Вікіпедія

Борейко Володимир Євгенович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Борейко.

Борейко Володимир Євгенович (нар. 5 жовтня 1958(19581005)[1], Свердловськ (тепер Єкатеринбург), СРСР) — український еколог, біолог,[2] природоохоронець, письменник, зоозахисник. Директор громадської організації «Київський еколого-культурний центр», головний редактор Гуманітарно-екологічного журналу, заснованого в 1999 р. Заслужений природоохронець України (з 2010 р.). Живе в Києві.

Борейко Володимир Євгенович
Володимир Борейко у 2014
ПсевдоВолодимир Борейко
Народився5 жовтня 1958(1958-10-05) (66 років)
Свердловськ, РРФСР, СРСР
Місце проживанняКиїв, Україна Україна
Діяльністьохорона природи
НагородиЗаслужений природоохоронець України
Сайтecoethics.ru

Біографічні відомості

Народився в місті Свердловську (Російська Федерація).

Навчався в Донецькому державному університеті (зараз Донецький національний університет). Під час навчання був командиром Дружини охорони природи цього університету[3].

Працював слюсарем-ремонтником в Донецькому трамвайному парку, згодом — у Президії Українського товариства охорони природи, в Міністерстві охорони навколишнього природного середовища України. З Міністерства охорони навколишнього природного середовища України пішов за власним бажанням на знак протесту проти бездіяльності його керівництва.

Протягом каденцій 6-9 скликань Верховної Ради України був помічником народних депутатів: Голуба Олександра Володимировича (6-7 скликання), Комуністична партія України: Томенка Миколи Володимировича (8 скликання)[4]; Диріва Анатолія Борисовича (8 скликання), Політична партія «НАРОДНИЙ ФРОНТ»[5]; Маріковського Олександра Валерійовича (9 скликання)[6].

Активна природоохоронна позиція

Провідний діяч природоохоронного руху в Україні. Автор 18 діючих природоохоронних законів України[7]. Серед найбільш відомих кампаній, за його та очолюваною ним громадською організацією участю — перепис найстаріших дерев України[8][9][10]. Щорічно Володимир Борейко проводить операцію «Першоцвіт», яка направлена на захист рідкісних та зникаючих рослин, що занесені в Червону книгу України[11][12]. Один із активістів всеукраїнської кампанії проти капканів[13]. Серед інших всеукраїнських зоозахисних кампаній, які проводить Володимир Борейко — боротьба з дельфінаріями[14]. Активіст захисту найбільш знищуваного виду тварин в Україні — вовків[15].

Ініціатор заборони в Україні весняного полювання, полювання у біосферних заповідниках і національних парках, комерційного полювання на зубрів, відлову дельфінів, використання капканів і фосфіду цинку, домігся відкриття у вузах України нової дисципліни — «Екологічна етика». Під його керівництвом у 20 областях України створено 588 об'єктів природно-заповідного фонду, проведено близько 60 природоохоронних семінарів і конференцій[7][16].

Спільно з Екоправо-Київ виграв 75 судових справ природоохоронної спрямованості[7][16].

Протягом своєї інспекторської діяльності затримав понад 2000 браконьєрів.

Нагороди та звання

Указом Президента України Віктора Андрійовича Ющенка № 14/2010 від 12.01.2010 року Борейку Володимиру Євгеновичу було присвоєно почесне звання «Заслужений природоохоронець України»[17].

Почесний член Московського товариства дослідників природи (2015)[18].

Член Комісії з охоронюваних природних територій Міжнародного Союзу охорони природи (IUCN), Робочої групи по хижаках Мінекології України.

2024 р. В. Борейко отримав грамоту -подяку та цінний подарунок від Київської обласної ради за вагомий внесок у розвиток заповідної справи та охорони навколишнього середовища[16]

Критика на адресу вітчизняних зоозахисників

У 2010 р. Володимир Борейко різко критикував вітчизняні зоозахисні організації[19], заявивши:

На жаль, наші зоозахисні організації можна назвати лише собакозахисними, оскільки вони не займаються іншими тваринами, поза бродячими котами і собаками.

— В.Борейко. Зоозахисники провокують знищення собак. Хрещатик, 24.06.2010р.[20]

Також він назвав випадки отруєння бродячих псів «народною партизанською війною з собаками», поклав на зоозахисників провину за провокування такої реакції городян, наголосивши, що такий стан справ є наслідком відстоювання зоозахисниками стерилізації, бродячих собак.

