Баран-Бачинська Блянка
Бланка Баран-Бачинська (уроджена Гаврисевич; 1896, Золочів — 14 серпня 1971, Мюнхен) — українська громадсько-політична діячка, організаторка галицького українського жіноцтва й голова української секції Жіночої Ліги Миру і Свободи, відома журналістка[1]. У роки існування ЗУНР — член Державної Ради.[2]
| Бланка Баран-Бачинська | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | Блянка Гаврисевич |
| Народилася |
1896 Золочів |
| Померла |
14 серпня 1971 Мюнхен |
| Громадянство |
.svg){kind=small} Австро-Угорщина → ЗУНР/УНР →  Австрія →  Польща →  Німеччина |
| Діяльність | громадсько-політична діячка, журналістка |
| Alma mater | Львівський університет |
| У шлюбі з | Баран Степан Іванович |
Життєпис ред.
Бланка Баран-Бачинська народилася у 1896 році у Золочеві у родині священника Гаврисевича.
Після закінчення гімназії у Львові Баран-Бачинська до 1918 року вивчала філософію у Львівському університеті. Ще студенткою вона увійшла до академічної громади та стала членкинею Головної управи Союзу українок у Львові. 1918 року одружилася з політичним діячем доктором Степаном Бараном[3]. Попри труднощі, перешкоди та нерозуміння поступово, але неухильно політик поряд з іншими діячами втілювала в життя ідеєю національного дошкільного виховання в Галичині[4].
.jpg)
У роки визвольних змагань Бланка жила з родиною у Кам'янці-Подільському. Тут на початку серпня 1919 року з ініціативи Бланки Баранової, Іванни Одриної та Марії Струтинської зустрілися жінки Наддніпрянщини та Галичини і проголосили заснування «Союзу українок», що охопив жінок усіх частин України.[5] Також у Кам'янці Баран-Бачинська очолювала створений 26 липня 1919 року «Комітет галицьких українок» для допомоги біженцям, «раненим по шпиталях» і евакуйованим галичанам[6]. У 1921 році громадська діячка вимушена була емігрувати до Відня, де прожила до 1924 року.
У 1921 році Бланка Баран увійшла до складу української делегації на конгресі жіночої організації Міжнародної жіночої ліги миру й свободи, виголосила доповідь «Українці і Союз народів». Незабаром стала головою української секції Міжнародної ліги, обстоювала на закордонних форумах права українців у Галичині. Була заступницею голови Української національної жіночої ради у 1921—1924 роках, яка ставила перед собою мету об'єднати діяльність українок, що жили в еміграції. Від 1924 року діячка жила у Львові. Тут вона продовжила свою діяльність як голова української секції Міжнародної ліги миру й свободи (до 1939 року)[7], стала організаторкою, а згодом і головою жіночої секції при Українському національно-демократичному об'єднанні (1926—1939).
У ці роки Баран-Бачинська друкувала в українських виданнях, зокрема в «Ділі», «Громадському голосі» статті про міжнародний жіночий рух, роботу українських жіночих організацій в еміграції.
Під час Другої світової війни Бланка емігрувала до Німеччини, де у 1946 році активізувала свою громадську діяльність, була серед засновниць Об'єднання українських жінок у Верісгофені, входила до головної управи Об'єднання українських жінок Німеччини[8]. Від 1956 року жила в Мюнхені, де померла 14 серпня 1971 року[3].
Примітки ред.
- ↑ Українознавчий альманах / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. — Київ, 2009. — Випуск 6. — с. 83. [Архівовано 28 травня 2018 у Wayback Machine.] — ISBN 978-966-2213-81-2.
- ↑ Культурно-громадські й національні діячки [Архівовано 2 грудня 2010 у Wayback Machine.]; О.Луговий, Українське життя в Севастополі. Процитовано 27 травня 2018.
- ↑ а б 14 серпня. Цього дня колись [Архівовано 28 травня 2018 у Wayback Machine.]; Олег Будзей, Вічний Камйянець, 13 серпня 2015.
- ↑ Історія педагогіки України. Розвиток дошкільного виховання у Галичині [Архівовано 11 жовтня 2017 у Wayback Machine.]; schoollib.com.ua. Процитовано 27 травня 2018.
- ↑ Богачевська-Хомяк М. Білим по білому: Жінки в громадському житті України, 1884—1939 — К.: Либідь, 1995 — с. 185.
- ↑ Нагачевська 3.І. Педагогічна думка і просвітництво в жіночому русі Західної України (друга половина XIX ст. — 1939 р.) — Івано-Франківськ, 2007. — сс. 112—113. [Архівовано 28 травня 2018 у Wayback Machine.]
- ↑ Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2010. — Вип. 5. — с. 127 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 28 травня 2018. Процитовано 25 листопада 2016.
- ↑ Із життя наших Централь. Об'єднання українських жінок у Німеччині // Наше життя. — Філадельфія, 1961. — Ч. 8 — с. 14 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 28 травня 2018. Процитовано 27 травня 2018.
Джерела ред.
- Баран Блянка [Архівовано 12 травня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. — Т. 1. — С. 90.
- 5 жінок в історії України, які залишаються невідомими [Архівовано 28 травня 2018 у Wayback Machine.]; Уляна Мовчан, ukrainky.biz, 2 липня 2016.
- Блянка Баран-Бачинська: З нагоди 40-ліття громадської праці. Наше життя. 1968. № 5[недоступне посилання з серпня 2019]
|
Це незавершена стаття про українську політикиню. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |