Берендейка

Беренде́йка^[1] — частина історичного військового спорядження (амуніції) європейської піхоти з вогнепальною зброєю.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Берендейка (значення).

Слово «берендейка» перекладається українською як «дерев'яна забавка»^[1]; назва пов'язана з місцем виготовлення таких фігурок — селом Берендєєво (нині Ярославської області)^[2].

Опис ред.

Являла собою ремінь через плече (перев'яз), до якого підвішувалося приладдя для заряджання рушниці: порохові заряди в дерев'яних трубочках^[3], сумка для куль, запас ґнота, порохівниця чи ріг з порохом (для натрушування на зарядну полицю). Відміряні заздалегідь порції пороху прискорювали процес перезарядження в добу, що передувала появі рушничного набою.

Історія ред.

Берендейки з'явилися, очевидно, в Саксонії, наприкінці XVI століття, а на початок XVII вже використовуються в багатьох європейських арміях^[4]. Число трубочок із зарядами зазвичай дорівнювало 11-12 (звідси й інша назва «12 апостолів»), а виготовлялися вони з дерева чи бляхи, дерев'яні обтягалися шкірою (частіше чорною, червоною чи іншою темною). Трубочки споряджалися кришками^[5]. Ґніт зберігався в окремій сумці, або намотувався на ремінь, або на порохівницю. Московським стрільцям видавали 1-3 сажні ґнота на кожного^[6]. Наприкінці XVII століття, з впровадженням паперових набоїв, берендейки виходять з ужитку^[4].

Було на озброєнні у пищальників, пізніше стрільців.

Див. також ред.

Галерея ред.

Стрільці в 1613 році (видні берендейки)^[7].
Мушкетери (видні берендейки).
Іспанський аркебузер з берендейкою.
Мушкетер полка Альтблау з бердишем і берендейкою, Швеція, 1624—1650 років. Сучасна реконструкція.

Примітки ред.

↑ ^а ^б Російсько-український академічний словник (А–П). Т.1. Київ, 2007. Ел.джерело: «Берендейка — цяцька, (дерев'яна) забавка.»
↑ (рос.)Берендейка // Этимологический словарь русского языка = Russisches etymologisches Wörterbuch^[ru] / авт.-сост. М. Фасмер ; пер. с нем. и доп. чл.‑кор. АН СССР О. Н. Трубачёва, под ред. и с предисл. проф. Б. А. Ларина [т. I]. — Изд. 2-е, стер. — М. : Прогресс, 1986—1987. (рос.)
↑ (рос.)Берендейка // Толковый словарь живого великорусского языка / авт.-сост. В. И. Даль. — 2-е изд. — СПб. : Типография М. О. Вольфа, 1880—1882. (рос.) (С.?)
↑ ^а ^б (рос.)Вендален Бехайм «Энциклопедия оружия (Руководство по оружиеведению. Оружейное дело в его историческом развитии от начала средних веков до конца XVIII в.)» (С.?)
↑ (рос.)Волков В. А. «Ручное огнестрельное и холодное оружие (конец XV — первая половина XVII вв.)» (С.?)
↑ (рос.)Летин С. «О русском стрелецком войске XVII века» [Архівовано 2009-11-06 у Wayback Machine.] (С.?)
↑ (рос.)Илл. 106. Стрельцы в 1613 году. // Историческое описание одежды и вооружения российских войск, с рисунками, составленное по высочайшему повелению: в 30 т., в 60 кн / Под ред. А. В. Висковатова. — Т. 1. (рос.) (С.?)

Джерела ред.

(швед.)Bantlär Nordisk familjebok (andra upplagan, 1904)

Література ред.

(рос.)Берендейка, ремень // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

Посилання ред.

Півтора століття на службі: чим були озброєні російські стрільці (2019)
Путятін В. Д. Пам’ятки монументального мистецтва Слобожанщини. Збірка науково-популярних статей до 70-річчя від дня народження. – Харків: Курсор, 2011. 280 с., 72 іл. Ел.джерело (С.110)

[Словник2007-1] а ^б Російсько-український академічний словник (А–П). Т.1. Київ, 2007. Ел.джерело: «Берендейка — цяцька, (дерев'яна) забавка.»

[2] (рос.)Берендейка // Этимологический словарь русского языка = Russisches etymologisches Wörterbuch^[ru] / авт.-сост. М. Фасмер ; пер. с нем. и доп. чл.‑кор. АН СССР О. Н. Трубачёва, под ред. и с предисл. проф. Б. А. Ларина [т. I]. — Изд. 2-е, стер. — М. : Прогресс, 1986—1987. (рос.)

[3] (рос.)Берендейка // Толковый словарь живого великорусского языка / авт.-сост. В. И. Даль. — 2-е изд. — СПб. : Типография М. О. Вольфа, 1880—1882. (рос.) (С.?)

[vb-4] а ^б (рос.)Вендален Бехайм «Энциклопедия оружия (Руководство по оружиеведению. Оружейное дело в его историческом развитии от начала средних веков до конца XVIII в.)» (С.?)

[5] (рос.)Волков В. А. «Ручное огнестрельное и холодное оружие (конец XV — первая половина XVII вв.)» (С.?)

[6] (рос.)Летин С. «О русском стрелецком войске XVII века» [Архівовано 2009-11-06 у Wayback Machine.] (С.?)

[7] (рос.)Илл. 106. Стрельцы в 1613 году. // Историческое описание одежды и вооружения российских войск, с рисунками, составленное по высочайшему повелению: в 30 т., в 60 кн / Под ред. А. В. Висковатова. — Т. 1. (рос.) (С.?)

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]