Бобилєв Володимир Володимирович

футболіст

Володи́мир Володи́мирович Бобилєв (нар. 6 липня 1984, Гайсин) — український футболіст, що виступає на позиції півзахисника, і футзалістіст. Відомий за виступами за низку українських футбольних клубів вищої та першої ліг — «Волинь», «Карпати», «Газовик-Скала» та «Полісся», виступав також за футзальні клуби України та Білорусі.

Ф
Володимир Бобилєв
Особисті дані
Повне ім'я Володимир Володимирович Бобилєв
Народження 6 липня 1984(1984-07-06) (39 років)
  Гайсин, СРСР
Громадянство  Україна
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби
Україна «Темп» (Вінниця)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2001-2004 Україна СК «Волинь-1» (Луцьк) 4 (1)
2002-2003   Україна «Ковель-Волинь-2» 59 (7)
2003-2004   Україна «Іква» (Млинів) 9 (3)
2004 Україна «Полісся» (Житомир) 3 (0)
2004-2005 Україна «Газовик-Скала» (Стрий) 42 (1)
2006 Україна «Карпати» (Львів) 14 (0)
2008 Україна «Арсенал» (Біла Церква) 7 (0)
Професіональні клуби (футзал)
Роки Клуб І (г)
2009-2012 Україна «Шанс-Авто» (Ковель) ? (?)
2013-2014 Україна «Апперкот» (Ковель) ? (?)
2014 Україна «Шанс-Авто» (Ковель) ? (?)
2015—2018 Білорусь «Граніт» (Мікашевичі) 97 (101)
2018 Білорусь «УВД-Динамо» 14 (5)
2019—2020 Україна «Галицька здоба» 0 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 18 жовтня 2019 року.

Кар'єра футболіста ред.

Володимир Бобилєв народився у місті Гайсині Вінницької області, а футбольну кар'єру розпочав у Вінниці, де на той час проживали його батьки. Першою командою юного футболіста була вінницька команда «Темп», яка виступала у Дитячо-юнацькій футбольній лізі. Під час одного із турнірів на матч за участю Володимира прибули представники луцької «Волині», та запропонували спробувати сили у цьому професійному клубі.[1] Спочатку футболіст грав за луцьку аматорську команду «Феміда-Інтер». а з початку 2001 року молодого гравця стали залучати до матчів першої команди «Волині». Проте Бобилєв зіграв лише 4 матчі за клуб у першій лізі — 3 матчі у сезоні 2000—2001 року[2] та 1 матч у сезоні 2001—2002[3], а далі грав за фарм-клуби лучан у другій лізі — «Ковель-Волинь-2» та «Ікву». Далі молодий футболіст грав за житомирське «Полісся» у першій українській лізі. У Житомирі Бобилєв виступав лише півроку, а далі команда знялась із змагань, а Володимир Бобилєв отримав запрошення від іншого першолігового клубу — «Газовика-Скали» зі Стрия. У Стрию футболіст виступав півтора року, зіграв за цей час 42 матчі у першій лізі, та отримав запрошення від львівських «Карпат», що на той час грали також у першій лізі. Львівський клуб у тому сезоні зайняв друге місце та вийшов за результатами чемпіонату до вищої ліги. Бобилєв за півроку зіграв 12 матчів за львівський клуб у першій лізі (щоправда, переважно виходячи на заміни[4]), а у сезоні 2006—2007 року дебютував у складі львів'ян у вищій лізі. Щоправда, у вищій лізі футболіст зіграв лише 2 матчі[5], і покинув клуб. Деякий час Бобилєв грав за аматорський клуб із Рівненщини ОДЕК, а з початку сезону 2008—2009 років отримав запрошення від першолігового клубу «Арсенал» з Білої Церкви. Але у цьому клубі Володимир Бобилєв відіграв лише півроку, і захворів на енцефаліт, що призвело до передчасного завершення його кар'єри у великому футболі.[1]

Кар'єра футзаліста та гравця аматорських футбольних клубів ред.

