Борисов Вадим Вадимович
Вадим Вадимович Борисов (нар. 30 квітня 1955, Москва) — радянський і російський тенісист, тенісний тренер, заслужений майстер спорту СРСР (1985). Неодноразовий чемпіон СРСР в чоловічому і змішаному парному розряді, шестиразовий чемпіон Європи серед любителів в різних розрядах (в 1980 році — абсолютний чемпіон). Капітан збірної Росії в Кубку Девіса, вперше вивів її у фінал цього турніру.
| Борисов Вадим Вадимович Vadim Borisov | ||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| рос. Вади́м Вади́мович Бори́сов | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Громадянство |  Soviet Union | |||||||||||||||||||||||||||||||
| Дата народження | 30 квітня 1955 (69 років) | |||||||||||||||||||||||||||||||
| Місце народження | Москва, СРСР | |||||||||||||||||||||||||||||||
| Робоча рука | права | |||||||||||||||||||||||||||||||
| Мейджори | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Вімблдон | 1р (1976) | |||||||||||||||||||||||||||||||
Парний розряд | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Мейджори | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Ролан Гаррос | 1р (1973) | |||||||||||||||||||||||||||||||
| Інші парні турніри | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Мікст | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Ролан Гаррос | 1р (1973) | |||||||||||||||||||||||||||||||
| Вімблдон | 1р (1976) | |||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
Ігрова кар'єра
ред.Вадим Борисов — син однієї з провідних радянських тенісисток свого часу Клавдії Борисової — народився в 1955 році. У теніс грав з шести років[1]. Тренер — С. П. Мірза[2] . З 1974 року став одним із десяти кращих тенісистів СРСР, де залишався 11 років поспіль. У 1976 році був вперше запрошений в збірну СРСР на матч Кубка Девіса з командою Монако, де приніс команді два очки. У тому ж році виступив на Вімблдоні, пройшовши кваліфікаційний відбір[3] і програвши в першому колі супернику з Японії, проте в подальшому мало виступав в професійних турнірах, за винятком Кубка Девіса.
Основні досягнення Борисова припадають на любительські турніри. Він шість разів вигравав чемпіонат Європи серед любителів в різних розрядах, ставши в тому числі абсолютним чемпіоном Європи в 1980 році (переміг в одиночному, чоловічому і змішаному парному розрядах)[4]. Борисов представляв СРСР на трьох тенісних турнірах Універсіад: на Універсіаді 1977 року в Софії він став бронзовим призером в одиночному розряді, в 1979 році в Мехіко приніс радянської збірної дві золоті медалі — в одиночному розряді і чоловічих парах, а ще через два роки в Бухаресті завоював «срібло» в одиночному розряді і «бронзу» в парі з Сергієм Леонюк.
Вищими досягненнями Борисова в індивідуальних професійних турнірах є вихід в 1980 році в фінал турніру Гран-прі в Софії в одиночному розряді (програв шведу Перу Хьертквісту) і в парі з німцем Томасом Еммріхом, а також перемога в " челленджері " в Травемюнде (НДР) в 1984 році. З 1979 по 1984 рік Борисов постійно був членом збірної СРСР в Кубку Девіса і двічі (у 1981 і 1984 роках) допоміг їй виграти Європейську зону. Серед його результатів в Кубку Девіса — перемога в лютому 1980 роки над Янніком Ноа, який до того моменту входив в число 30 кращих тенісистів світу.
У чемпіонатах СРСР Борисов двічі перемагав в міксті (1980, 1981, обидва рази з Оленою Єлисеєнко) і один раз в чоловічому парному розряді (1984, з Костянтином Пугаєвим). Хоча Борисов тричі очолював список найсильніших тенісистів СРСР (в 1979, 1980 і 1983 роках), чемпіоном СРСР в одиночному розряді йому стати не вдалося і його кращим результатом залишився вихід у фінал в 1977 році, де він програв Володимиру Короткову[5].
Стиль гри
ред.Микола Озеров називав сильними сторонами гри Борисова удар зліва і кручену свічку. Озеров відзначав швидкість і винахідливість Борисова і вміння грати по всьому корту[1].
Шаміль Тарпіщев називає Борисова королем «коротких діалогів» і «швидкоплинних перестрілок», відзначаючи одночасно його стратегічну слабкість. Тарпіщев відзначає неготовність Борисова як гравця до монотонної і рутинної роботи, а також до об'єктивної оцінки своїх сил, приводячи в приклад «сухе» поразка від Б'єрна Борга в матчі ліги World Team Tennis, на який він сам упросив тренера його випустити, будучи впевненим в перемозі[6].
Тренерська кар'єра
ред.Після закінчення активних виступів Вадим Борисов працює тренером. Зайнявши в 1993 році пост капітана збірної Росії, на наступний рік він вивів її в перший в її історії фінал Кубка Девіса . Після поразки в фіналі від шведів йому, однак, не дозволили продовжувати роботу зі збірною, в якій його на посаді капітана змінив тренер Євгена Кафельникова Анатолій Лепьошін[7]. Пізніше Борисов переїхав до Німеччини, щоб працювати тренером в одному з тенісних клубів Гамбурга[8]. Серед інших місць роботи Борисова — тенісна школа Черкасова[9]. Зараз він працює в Москві.
Фінали Гран-прі за кар'єру
ред.Одиночний розряд: 1 (0–1)
ред.| Результат | W/L | Дата | Турнір | Покриття | Суперник | Рахунок |
|---|---|---|---|---|---|---|
| Поразка | 0–1 | Гру 1980 | Софія, Болгарія | Килим |  Пер Єртквіст
|
3–6, 2–6, 5–7 |
Парний розряд: 1 (0–1)
ред.| Результат | W/L | Дата | Турнір | Покриття | Партнер | Суперники | Рахунок |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Поразка | 0–1 | Гру 1980 | Софія, Болгарія | Килим |  Томас Еммріх
|
 Гармут Кірхгюбель Роберт Райнінгер
|
6–4, 3–6, 4–6 |
Титули на челленджерах
ред.Одиночний розряд: (1)
ред.| Ранг | Рік | Турнір | Покриття | Суперник | Рахунок |
|---|---|---|---|---|---|
| 1. | 1984 | Травемюнде, Німеччина | Ґрунт |  Алехандро Гансабаль
|
7–5, 7–5 |
Примітки
ред.- ↑ а б Н. Н. Озеров. Теннис большой: По обе стороны сетки. Спартак-70: Сайт, посвящённый 70-летию общества «Спартак». Архів оригіналу за 17 квітня 2013. Процитовано 7 березня 2012.
- ↑ Умер Святослав Петрович Мирза | Спортивное общество Спартак. Спортивное общество Спартак (рос.). 29 січня 2007. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 27 вересня 2017.
- ↑ Даниил Сальников (10 грудня 2008). Борисов: участь тренера – отвечать за всё. Championat.com. Архів оригіналу за 14 вересня 2012. Процитовано 7 березня 2012.
- ↑ Вадим Борисов [Архівовано 5 квітня 2012 у Wayback Machine.] на сайте Зала российской теннисной славы
- ↑ Чемпионаты СССР летние личные [Архівовано 5 березня 2012 у Wayback Machine.] в Энциклопедии «Российский теннис»
- ↑ Ш. Тарпищев, О. Спасский. День третий // Корт зовёт. — М. : Молодая гвардия, 1988. — ISBN 5-235-00031-5.
- ↑ Александр Моргин. (10 січня 1995). Серия побед российских теннисистов привела к серии кадровых перемен. Известия. Архів оригіналу за 4 грудня 2018. Процитовано 7 березня 2012.
- ↑ Александр Ерастов. (4 грудня 2008). Золотой «Оскар» с ракеткой. Российская газета. Архів оригіналу за 4 грудня 2018. Процитовано 7 березня 2012.
- ↑ Наши тренеры [Архівовано 2 лютого 2014 у Wayback Machine.] на сайте школы Черкасова
Посилання
ред.- Борисов Вадим Вадимович на сайті ITF
- Вадим Борисов на сайті Зала російської тенісної слави
- Профіль ATP [Архівовано 24 червня 2021 у Wayback Machine.]
- Профіль учасника Кубку Девіса [Архівовано 24 червня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
