Бекзадян Олександр Артемович
Олександр Артемович (Арутюнович) Бекзадян (вірм. Ալեքսանդր Հարությունի Բեկզադյան, 1879, Шуші — 1 серпня 1938, розстрільний полігон «Комунарка»[4]) — радянський державний і політичний діяч.
| Бекзадян Олександр Артемович | |
|---|---|
| Ալեքսանդր Հարությունի Բեկզադյան | |
 | |
| Народився |
15 (27) вересня 1879[1][2] Шуша, Російська імперія[1][2] |
| Помер |
1 серпня 1938[3] (58 років) або 10 серпня 1939[1][2] (59 років) Розстрільний полігон «Комунарка» |
| Поховання | Розстрільний полігон «Комунарка» |
| Країна |
 Російська імперія.svg){kind=small} СРСР |
| Національність | вірмени[2] |
| Діяльність | революціонер, політик, дипломат |
| Alma mater | Шушинське реальне училище, Київський політехнічний інститут (1902)[1] і Цюрихський університет (1911)[1] |
| Науковий ступінь | Legum Doctord[1] (1913) |
| Знання мов | вірменська, російська і німецька |
| Посада | посол Радянського Союзу в Угорщиніd |
| Партія | КПРС[1] |
| Родичі | Kirill Razlogovd |
БіографіяРедагувати
Народився в сім'ї надвірного радника. Навчався у Київському політехнічному інституті.
Член РСДРП з 1903 року[5], у 1904 році — член Бакинского, а в 1905 р. — член Закавказького союзного комітетів Російської соціал-демократичної робітничої партії (РСДРП). Вибраний делегатом IV з'їзду РСДРП (1906), але по дорозі на з'їзд його арештували. Після втечі із тюрми емігрував (1906). В 1906—1914 роках жив у Швейцарії, закінчив Цюрихський університет (1911).
Учасник Паризької наради більшовиків (1911), на якому його обрано кандидатом у члени Комітету закордонної організації більшовиків (КЗО). Учасник Базельського конгресу Другого Інтернаціоналу (1912). Делегат Російської соціал-демократичної робітничої партії на з'їзді Німецької соціал-демократичної партії в Єні (вересень 1913).
У 1914 році переїхав до в Росії. Вів партійну роботу в Закавказзі. Після Лютневої революції працював у Баку, потім на Північному Кавказі. У 1919—1920 роках член Закавказького крайового комітету РКП (б).
У 1920—1921 роках заступник голови Ревкому і нарком закордонних справ Радянської Вірменії. Делегат Х з'їзду РКП (б) (1921). У 1922 році член радянської делегації на Генуезькій конференції. У 1922—1926 рр. працював у торгпредстві СРСР у Німеччині. У 1926—1930 рр. заступник голови Ради народних комісарів і нарком торгівлі Закавказької СФСР.
В 1930—1934 роках — повноважний представник СРСР у Норвегії, в 1934—1937 рр.— в Угорщині.
21 листопада 1937 року заарештований, звинувачений у котрреволюційній діяльності і засуджений до розстрілу Воєнною колегією Верховного суду СРСР. 1 серпня 1938 року вирок було виконано на розстрільному полігоні «Комунарка». В 1956 році посмертно реабілітований[5]. У 2015 році в Москві на фасаді будинку 16 по Старопименовскому перевулку було встановлено меморіальний знак «Остання адреса» Олександра Артемовича Бекзадяна[6].
ПриміткиРедагувати
- ↑ а б в г д е ж Вірменська радянська енциклопедія / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. Խուդավերդյան — 1974. — Т. 2. — С. 379.
- ↑ а б в г Ով ով է. հայեր / за ред. Հ. Այվազյան — Երևան: 2005. — Т. 1. — С. 224.
- ↑ Бекзадян Александр Артемьевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Бекзадян Александр Артемьевич. Бессметрный барак (рос.). Архів оригіналу за 15 лютого 2020. Процитовано 14 лютого 2020.
- ↑ а б Бекзадян Александр Артемьевич (Арутюнович). Альманах «Россия XX век» (рос.). Архів оригіналу за 15 лютого 2020. Процитовано 15 лютого 2020.
- ↑ Москва, Старопименовский переулок, 16. Последний адрес (рос.). Архів оригіналу за 20 листопада 2019. Процитовано 15 лютого 2020.
ДжерелаРедагувати
- Бекзадян Александр Артемьевич // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).