Берні Сандерс

Американський політик


Бернард «Берні» Сандерс (англ. Bernard «Bernie» Sanders; нар. 8 вересня 1941(19410908), Бруклін, Нью-Йорк) — американський політик з лівими поглядами, сенатор США від штату Вермонт з 2007 року. Раніше був мером Берлінгтону (1981—1989) та членом Палати представників як незалежний політик (1991—2007).

Берні Сандерс
Берні Сандерс
Сенатор США від штату Вермонт
Нині на посаді
На посаді з 3 січня 2007
Попередник Джим Джеффордс
Член Комітету з бюджету Сенату
На посаді з 3 січня 2015
Попередник Джефф Сешнс
Народився 8 вересня 1941(1941-09-08) (79 років)
США США, Бруклін, Нью-Йорк
Політична партія Партія «Союз Свободи» (до 1979)
Незалежний політик (1979—2015, 2016—2019)
Демократична партія США (2015—2016, 2019—досі)
Дружина Дебора Шилінг Мессінг (1964—1966)
Джейн Оміра Сандерс (1988-)
Діти Леві Сандерс
Брати Ларрі Сандерс
Нагороди
Підпис
sanders.senate.gov

Поглядами тяжіє до Демократичної партії, хоча не був її членом. Прихильник демократичного соціалізму і скандинавської моделі соціал-демократії. Брав участь у президентських праймеріз Демократичної партії 2016 року, але поступився Гілларі Клінтон у співвідношенні 43 % до 55 % голосів. Брав участь у поточних президентських праймеріз Демократичної партії 2020 року, але вийшов з перегонів.

Ранні рокиРедагувати

Берні Сандерс народився в Брукліні, Нью-Йорк, у родині єврейських іммігрантів з Польщі. Батько заробляв торгівлею фарби, сім'я жила небагато в крихітній квартирці. Таке походження Сандерса мало вплив як на його політичному становленні, так і залишило слід в його акценті англійською. Сандерс послуговується вже забутим Нью-Йоркським говором з переважанням [ɔ] і ковтанням [r], що ще був характерний для Нью-Йорку середини 20-го століття, особливо для робітничого класу.[1]

У 1959 році Сандерс спочатку почав вивчати психологію в Бруклінському коледжі Нью-Йоркського міського університету, але потім перебрався до Чиказького університету, де вивчав соціологію, історію та психологію.[2] Як зазнчає сам Сандерс у своїй автобіографії «Аутсайдер у домі», він нехтував регулярними викладаннями в університеті і замість цього — самотужки — знайомився з творами Джефферсона, Лінкольна, Маркса, Енгельса, Троцького, Дебса та Фройда: «Я читав все, що міг взяти в руки — крім книг, які були потрібні для заняття.»[3]

Під час свого навчання в Чикаго Берні Сандерс приєднався до Соціалістичної ліги молоді, став членом Конгресу расової рівності та Студентського координаційного ненасильницького комітету. 1963 року взяв участь в знаковому для руху за громадянські права афроамериканців Марші на Вашингтон, під час якого Мартін Лютер Кінг виголосив свою знамениту промову про рівноправність афроамериканців. Того ж року Берні Сандерс потрапив під арешт за організацію протестів проти расової сегрегації серед кампусів та шкіл.

У 1964 році Сандерс закінчив навчання в Чиказькому університет і отримав ступінь баклавра з політології.[2] Того ж року він взяв шлюб зі своєю першою дружиною, Деборою Шилінг, з якою він познайомився під час навчання. Разом вони вирушили до одного кібуцу на півночі Ізраїлю за запрошенням лівої сіоністської організації Гашомер Гацаїр. Провівши там півроку, Сандерс зазначає, що основу мотивації його перебування складав не сіонізм, а досвід рівноправного соціалістичного господарювання: «[те,] що у вас може бути спільнота, в якій самі люди насправді володіють цією спільнотою».[4]

Після повернення в США Сандерс з дружиною оселилися у скромній хижині в Мідлсексі, штаті Вермонт.[5] Таку зміну багатомільйонного Нью-Йорку на малолюдний Вермонт слід розглядати в контексті так званого «контркультурного руху», розрослого в ті часи, і зокрема хіпі, яких манила гірська природа штату. Дослідники підрахували, що станом на 1970 рік таким чином до Вермонту перебралися близько 36 тис. хіпі, тобто приблизно 33 % жителів штату у віці від 18 до 34 років.[6]

Після розлучення з Деборою Шилінг в 1966 році, Сандерс повертається назад в Нью-Йорк і працює на різних тимчасових роботах, як от санітаром в психіатричній клініці. В Нью-Йорку Сандерс знайомиться зі Сьюзан Кепмбелл Мотт і зрештою пересиляється разом з нею назад у Вермонт. Там він працює науковим співробітником Вермонського податкового управління. У 1969 у невеликому містечку Стеннард на північному сході Вермонта у Сандерса разом з Мотт народжується син, Леві. Але пара розлучається 1971 року і Сандерс разом з сином пересиляється в Берлінгтон, найбільше місто штату. Там Сандерс осідає більш, ніж на 10 років і починає свою власну політичну кар'єру.[5]

Політична кар'єраРедагувати

Союз СвободиРедагувати

На початку 70-х років Берні Сандерс став членом тоді ще молодої партії «Союз Свободи», вермонтського відгалуження руху проти війни у В'єтнамі. Від неї Сандерс балотувався на кілька виборів на місце сенатора від Вермонту (1972 і 1974), а також цього ж року на губернатора штату (1972 і 1976). Найкращий результат (6,1 %) він отримав на останніх виборах губернатора, поступово збільшуючи свою підтримку серед виборців.[7]

В цей час Сандерс відстоював соціалістичні позиції як от вимога широкого усуспільнення ключових галузей промисловості і фінансових інститутів, але на відміну від деяких інших лівих активістів того часу він відкидав політичне насилля і критикував антидемократичний характер комуністичних держав, таких як Радянський Союз.[8]

В 1977 році Сандерс покинув Союз Свободи, щоби працювати автором і директором громадської організації «Історичне товариство американського народу».

Мер БерлінгтонуРедагувати

В 1981 році Сандерс подав заявку в якості незалежного кандидата на пост мера Берлінгтона і з мінімальною перевагою в 22 голоси переміг на виборах чинного мера від Демократичної партії.[9] В підсумку Сандерс був переобраний мером тричі. Під час роботи мером міста Сандерс виявив себе не тільки соціалістично, але й прагматично орієнтованим політиком, з умінням досягати конкретних результатів і об'єднувати навколо них різні групи.[10] Вже під час його першого терміну була сформована місцева Прогресивна коаліція (попередниця Прогресивної партії Вермонту), що відігравала важливу роль у підтримці політичного курсу мера.[11] У підсумку, в 1987 році газета The New York Times назвала Сандерса одним з 20 найкращих мерів США, а журнал U.S. News & World Report відзначав його досягненнями такі речі як доступне житло або прихильність ідеї місцевого самоврядування.[10] Озираючися назад з 2015 року, ще одне видання, The Nation, похвалило роботу Сандерса на посту мера за те, що він указав Берлінтону дорогу до екологічно безпечного, економічно розвинутого і приємного для життя міста, яким воно стало сьогодні.[12]

Президентська кампанія (2016)Редагувати

2015 року став першим американським євреєм, що виграв висування у кандидати в президенти США від Демократичної партії. Проте у 2016 році поступився Сенатору Гілларі Клінтон у співвідношені 43 % проти 55 % голосів. Його програма містила ідеї зниження дотацій для великих корпорацій.

Президентська кампанія (2020)Редагувати

Був основним конкурентом Джо Байдена від Демократичної партії США. 8 квітня заявив про вихід з президентських перегонів, тим самим давши можливість Байдену стати кандидатом від демократів на виборах президента США[13].

Особисте життяРедагувати

Одружений, має чотирьох дітей. Його брат, Ларрі Сандерс, є британським політиком і членом Партії зелених Англії та Уельсу.

ПриміткиРедагувати

  1. Bernie Sanders' accent, explained. Vox. 18.02.2016. 
  2. а б The Populist Prophet. Bernie Sanders has spent decades attacking inequality. Now the country is listening. The New Yorker. 12.10.2015. 
  3. Will Bernie Sanders Become the First Jewish President?. Tablet Magazine (en-US). 2015-08-20. Процитовано 2020-04-05. 
  4. Felsenthal, Carol. Bernie Sanders Found Socialism at the University of Chicago. Chicago magazine (en). Процитовано 2020-04-05. 
  5. а б Kruse, Michael. Bernie Sanders Has a Secret. POLITICO Magazine (en). Процитовано 2020-04-05. 
  6. Bernie Sanders' hippie 20s: Drugs, free love and Vietnam!. Salon (en). 2015-12-29. Процитовано 2020-04-05. 
  7. Biographical Directory of the U.S. Congress - Retro Member details. bioguideretro.congress.gov. Процитовано 2020-04-07. 
  8. CNN, Andrew Kaczynski and Nathan McDermott. Bernie Sanders in the 1970s urged nationalization of most major industries. CNN. Процитовано 2020-04-07. 
  9. Times, Special to the New York (1981-03-05). Around the Nation; Socialist Candidate Defeats Burlington's 5-Term Mayor. The New York Times (en-US). ISSN 0362-4331. Процитовано 2020-04-07. 
  10. а б Seelye, Katharine Q. (2015-11-25). As Mayor, Bernie Sanders Was More Pragmatist Than Socialist. The New York Times (en-US). ISSN 0362-4331. Процитовано 2020-04-07. 
  11. Daybell, Morgan (2009-07-01). Senator Bernie Sanders. Vermont Progressive Party (en-US). Процитовано 2020-04-07. 
  12. Dreier, Peter; Clavel, Pierre (2015-06-02). What Kind of Mayor Was Bernie Sanders? (en-US). ISSN 0027-8378. Процитовано 2020-04-07. 
  13. Сандерс вийшов з президентської гонки в США. РБК-Украина (ru). Процитовано 2020-04-08. 

ПосиланняРедагувати