Відкрити головне меню

Боданінський Алі Абдурафієвич (1866(1866), Бодани, Сімферопольський повіт, Таврійська губернія — 1920) — видатний кримськотатарський політичний та культурний діяч, член Курултаю.

Боданінський Алі Абдурефійович
крим. Ali Abdurefi oğlu Bodaninskiy
Али Боданинский, (1866-1920) крымско-татарский просветитель, журналист, политик.jpg
Ім'я при народженні крим. Ali Abdurefi oğlu Bodaninskiy
Народився 1866 або 1865
Сімферополь, Російська імперія
Помер 13 листопада 1920(1920-11-13)
Мелітополь, Українська СРР
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Національність кримські татари
Діяльність журналіст, письменник, перекладач, політик
Галузь журналістика і політика
Знання мов кримськотатарська і російська
Заклад Терджиман і Курултай кримськотатарського народу
Членство Таврійська учена архівна комісія
Роки активності з 1885
Посада журналіст і член парламенту
Партія Курултай кримськотатарського народу і КПРС
Конфесія іслам
Брати, сестри  • Боданінський Усеїн Абдурефійович

Закінчив Сімферопольську татарську учительську школу. Працює у редакції газети «Терджиман». Протягом 1886—1890 рр. працює учителем татарської народної школи у м. Ор (Армянськ), пізніше — на тій самій посаді у Бахчисараї. 1893 р. переїзджає до Сімферополя та займається літературною діяльність. Переклав кримськотатарською мовою «Тараса Бульбу» М.Гоголя. Засновує ряд громадських організацій, а після смерті у 1914 р. Ісмаїла Гаспринського стає фактичним лідером кримськотатарського національного руху.

Після падіння царату в Росії, з його ініціативи у Криму створюється Мусульманський виконавчий комітет, який бере на себе роль очільника татарського національного руху. Сам Алі Боданінський стає секретарем Мусвиконкому, редактором газети «Голос татар», лідер Татарської партії. Член Курултаю. З осені 1918 став організатором партії мусульман-соціалістів, яка невдовзі злилась з ВКП(б). 1919 — керуючий справами Ради народних комісарів Кримської СРР. Під час відступу з більшовиками загинув на хуторі Горєлий поблизу станції Бузулук.

ДжерелаРедагувати