На В. Є. Борейка було організовано кілька замовних нападів, останній стався 1 лютого 2010 р., після цього він на час втратив зір і слух[21]. Святошинським районним відділенням міліції м. Києва було відкрито кримінальну справу за фактом нападу і побиття В. Є. Борейка, однак зловмисники знайдені не були.

Твори

Автор більше 200 книг на екологічну, природоохоронну, зоозахисну, екофілософську та історичну тематику. Крім того опублікував понад 700 наукових статей з охорони природи, надрукованих в Україні, США, Росії, Польщі, Білорусі, Латвії[16].

Найважливіші твори, в яких Борейко є автором та співавтором:

Серія «Історія охорони природи»

1994 рік
  • «Нотатки природоохоронця»
1995
  • «Історія заповідної справи в Україні» (перевидання з доповненнями — 2001 р.)
  • «Царські полювання» від Мономаха до Путіна та Кучми" (перевидання 1995, 2000, 2005, 2005).
  • «Словник діячів охорони природи» (перевидання 1995, 2001).
1996
  • «Екологічні злочини військових в Україні та на прилеглих територіях».
  • «Нариси про піонерів охорони природи (том перший)».
  • «Білі плями історії природоохорони. СРСР, Росія, Україна (том перший)».
  • «Білі плями історії природоохорони. СРСР, Росія, Україна (том другий)».
  • «Історія охорони природи України Х сторіччя — 1980» (перевидання 2001 р.).
  • «Білі плями природоохорони» (перевидання 2003).
1997
  • «Нариси про піонерів охорони природи (том другий)».
  • «Етико-естетичний підхід в охороні дикої природи та заповідній справі (З вітчизняних та зарубіжних робіт)».
  • «Асканія-Нова: важкі версти історії 1826—1997».
  • «Історія руху студентських природоохоронних дружин України в документах та спогадах».

Серія «Природоохоронна пропаганда»

1996
  • «Екологічні традиції, релігійні погляди слов'янських та інших народів» (перевидання: 1998, 2003)
  • «Шляхи та методи природоохоронної пропаганди» (перевидання: 1998, 2002 р.).
1997
  • «Сторіччя природоохоронної пропаганди. Бібліографічний покажчик вітчизняної літератури (1882—1996 р.)».
2000
  • «Як екологам співпрацювати з засобами масової інформації».
  • «Лісовий фольклор. Дерева життя та священні гаї» (перевидання — 2003 р.).
2003
  • «Осягнення екологічної теології»
  • «Популярний словник по екологічній етиці та гуманітарній екології»

Серія «Охорона дикої природи»

1996
  • «Супутник юного захисника природи» (перевидання 1999 р.)
1997
  • «Введення в природоохоронну естетику» (перевидання: 1999, 2001)
1998
  • «Святилища дикої природи. Нариси до ідеології заповідної справи»
1999
  • «Прорив в екологічну етику» (перевидання: 2001, 2003, 2005 р.)
2001
  • «Сучасна ідея дикої природи» (перевидання: 2003)
2002
  • «Філософи дикої природи та природоохорони» (перевидання, 2004)
  • «Охорона вікових дерев»
  • «Захист місцевих природно-історичних святинь»
2003
  • «Священні гори»
  • «Курс молодого бійця ДОП»
2004
  • «Стислий курс екологічної етики»
  • «Екологічна етика в ВНЗ»
  • «Екологічна етика в школі»
2005
  • «Художники дикої природи»
  • «Природоохоронна естетика в ВНЗ»
  • «Етика та менеджмент заповідної справи»
  • «Кинь полювання — стань людиною»
  • «Проти весняного полювання»
  • «Природоохоронна естетика в школі»
2006
  • «Письменники дикої природи»
2007
  • «Закон „Про захист тварин від жорстокого поводження“. Український прорив»
  • «Винищення зубрів в Україні, Білорусі, Польщі та Росії. Матеріали незалежного дослідження»
2008
  • «Етика та практика охорони біорозмаїття»
  • «Історія охорони дикої природи у США»
2009
  • «Стародавні дерева України»
2010
  • «Троянський кінь екотуризму: смерть для заповідної природи»
  • «Видовий терор»
2011
  • «Настольна книга зоозахисника»
  • «Екологічна етика та гуманне ставлення до тварин і рослин» (Цей спецкурс за вибором затверджено Міністерством освіти України)
  • «500 видатних дерев України»
2012
2013 p.
2014 p.
2015 p.

