Відкрити головне меню
Вікіпедія

Харчук Борис Микитович

український письменник
(Перенаправлено з Борис Харчук)

Харчук Борис Микитович
Borys Kharchuk.jpg
Народився 13 вересня 1931(1931-09-13)
Лози
Помер 16 січня 1988(1988-01-16) (56 років)
Рига
·гострий інфаркт міокарда
Поховання Берковецьке кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Національність українець
Діяльність письменник,журналіст
Alma mater Полтавський національний педагогічний університет імені Володимира Короленка
Мова творів українська
Роки активності 1960–1980
Напрямок психологічний реалізм
Жанр роман, повість, новела
Magnum opus «Волинь»
Членство Спілка письменників СРСР
Премії імені Лесі Українки
Харчук Борис Микитович у Вікісховищі?
У Вікіпедії є статті про інших людей з прізвищем Харчук.

Бори́с Мики́тович Харчу́к (13 вересня 1931, Лози — 16 січня 1988, Рига) — український письменник, член Спілки письменників СРСР з 1958 року.

Зміст

ЖиттєписРедагувати

 
Меморіальні таблиці на хаті Бориса Харчука у рідному селі
 
Надгробок письменника

Народився 13 вересня 1931 року в селі Лозах (нині Збаразького району Тернопільської області) в селянській родині. Навчався в Учительському інституті у Кременці, де одним із його педагогів був Віктор Андрієвський. У 1954 році закінчив Полтавський педагогічний інститут та Вищі літературні курси в Москві при Літінституті імені Горького. Працював спочатку журналістом, потім був завідувачем преси ЦК ВЛКСМ, першим редактором дитячого журналу «Малятко». З 1960-их на творчій роботі. Жив за часи Другої світової війни. Тоді пізнав і приниження, і знущання, і голод. Найкращим подарунком для малого хлопця був зошит. Писав фантастичні твори.

«
Він починав з віршів, підготував навіть цілу збірку, але швидко зрозумів, що покликанням його є проза. Влітку 1954 року викладач української літератури педагогічного інституту О. Й. Данисько привів свого випускника в літературно-меморіальний музей І. П. Котляревського і рекомендував на посаду наукового працівника. Там невдовзі він і розпочав писати свою першу повість «Йосип з гроша здачі» (в первісному варіанті вона називалася «Йосип з копійки здачі»). Робоче місце Харчука директор визначив за столиком біля вікна, що виходило на Першотравневий проспект. На столик Борис поклав велику сіру теку, яку приніс із собою, — там були його рукописи, туди складав він і аркуші першого прозового твору. Своїм колегам по музею він розповідав про своє бідне дитинство, матір-селянку, про Волинь, яку любив понад усе... Одного разу його обурила поведінка директора музею, який необачно осмілився штовхнути Харчука на конфлікт з неугодним йому працівником. Борис Микитович дав йому гідну відповідь. Потім, коли був вільний час і не було директора, він читав свою повість і вислуховував поради та зауваження. Проза його все більше й більше захоплювала, і він наполегливо працював над повістю, яку згодом і закінчив. У 1955 році він перейшов до редакції «Міліцейського свистка», але й там довго не затримався: у 1956 році журнал «Дніпро» опублікував повість «Йосип з гроша здачі» і його запросили в Київ. Там він працював у ЦК ЛКСМУ — завідував сектором преси, редагував журнал «Малятко», пізніше — був відповідальним секретарем журналу «Знання та праця».
 »

Уже перша повість (окреме видання 1957 р.) стала своєрідним прологом до всього того, що він сказав у наступних творах. Він був великим працелюбом і сказав багато, і творів опублікував немало, незважаючи на активну протидію з боку недругів.

Твори Б. Харчука ще за життя перекладалися на англійську, німецьку, іспанську, вірменську, російську, таджицьку та інші мови.

Своїми художніми творами і своєю безкомпромісною поведінкою Борис Харчук наближав світлий день проголошення незалежної Української держави.

Жив у Києві. Помер 16 січня 1988 року від інфаркту в Ризі. Похований на Міському кладовищі «Берківці» у Києві.

ТворчістьРедагувати

Автор

  • романів:
    • «Волинь» (у чотирьох томах, 1959—1965; друга редакція 1988),
    • «Місяць над майданом» (1970; друга назва «Майдан»),
    • «Хліб насущний» (1976),
    • «Кревняки» (1984);
  • повістей;
  • оповідань:
    • «Йосип з гроша здачі» (1957),
    • «Планетник» (1958),
    • «З роздоріжжя» (1958),
    • «Станція „Настуся“» (1965),
    • «Закам'янілий вогонь» (1966),
    • «Зазимки і весни» (1967),
    • «Неслава» (1968),
    • «Горохове чудо» (1969),
    • «Помста» (1970),
    • «Материнська любов» (1972),
    • «Школа» (1979),
    • «Невловиме літо» (1981),
    • «Облава» (1981),
    • «Подорож до зубра» (1986).

Твори, котрі не могли з'явитися за життя автора і були опубліковані після «перебудови»: роман «Межі і безмежжя» (написаний 1966), повісті «Українські ночі» (1988) та «Мертвий час» (1987), начерки роману «Плач ненародженої душі» (1980-ті роки), оповідання й новели.

Із запланованого 4-томного видання творів Б. Харчука з'явилося лише два у 1991 році[1].

