Відкрити головне меню

Бистрик (Погребищенський район)

село в Погребищенському районі Вінницької області України

Би́стрик — село в Україні, в Погребищенському районі Вінницької області. Населення становить 82 особи.[1]

село Бистрик
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район/міськрада Погребищенський район
Рада/громада Бабинецька сільська рада
Код КОАТУУ 0523480802
Основні дані
Засноване 1000
Населення 82
Площа 0,09 км²
Густота населення 911,11 осіб/км²
Поштовий індекс 22231
Телефонний код +380 4346
Географічні дані
Географічні координати 49°32′09″ пн. ш. 29°26′06″ сх. д. / 49.53583° пн. ш. 29.43500° сх. д. / 49.53583; 29.43500Координати: 49°32′09″ пн. ш. 29°26′06″ сх. д. / 49.53583° пн. ш. 29.43500° сх. д. / 49.53583; 29.43500
Середня висота
над рівнем моря
235 м
Місцева влада
Адреса ради 22224, Вінницька обл., Погребищенський р-н, с. Бабинці, вул. Перемоги, 33, тел. 2-35-87
Карта
Бистрик. Карта розташування: Україна
Бистрик
Бистрик
Бистрик. Карта розташування: Вінницька область
Бистрик
Бистрик
Мапа

Зміст

ГеографіяРедагувати

Село займає територію 0,090 км².[1] Селом протікає річка Бистрик, права притока Оріховатки (притока Росі, басейн Дніпра). На річці Бистрику, як в межах села, так і поза його межами, облаштовано кілька ставків.

Адміністративна приналежністьРедагувати

Наприкінці 18 століття село входило до складу Київського воєводства Речі Посполитої. У другій половині 19 століття село входило до складу Бабинецької волості Сквирського повіту Київської губерні.[2]

ІсторіяРедагувати

Село було заселено (вдруге[джерело?][уточнити]) наприкінці 18 століття за Стефана Любовицького, який володів також сусідніми Бабинцями. Пізніше Любовицький продав село Войцеху Бистриновському. У 1812 році Бистрик перейшов до його зятя Ігнатія Скупсього, а від нього сину Бальтазару.[2] До 1793 року, тобто до другого поділу Речі Посполитої, територія, на якій розташоване село, була у складі Речі Посполитої.

У 1821 році Ігнатій Скупський побудував в селі римо-католицьку муровану церкву і утримував при ній священика за рахунок прибутків з маєтку, який щоденно здійснював службу. У цьому костелі була ікона Божої Матері, що вважалася чудотворною серед римських католиків.[2]

У середині 19 століття Бистрик називався «новохвастівським» (через сусідство з Новохвастовом), на відміну від інших Бистриків. У 1864 році тут проживало близько 300 осіб, серед яких було до 40 католиків і 15 євреїв. Місцеві православні відносилися до парафії в селі Бабинцях. Землі лічилося в тутешньому маєтку 720 десятин. Біля села були розташовані Іовицький ліс та Барабашева могила, що про них мешканці села розповідали перекази.[2]

У 1900 році в селі було 76 дворів, тут мешкало 322 особи, з них чоловіків — 163, жінок — 159. Основним зайняттям селян було землеробство. Поштово-телеграфна станція була на хуторі Босий Брод, поштова (земська) — в селі Бабинцях. В селі лічилося землі 759 десятин, з яких належало поміщикові 483 десятини, селянам — 276 десятин. Маєток в селі належав П. М. Врочинському. Господарство у маєтку вів орендар К. Ф. Крачкевич за трипільною системою, так само як й селяни. В селі була 1 каплиця, 1 початкова школа, 1 водяний млин й 1 кузня. Пожежний обоз складався з 3 бочок й 11 багрів.[3]

Під час Другої світової війни у другій половині липня 1941 року село було окуповане німецько-фашистськими військами. У лютому 1943 року окупаційна влада наклала штраф на село Бистрик у розмірі 60 тис. крб. за забій худоби.[4] Червоною армією село було зайняте 1 січня 1944 року.[4]

НаселенняРедагувати

За даними перепису 2001 року кількість наявного населення села становила 80 осіб,[5] із них 98,78 % зазначили рідною мову українську, 1,22 % — російську.[6]

Населення Бистрику в різні роки
Рік ~1864[2] 1897 ~1900[3] 1989[7] 2001[5]
Кількість осіб 300 332 80 81

Пам'яткиРедагувати

В селі розташована каплиця 1821 року побудови, що тепер є православним храмом Іоанна Богослова. Церква є пам'яткою архітектури.[8]

У 1968 році в селі встановлено Пам'ятник 25 воїнам-односельчанам, загиблим на фронтах Великої Вітчизняної війни. Пам'ятник розташований біля клубу.

У 1992 році на кладовищі встановлено Пам'ятник жертвам голодомору.

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Облікова картка с. Бистрик. http://rada.gov.ua. Верховна Рада України. Процитовано 10 листопада 2018. 
  2. а б в г д Л. Похилевич. Сказанія о населенныхъ мѣсностях Кіевской губерніи. — Кіевъ, въ тіпографіи Кіевопечерской лавры. — 1864. — С. 208—209. (рос. дореф.)
  3. а б Список населенных мест Киевской губернии. / Издание Киевского губернского статистического комитета. — К., 1900. — 1976 с. — С. 1304. (рос. дореф.)
  4. а б Вінниччина в період Великої вітчизняної війни 1941—1945 рр. Хроніка подій. — К.: Наукова думка, 1965. — С. 35, 47.
  5. а б Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область. // Кількість та територіальне розміщення населення. ukrcensus.gov.ua. Процитовано 3 жовтня 2018. 
  6. Розподіл населення за рідною мовою, Вінницька область (у % до загальної чисельності населення). // Національний склад населення, мовні ознаки, громадянство. ukrcensus.gov.ua. Процитовано 3 жовтня 2018. 
  7. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область. // Кількість та територіальне розміщення населення. ukrcensus.gov.ua. Процитовано 3 жовтня 2018. 
  8. Каталог-довідник: Пам'ятки історії та культури України. Зошит 5. Вінницька область / НАН України. Інститут історії України; Центр досліджень історико-культурної спадщини України. — К., 2015. — 482 с. — С. 330. [Електронний ресурс]