Болеслав Дзедзиць
Болеслав Ромуальд Дзедзиць (пол. Bolesław Romuald Dziedzic; 19 січня 1909, с. Шманьківчики, Австро-Угорщина — 10 січня 1985, Лондон) — польський правник, суддя, офіцер, політик в еміграції.
| Болеслав Дзедзиць | |
|---|---|
| пол. Bolesław Romuald Dziedzic | |
| Народився |
19 січня 1909 Шманьківчики, Чортківський район, Україна |
| Помер |
10 січня 1985 (75 років) Лондон, Велика Британія |
| Громадянство |
.svg){kind=small} Австро-Угорщина → .svg){kind=small} Велика Британія |
| Національність | поляк |
| Alma mater | факультет права Університету Яна Казимира у Львовіd |
| Військове звання | поручник |
| У шлюбі з | Ванда Дзедзиць |
| Нагороди |
    |
Життєпис ред.
Болеслав Дзедзиць народився 19 січня 1909 року в Шманьківчиках або Чорткові[1]. Закінчив студію права Університету Яна Казимира у Львові[1]. До Другої світової війни працював міським суддею у Стрию[1].
Під час Другої світової війни був членом Союзу збройної боротьби[1]. Заарештований радянською владою, залишив СРСР разом з Армією Андерса. Воював у лавах 2-го армійського корпусу, у 10-му артилерійському полку важкої артилерії в званні поручника[1]. Був поранений.
Після Другої світової війни він залишився в еміграції і був активістом Християнсько-демократичної партії. У квітні 1976 року був призначений міністром соціальних справ у другому уряді Альфреда Урбанського. Обіймав цю посаду до серпня 1976 року, коли було сформовано інший уряд з Казімежем Саббатом на посаді прем'єр-міністра. У другому уряді Казімежа Саббата (1978—1979) він знову став міністром соціальних справ, а в третьому уряді Казімежа Саббата (1979—1983) був міністром юстиції. Був членом V Національної Ради Республіки Польща (1973—1977) і одним з її віце-президентів.
Похований на Стрітемському цвинтарі в Лондоні. З 1948 року був одружений з Вандою (уродженою Божемською, 1912—2017), з якою мав доньку Кристину та синів Марка і Станіслава[2].
У 2016 році було запропоновано перейменувати вулицю Еміля Дзедзиця в III районі Прудник Червоний в Кракові на вулицю Болеслава Дзедзиця[3].
Нагороди ред.
- Командорський хрест ордена Відродження Польщі[4],
- Хрест Хоробрих[1],
- Золотий хрест Заслуги[1],
- Хрест Армії Крайової[1].
Примітки ред.
- ↑ а б в г д е ж и Marian Brzezicki. Lwowscy księgarze. „Biuletyn”. Nr 48, ss. 43-44, Grudzień 1984. Koło Lwowian w Londynie.
- ↑ Pożegnanie wiceminister Rządu RP na Uchodźstwie. londyn.msz.gov.pl. 6 березня 2017. Процитовано 31 жовтня 2019.
- ↑ Uchwała Nr XVIII / 163 / 2016 Rady Dzielnicy III Prądnik Czerwony z dnia 26 kwietnia 2016 r. bip.krakow.pl. Процитовано 31 жовтня 2019.
- ↑ Komunikat o nadaniu Orderu Odrodzenia Polski. „Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej”, s. 15, Nr 3 z 31 grudnia 1984.
Література ред.
- Karolina Grodziska. Polskie groby na cmentarzach Londynu. — Kraków : wyd. PAU, 2001. — T. 2. (пол.)
- Romuald Turkowski. Parlamentaryzm polski na uchodźstwie 1973-1991. — Warszawa : wyd. Sejmowe, 2002. (пол.)