Берталан Секей
Берталан Секей (угор. Bertalan Székely; 8 травня 1835, Коложвар, Угорщина — 21 серпня 1910, Будапешт, Угорщина) — угорський історичний художник і портретист. Працював у стилях романтизму та академізму.
| Берталан Секей | ||||
|---|---|---|---|---|
| угор. Székely Bertalan | ||||
| ||||
| Народження | 8 травня 1835[1][2][…] Клуж-Напока, Румунія[1] | |||
| Смерть | 21 серпня 1910[1][4][…] (75 років) або 22 серпня 1910 (75 років) | |||
| Cinkotad, Геделлейський ярашd, Пешт-Піліш-Шольт-Кішкунd, Угорське королівство, Австро-Угорщина, Львів, Долитавщина, Австро-Угорщина[1] або Mátyásföldd | ||||
| Країна | .svg){kind=small} Угорщина Австрійська імперія.svg){kind=small} Транслейтанія | |||
| Жанр | портрет | |||
| Діяльність | художник, history painter | |||
| Відомі учні | Шимон Голлоші, Octavian Smigelschid, Gyula Tichyd і János Böhmd | |||
| Працівник | Угорський університет образотворчих мистецтвd | |||
| Діти | Агоштон Секейd і Arpad Székely von Adamosd | |||
| Роботи в колекції | Hungarian National Galleryd, Ernest Zmeták Art Galleryd, Музей образотворчих мистецтв і József Attila Museum, Makód | |||
|
| ||||
 Берталан Секей у Вікісховищі | ||||
Життєпис
ред.Народився в родині, що належала до трансильванського дворянства. Батько Секея був секретарем при суді. Хоча в родині бажали, щоб Берталан став інженером, він навчався у Відні в Академії образотворчих мистецтв у 1851—1855 роках. Учителями Секея були Петер Йоганн Непомук Гайгер і Карл Раль[5]. Потім він повернувся до рідного Коложвара (нині Клуж-Напока, Румунія), де протягом трьох років працював учителем мистецтва. Згодом рік працював у графа Айхельбурга в Маршендорфі, після чого одружився і переїхав до Мюнхена, де навчався з Карлом фон Пілоті. У цей період життя Секей уперше зацікавився історичним живописом. З 1862 року проживав у Пешті (з 1873 — частина Будапешта).
Наступного року Секей виграв у мистецькому конкурсі з картиною «Втеча імператора Карла VII» і використав виграні кошти для подорожі до Нідерландів і Парижа, з якої повернувся 1864 року[5]. Секей став одним із перших художників, залучених до викладання у новоствореній Угорській королівській школі малювання (нині Угорський університет образотворчих мистецтв) в 1871 році й був директором закладу в 1902—1905 роках[5].
У 1860-1880-х роках Секей писав переважно портрети й жіночі фігури, а потім повернувся до ландшафтів. Також він створив декоративні мурали в церкві Матяша, Будапештській опері та ратуші Кечкемета[5]. Пізніше він зацікавився дослідженнями Едварда Майбріджа й Етьєна-Жуля Маре й провів деякі власні.
Галерея
ред.-
Портрет Адальберта Штіфтера (1863) -
Знаходження тіла короля Людовика II (1860) -
Жінки Егера (1867) -
Гроза (1875) -
Коронація Франца Йосифа I (1867) -
Битва при Могачі (1866)
Примітки
ред.- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #119479044 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
- ↑ Discogs — 2000.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г Magyar Életrajzi Lexikon 1000-1990. mek.oszk.hu. Процитовано 27 травня 2023.
Джерела
ред.- Zsuzsanna Bakó, Székely Bertalan (1835—1910), Kep. Kiadó, Budapest 1982, ISBN 963-336-212-1
- Székely Bertalan mozgástanulmányai (motion studies), edited by Annamária Szőke and László Beke, Budapest, 1992, ISBN 963-787-307-4 [1]
- Éva Bicskei, Ámor és Hymen: A fiatal Székely Bertalan szerelmi történetei (Amor and Hymen: Love Stories of the Young Bertalan Székely), Budapest: Akadémiai Kiadó, 2010 ISBN 978-963-05-8861-4 [2]
- Hungarian Art History: «Looking Down Into the Abyss: Bertalan Székely and the Perils of Love»
- Bertalan Székely Remembered by Árpád Schauschek @ the Magyar Elektronikus Kõnyvtár