Також Володимир Борейко є автором багатьох статей у газетах та журналах України, Росії та інших країн, присвячених екологічній, зоозахисній, еколого-просвітницькій та еколого-філософській тематиці, зокрема він відстоює прийняття Україною концепції «прав тварин», яка прийнята багатьма іншими країнами.

Примітки

  1. ↑ Кандидати до Київської міської ради — Центральна виборча комісія, Місцеві вибори 2015. Архів оригіналу за 21 жовтня 2015. Процитовано 19 жовтня 2015.
  2. ↑ Зубр (Bison bonasus l.) в Україні: історія, сьогодення та перспективи збереження (PDF) (укр.). Іван Парнікоза, Володимир Сесін, Володимир Борейко. Архів оригіналу (PDF) за 14 лютого 2019.
  3. ↑ Владимир Борейко – борец с браконьерами и защитник первоцветов. xml-sitemap.net. Архів оригіналу за 27 липня 2013. Процитовано 27 червня 2013.
  4. ↑ http://nashigroshi.org/2015/12/02/pomichnyky-nardepiv-2012-2014-v-h/
  5. ↑ Анатолій Борисович Дирів. rada.oporaua.org. Архів оригіналу за 10 серпня 2020. Процитовано 24 листопада 2019.
  6. ↑ https://ring.org.ua/search?q=Борейко+Володимир+Євгенович&clearall=on&datasources=posipaky_info[недоступне посилання]
  7. ↑ а б в Про нас. Київський еколого-культурний центр http://ecoethics.ru/about/ [Архівовано 22 вересня 2013 у Wayback Machine.]
  8. ↑ Володимир Борейко став «Заслуженим природоохоронцем України». kyiv.comments.ua (укр.). Архів оригіналу за 27 липня 2013. Процитовано 27 червня 2013.
  9. ↑ Вековые деревья гибнут без охраны. news.ipcsevastopol.org (укр.). Архів оригіналу за 27 липня 2013. Процитовано 27 червня 2013.
  10. ↑ Екологи закликають врятувати найстаріше дерево України. ridna.ua (укр.). Архів оригіналу за 21 липня 2013. Процитовано 27 червня 2013.
  11. ↑ Киевляне наконец осознали вред от уничтожения первоцветов - эколог. zakyiv.com (рос.). Архів оригіналу за 21 липня 2013. Процитовано 27 червня 2013.
  12. ↑ У метро «повязали» торговцев подснежниками. kiev.segodnya.ua (рос.). Архів оригіналу за 21 липня 2013. Процитовано 27 червня 2013.
  13. ↑ Полювання на капкани. ua.for-ua.com (укр.). Архів оригіналу за 21 липня 2013. Процитовано 27 червня 2013.
  14. ↑ Еколог Володимир Борейко: «Дельфінарії треба закрити». molode.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 21 липня 2013. Процитовано 27 червня 2013.
  15. ↑ Борейко наполягає на перегляді законодавства про охорону вовків. huntingukraine.com (укр.). Архів оригіналу за 21 липня 2013. Процитовано 27 червня 2013.
  16. ↑ а б в г Київська обласна рада нагородила директора КЕКЦ Володимира Борейка Почесною грамотою. Київський еколого-культурний центр. Процитовано 22.07.2024 р..
  17. ↑ Указ Президента України № 14/2010 Про відзначення державними нагородами України (укр.). president.gov.ua. Архів оригіналу за 21 липня 2013. Процитовано 27 червня 2013. За вагомий особистий внесок у розвиток природно-заповідної справи в Україні, розширення національної екологічної мережі, охорону, збереження, наукове вивчення та відтворення особливо цінних природних комплексів та об'єктів постановляю: ...Присвоїти почесне звання «Заслужений природоохоронець України» ...Борейку Володимиру Євгеновичу - директорові Київського еколого-культурного центру
  18. ↑ НЫНЕ ЗДРАВСТВУЮЩИЕ ПОЧЕТНЫЕ ЧЛЕНЫ МОИП. moip.msu.ru (рос.). Архів оригіналу за 16 квітня 2018. Процитовано 15 квітня 2018.
  19. ↑ Убогість зоозахисного руху (укр.). Екологічний портал. Процитовано 2013-6-30.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  20. ↑ Зоозащитники провоцируют уничтожение собак. kreschatic.kiev.ua (рос.). Архів оригіналу за 30 березня 2016. Процитовано 2013-6-27.
  21. ↑ В Киеве избит известный эколог. Архів оригіналу за 3 квітня 2014. Процитовано 7 вересня 2013.

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Борейко_Володимир_Євгенович&oldid=43114319