Після видужання Володимир Бобилєв, який проживав на той час у Ковелі[6], отримав запрошення грати за новостворений місцевий футзальний клуб «Шанс-Авто».[1] Новий клуб відразу заявив про себе на всеукраїнській арені, нова команда зуміла вийти до 1/8 фіналу Кубка України. а у дебютному сезоні у першій лізі зайняла 7 місце. Пізніше граючим тренером клубу став відомий футболіст і футзаліст Андрій Луців[7][6], що значно посилило гру команди. Володимир Бобилєв був одним із основних гравців на полі, та двічі поспіль ставав найкращим бомбардиром першої футзальної ліги.[1] Бобилєв неодноразово запрошувався до клубів української екстраліги, найбільш конкретні пропозиції робив нападнику рівненський клуб «Кардинал-Рівне»[6][8], проте у зв'язку із сімейними обставинами Бобилєву довелось відмовитись від пропозиції.[6] Щоправда, пізніше Бобилєв прийняв запрошення вищолігового футзального клубу з Білорусі «Граніт», і нетривалий час виступав у цій країні.[9] З 2013 року відбулось деяке переформатування ковельського футзалу — у першій лізі стала виступати команда «Аперкот», а «Шанс-Авто» заявлена на обласні футзальні змагання, а Володимир Бобилєв заявлений за обидві ці команди. Окрім цього, Володимир Бобилєв грає у аматорському футбольному клубі «Граніт» у першості Львівської області.[6], грав також за аматорські футбольні клуби Волинської області «Надія» (Локачі), «Світязь» (Шацьк) і «Л-Транс» (Торчин).[8]

Після трьох сезонів у складі «Граніту» (Мікашевичі) Бобилєв перейшов до іншого клубу вищої ліги Білорусі — «УВД-Динамо» з Гродно.[10] З 2019 до 2020 року Бобилєв грав у складі львівського футзального клубу «Галицька здоба».

Особисте життя ред.

Батько Володимира Бобилєва, Володимир Васильович Бобилєв, є колишнім футболістом, який грав у 80-х роках ХХ століття за вінницьку «Ниву» у другій всесоюзній лізі.[11] Володимир Бобилєв одружений, проживає із сім'єю у Ковелі, звідки родом його дружина, та має дочку.[6] Із дружиною познайомився завдяки футболу — вона була вболівальницею місцевої футбольної команди, і молоді люди познайомились під час виступів Володимира за місцеву футбольну команду другої ліги.[1]

Примітки ред.

  1. а б в г д «Зірка» волинського футзалу про себе та спорт. Архів оригіналу за 20 серпня 2016. Процитовано 23 червня 2016.
  2. ФК «Волинь» — Статистика. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 23 червня 2016.
  3. ФК «Волинь» — Статистика. Архів оригіналу за 17 вересня 2016. Процитовано 23 червня 2016.
  4. Ландер Ю. С. Футбол в Украине 2005—2006. — Харьков, 2006. — С. 105. — (Футбол — история и статистика) (рос.)
  5. Ландер Ю. С. Футбол в Украине 2006—2007. — Харьков, 2007. — С. 35. — (Футбол — история и статистика) (рос.)
  6. а б в г д е Володимир БОБИЛЄВ: «На першому місці сім'я, а не кар'єра». Архів оригіналу за 9 серпня 2016. Процитовано 23 червня 2016.
  7. ФУТЗАЛ Ковельский «Шанс-Авто» вдома розходиться миром з киянами. Архів оригіналу за 17 серпня 2016. Процитовано 23 червня 2016.
  8. а б Міні-футбольний клуб «Кардинал-Рівне» розпочав підготовку до сезону. Архів оригіналу за 22 серпня 2016. Процитовано 23 червня 2016.
  9. НАШІ ЗА КОРДОНОМ: МІНІ-ЧЕМПІОНАТ УКРАЇНИ НА ТЕРЕНАХ БІЛОРУСІ. Архів оригіналу за 14 серпня 2016. Процитовано 23 червня 2016.
  10. Ковельчанин перейшов у клуб вищої ліги Білорусі. Архів оригіналу за 18 жовтня 2019. Процитовано 18 жовтня 2019.
  11. Профіль футболіста [Архівовано 13 серпня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання ред.