіння Господнього (1767)
ред.Знаходиться в центрі села, при дорозі. Тризрубна триверха будівля збудована з різаного вільхового дерева на дубових підвалинах, за кошти громади. Рік освячення — 1767, посвячував її єпископ Антін Ангелович. Ще на початку XX ст. в церкві був антимінс, виданий ним 1768 року. Біля церкви стояла дерев`яна дзвіниця з чотирма дзвонами. У 1876 році церкву всередині розмалювали. У 1901 році біля неї вже стояла мурована дзвіниця з п`ятьма дзвонами. У цьому ж році до бабинця церкви прибудували присінок, адже вона не вміщала усіх парафіян.[2]
На південь від церкви розташована мурована стінна двоярусна дзвіниця на п'ять аркових прорізів. До 1901 року це була дерев'яна дзвіниця з чотирма дзвонами. З мурованої дзвіниці у 1915 році московське військо забрало усі п'ять дзвонів. На прицерковній території збереглися старі кам'яні хрести і надгробні пам'ятники.
Відомі люди
ред.- Хамула Михайло — галицький промисловець
- Кохан Григорій — український кінорежисер
- Дальний Мар'ян (справжнє ім'я — Горгота Мар'ян) — письменник
- Солотва Ольга Франківна — доярка колгоспу «Україна», Герой Соціалістичної Праці
Посилання
ред.- ↑ Довідник поштових індексів України. Львівська область. Золочівський район. Архів оригіналу за 27 січня 2016. Процитовано 19 січня 2016.
- ↑ а б в г д е Історія мого старого друга – мого села.
- ↑ Карта Боплана квадрат 2-4. freemap.com.ua. Процитовано 7 червня 2022.
- ↑ Galizien und Lodomerien (1779–1783) - First Military Survey | Arcanum Maps. maps.arcanum.com (англ.). Процитовано 7 червня 2022.
- ↑ Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom I - wynik wyszukiwania - DIR. dir.icm.edu.pl. Процитовано 7 червня 2022.
- ↑ БОРТКІВ, ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОН, ЛЬВІВСЬКА ОБЛАСТЬ.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Львівська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Львівська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Львівська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Відбулося урочисте відкриття місцевої пожежної команди Бортківської сільської ради. Процитовано 27 лютого 2024.
Джерела
ред.- Бортківська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Золочівської районної ради Львівської області [Архівовано 8 квітня 2019 у Wayback Machine.]
- Погода в селі Бортків [Архівовано 27 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
- Бортківська сільська рада [Архівовано 26 серпня 2019 у Wayback Machine.]