Твори Бориса Харчука перекладені російською, польською і угорською, білоруською, вірменською, таджицькою, англійською, німецькою, іспанською мовами.

ПублікаціїРедагувати

  • Харчук Б. Волинь: Роман. Тетралогія. — К.: Дніпро, 1988.: Кн. 1-2. — 567с.; Кн. 3-4. — 751 с.
  • Харчук Б. Довга гора: Роман. — К.: Рад. письменник, 1979. — 293 с.
  • Харчук Б. Кревняки: Роман. — К.: Дніпро, 1985. — 514 с.
  • Харчук Б. Місяць над майданом: Роман. — К.: Рад. письменник, 1971. — 280 с.
  • Харчук Б. Хліб насущний: Роман. — К.: Рад. письменник, 1976. — 246 с.
  • Харчук Б. Горохове чудо: Повість. — К.: Веселка, 1968. — 112 с.
  • Харчук Б. Йосип з гроша здачі: Повість. — К.: Веселка, 1969. — 140 с.
  • Харчук Б. Невловиме літо: Повісті. — К.: Рад. письменник, 1982. — 343 с.
  • Харчук Б. Неслава: Повість. — К.: Рад. письменник, 1968. — 130 с.
  • Харчук Б. Подорож до зубра: Повісті / Худож. Д. О. Лукомський. — К.: Рад. письменник, 1986. — 368 с., іл.
  • Харчук Б. Помста: Повість та новели. — К.: Веселка, 1970. — 279 с.
  • Харчук Б. Розстріляні ночі: Нариси. — К.: Дніпро, 1979. — 66 с.
  • Харчук Б. Далека стежка до весни: Повість // Вітчизна. — 1983. — № 4. — С. 20-62.
  • Харчук Б. Облава: Повість // Київ. — 1983. — № 11. — С. 79-101.
  • Харчук Б. Ой Морозе, Морозенку: Повість-легенда // Вітчизна. — 1983. — № 12. — С. 24-47.
  • Харчук Б. Мар'яна: Повість //Вітчизна. — 1986. — № 4. — С. 19-89.
  • Харчук Б. Останні оповідання: («Слово»; «Іде»; «Вйо»; «Постріляний»; «Порубаний»; «Нічна стежка») // Київ. — 1991. — № 1. — С. 9-18.
  • Харчук Б. Свічка // Оповідання-87. — К., 1988. — С. 345-365.
  • Харчук Б. Смерть у Москві: Оповідання // Київ. — 1993. — № 11. — С. 8-17.
  • Харчук Б. Чортів закрут: Новела // Вільне життя. — 1983. — 16 трав.

ПриміткиРедагувати

  1. ↑ Харчук Б. Твори: В 4-х т. — К., 1991. — Т. 1—2.

ЛітератураРедагувати

  • Антонюк-Следзінська Л. Борис Харчук і Крем'янеччина // Діалог. — 1997. — 28 черв.
  • Борис Харчук — родом і серцем з Волині // Гром'як Р. Література Золотого вересня. — К., 1989. — С. 228-250.
  • Борчук А. «І трапилося непередбачене…»: Штрихи до портрета Б. Харчука // Русалка Дністрова. — 1994. — № 17.
  • Будзан Г. Літописець Волині // Народне слово. — 1991. — 16 серп.
  • Василишин О. Борис Харчук і «Просвіта» // Вільне життя. — 1993. — 22 черв. — (Рядок з біографії краю).
  • Василишин О. Слава і «Неслава» Бориса Харчука // Вільне життя. — 1992. — 22 трав.
  • Гнатюк І. Таврований доносами // Дзвін. — 1991. — № 9. — С. 141-144.
  • Гром'як Р. Невичерпність // Літ. Україна. — 1983. — 27 жовт.
  • Гром'як Р. Художні обрії Б. Харчука // Вільне життя. — 1981. — 13 верес.
  • Дзюба Г. І тільки ненька не засне… // Народне слово. — 1991. — 13 верес.
  • Мельничук Х. Звучить слово майстра // Колгоспне життя. — 1990. — 12 трав.
  • Моліцька Г. Харчукова світлиця // Свобода. — 1992. — 24 листоп.
  • Слабошпицький М. Побачити в дорозі: Спогад про Б. Харчука // Україна. — 1991. — № 15. — С. 12-13.
  • Сорока П. Дорога до сина: [Образ матері в творах Б. Харчука] // Вільне життя. — 1989. — 30 лип.
  • Сорока Я. «Слово живе, коли обкипить кров'ю»: [Про дружбу Б. Харчука та Я. Сороки] // Русалка Дністрова. — 1994. — № 4.
  • Сорока Я. Таким пам'ятаю Бориса Харчука: Спогади. Фрагмент // Тернопілля'96: Регіон. річник. — Тернопіль, 1997. — С. 470-472.
  • Харчукова криниця. — Збараж: Пегас, 1992. — 31 с.
  • Харчук Р. Про батька // Слово і час. — 1992. — № 1. — С. 54-55.
  • Чернихівський Г. Борис Харчук і Крем'янеччина // Русалка Дністрова. — 1996. — № 14 (лип.).
  • Чернихівський Г. Співець отчого краю // Рад. село. — 1986. — 27 лют.

ПосиланняРедагувати

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Харчук_Борис_Микитович&oldid=24667718