Відкрити головне меню

Бери́лієві ру́ди (рос. бериллиевые руды; англ. beryllium ores; нім. Beryllerze) — природні мінеральні утворення, що містять берилій. Be міститься в рудах головним чином в формі власних мінералів, а також у вигляді ізоморфної домішки (до 1-2 %) в породотвірних мінералах.

Зміст

Головні мінералиРедагувати

Головні мінерали, що входять до складу берилієвих руд: берил (14,1 % ВеО), фенакіт (42-45 %), бертраніт (40-42 %), гельбертрандит (32-35 %), хризоберил (18-20 %), гельвін-ґентгельвін-даналіт (10-12 %), евклаз (16-17 %) і лейкофан (10-12 %).

Мінерали, в складі яких Be може розсіюватися у вигляді ізоморфної домішки, — везувіан (до 1-4 % ВеО) і маргарит (до 3 %). Водночас з берилієвих руд вилучають W, Мо, Sn, Та, Li, Cs, Rb і ін., а хвости збагачення берилієвих руд є сировиною для керамічної і будівельної промисловості. Родовища берилієвих руд в більшості випадків мають ендогенне постмагматичне походження і пов'язані з областями поширення масивів лейкократових гранітів і сублужних гранітоїдів.

Рудні формаціїРедагувати

Відомо 7 гол. рудних формацій берилієвих руд:

Рудні тіла різноманітні за морфологією: пошарові пласти, рудні штоки, стовпи, трубоподібні поклади, круті і пологі жили.

Родовища берилієвих рудРедагувати

Родовища берилієвих руд зосереджені в США, Бразилії, Аргентині, Мексиці, ПАР, Намібії, Мозамбіку, Зімбабве, Уганді, Мадагаскарі, Індії, Португалії. Геогр. розподіл світових запасів нерівномірний: 61 % належить Америці (з них 42 % Бразилії, по 8 % США і Аргентині), бл. 20 % — Азії, 16 % — Африці, 3 % — Австралії. Зах. Європа майже позбавлена берилієвих руд. Найперспективніше джерело Be — комплексні руди пневматоліто-гідротермальних родовищ, в яких берилієві мінерали представлені бертрандитом і фенакітом в поєднанні з флюоритом.

Переробка берилієвих рудРедагувати

Див. Флотація берилієвих руд

Найпоширеніша схема збагачення берилієвих руд включає флотацію слюди і польового шпату з подальшою флотацією фенакіту і бертрандиту, вміст ВеО в концентраті 3-11 %, вилучення 75-90 %.

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати