Відкрити головне меню

Ге́львін (рос. гельвин; англ. helvite; нім. Helvin n) — мінерал класу силікатів.

Гельвін
Helvite-186652.jpg
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[d][1],
допоміжний статус: опублікований до 1959 року[d][2]
Хімічна формула Mn²⁺₄Be₃(SiO₄)₃S
Nickel-Strunz 10 9.FB.10[3]
Dana 8 76.2.4.1
Ідентифікація
Колір жовтий, сіро-жовтий, жовто-зелений, коричневий, червоно-коричневий
Сингонія кубічна
Просторова група space group 218[d]
Прозорість Напівпрозорий
Інші характеристики
Названо на честь Сонце[4]
Особливі характеристики Піроелектричний. Ізотропний.
CMNS: Гельвін на Вікісховищі

Мінерал назвав "гельвін" в 1817 році німецький геолог, професор мінералогії Авраам Готлоб Вернер, за переважно жовтий колір - від грецького слова ἥλιος (helios) - Сонце.

Загальний описРедагувати

Гельвін — член групи мінералів із загальною формулою Ме4[BeSiO4]3S, де Ме — Mn, Fe, Zn. Вміст ВеО в мінералах цієї групи 8-15,5 %.

Сингонія кубічна.

Кристалічна структура близька до структури содаліту.

Колір жовтий, сіро-жовтий, жовто-зелений, коричневий, червоно-коричневий; забарвлення нерідко зональне. Напівпрозорий. Злом нерівний, раковистий. Піроелектричний. Ізотропний.

Твердість 5,5—6,5.

Густина 3,2—3,45.

Зустрічається у вигляді акцесорної вкрапленості в магматичних породах лужного складу.

Його скупчення відомі:

Найбільш поширений і важливий тип родовищ гельвіну — магнетит-флюоритові скарни.

Руда берилію.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати