Битва за Ковель — епізод польсько-української війни (1918—1919).

Битва за Ковель
Польсько-українська війна (1918—1919)
Дата: 122 січня 1919
Місце: Волинь
Результат: Позиційні бої
Сторони
Flag of Ukraine.svg ЗУНР
Flag of Ukrainian People's Republic 1917.svg УНР
Flag of Poland.svg Польська республіка
Військові сили
УГА
Армія УНР
Flag of Poland.svg ПОВ

Короткий викладРедагувати

24 листопада 1918 польські війська зайняли Холмщину та вступили до Володимира-Волинського.

22 грудня 1918 року на Волинь вступили війська Симона Петлюри — Північна група Армії УНР. 3 січня 1919 польські сили увійшли на територію Волині, яку залишали німецькі окупаційні війська. 3-14 січня групи генералів Рідз-Смігли і Ромера, полковника Сандецького, розбивши гарнізони Директорії, зайняли Ковель і Володимир-Волинський. До 14 січня всі ключові населені пункти контролювалися поляками.

В цьому поході польські війська зіткнулися з силами Директорії УНР, які вчинили полякам опір, але змушені були відступити. Сили Директорії спільно з частинами армії ЗУНР створили на Волині Холмсько-Волинський фронт — отаман Шаповал, і Північно-Західний фронт — отаман Оскілко, перед ними стояло завдання в другій половині січня відкинути польські війська за Буг, зайнявши Володимир-Волинський і Ковель. Північно-західний фронт організував Володимиро-Волинську ударну групу в 5 тисяч багнетів і шабель при 6 гарматах для захвату Володимира-Волинського. Холмський фронт — Ковельськую ударну групу в 1,5 тисяч багнетів і шабель при 2 гарматах для звільнення Ковеля. До Ковельської групи належали відділи 1, 2 і 4-го полків та деякі окремі курені, що були там до приходу Сірожупанників, найбільш боєздатний Кальницький стрілецький курінь та гарматна батерея хорунжого Ковшара. Українські селяни були проти польського панування й організовували повстання в запіллі польських військових частин.

21 січня війська УНР чисельністю до 6500 чоловік при 8 гарматах рушили до Ковеля і Володимира-Волинського. 22 січня в результаті запеклих боїв українські підрозділи оволоділи містами. Але Ковель і Володимир-Волинський перебували під контролем українців недовго — в тилу ЗУНР і УНР йшла боротьба з більшовиками. Вже 23 січня поляки зайняли Володимир-Волинський, 4 лютого — Ковель, українські війська відійшли за річку Стохід.

Інцидент у РадивиловіРедагувати

У січні 1919 року з Бродів до Радивилова прибула сотня Української Галицької армії під проводом четаря Наливайка та з двома скорострілами. Галичан зустріли з почестями та славнем «Ще не вмерла Україна». Проте пробільшовицьки настроєна частина вояків 1-го Волинського полку вчинила заколот і, роззброївши прибулих, змусила покинути місто. До Бродів подався і отаман Боровий зі своїм загоном.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати

  • Володимир Сергійчук. Етнічні межі і державний кордон України. Київ. ПП Сергійчук М. І. 2008. — 560 с. с. 474.