Відкрити головне меню

Безсмертний Роман Петрович

український громадський діяч, народний депутат України (1994–2004), заступник Глави Секретаріату Президента України (2007–2008)

Рома́н Петро́вич Безсме́ртний (нар.15 листопада 1965, с. Мотижин, Макарівський район, Київська область) — український політик, державний діяч, дипломат, один із авторів Конституції України, кандидат політичних наук.

Роман Петрович Безсмертний
Роман Петрович Безсмертний

Надзвичайний та Повноважний Посол України в Республіці Білорусь
Час на посаді:
24 лютого 2010 — 3 червня 2011
Президент  Віктор Ющенко
Віктор Янукович
ПопередникІгор Ліховий
НаступникВіктор Тихонов
Нині на посаді
На посаді з31 березня 2016
ПопередникВіктор Назар

Голова Центрального виконавчого комітету Народного Союзу «Наша Україна»
Час на посаді:
липень 2009 — 23 лютого 2010
ПопередникОлег Гуменюк
НаступникСергій Бондарчук

Голова Центрального виконавчого комітету Народного Союзу «Наша Україна»
Час на посаді:
грудень 2006 — 12 липня 2007
ПопередникМикола Катеринчук
НаступникОлег Гуменюк

Віце-прем'єр міністр України
Час на посаді:
4 лютого 2005 — 29 листопада 2005

Народився15 листопада 1965(1965-11-15) (52 роки)
с. Мотижин, Макарівський район, Київська область, Українська РСР, СРСР
ГромадянствоСРСР СРСРУкраїна Україна
Національністьукраїнець
ОсвітаКиївський педагогічний інститут
Політична партіяУкраїнська республіканська партія

Народно-демократична партія
Наша Україна
Народно-демократична партія
«Третя Українська Республіка»

Аграрна партія України
ДружинаТетяна Олександрівна Мокріді
Нагороди
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Україна Народний депутат України
Народний депутат України 2-го скликання
УРП квітень 1994 квітень 1998
Україна Народний депутат України
Народний депутат України 3-го скликання
НДП березень 1998 квітень 2002
Україна Народний депутат України
Народний депутат України 4-го скликання
блок В.Ющенка «Наша Україна» квітень 2002 3 березня 2005
Україна Народний депутат України
Народний депутат України 5-го скликання
Наша Україна квітень 2006 квітень 2007
В кулуарах Верховної Ради  
Безсмертний, Тимошенко, Мороз під час «коаліціади» 2006 р.   

Народний депутат України ІІ, ІІІ, IV та V скликань.

1997-2002 — постійний представник Президента Кучми у Верховній Раді.

2005 — віце-прем'єр-міністр України з питань адміністративно-територіальної реформи. Голова Ради партії «Народний Союз — Наша Україна» (2005—2006), голова виконкому цієї ж партії (2006—2007), лідер фракції «Наша Україна» у Верховній Раді (травень — грудень 2006). Заступник Глави Секретаріату Президента України (2007—2008 р.).

З лютого 2010 р. по червень 2011 р. — Надзвичайний і Повноважний посол України в Білорусі.

Представник України в політичній підгрупі Тристоронньої контактної групи з мирного врегулювання ситуації на сході України. Безпартійний. Заявив про намір брати участь у виборах Президента України 2019 року. [1]

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Дитинство, освітаРедагувати

Народився 15 листопада 1965 року в селі Мотижин Макарівського району на Київщині.

Батько Петро Кирилович (1941—2005) працював землевпорядником у Мотижині. Мати Ольга Дем'янівна (нар. 1941) — молодша медсестра Мотижинської дільничної лікарні, зараз на пенсії.

1983—1990 — навчався на історичному факультеті у Київському педагогічному інституті ім. Горького (нині — Педагогічний університет ім. Драгоманова), спеціальність «вчитель історії». Служив у армії (1983—1985).

Під час навчання на старших курсах інституту працював у середній школі № 3 у Вишневому Київської області. З серпня 1990 р. почав працювати вчителем історії у Бородянській середній школі № 2 (Київська область), де створив краєзнавчу експозицію.

1997 — захистив кандидатську дисертацію «Соціально-політичний устрій українського суспільства (концепція Донцова)», Інститут національних відносин і політології НАНУ.

Політична кар'єраРедагувати

1994 — вперше став народним депутатом України (у ВРУ II скликання), отримавши перемогу на мажоритарному окрузі № 220 у Макарівському районі Київщини. На той час Безсмертному було 28 років. На виборах його висунула Українська республіканська партія.

У Верховній Раді ІІ скликання був секретарем депутатської групи «Державність», яку очолював академік Ігор Юхновський. Пізніше — член групи «Конституційний центр» на чолі з Михайлом Сиротою. Голова підкомітету з питань діяльності Ради і самоврядування Комітету з питань державного будівництва, діяльності рад і самоврядування.

Став одним із основних авторів Конституції України, прийнятої 28 червня 1996 р. До того також був одним із авторів Конституційного договору між Верховною Радою та Президентом України від 8 червня 1995 р.

З 1998 по 2002 р. — народний депутат України ІІІ скликання від Народно-демократичної партії. Член фракції НДП (травень 1998 — січень 2002 років), член фракції ПРП «Реформи-Конгрес» (з січня 2002 року). Член Комітету з питань державного будівництва, місцевого самоврядування та діяльності рад (з липня 1998 року, пізніше — Комітет з питань державного будівництва, місцевого самоврядування).

У 1997 році став постійним представником Президента України Леоніда Кучми у Верховній Раді України. Перебував на цій посаді п'ять років — до квітня 2002 р.

Під час другої каденції Романа Безсмертного у Верховній Раді почалася його багаторічна робота із тодішнім екс-прем'єр-міністром Віктором Ющенком та «Нашою Україною». На парламентських виборах 2002 р. був політичним координатором та заступником виборчого штабу опозиційного блоку «Наша Україна».

На парламентських виборах у квітні 2002 р. пройшов у Верховну Раду IV скликання від блоку «Наша Україна» (№ 23 у списку). На той час був безпартійним. З травня 2002 р. — член фракції «Наша Україна». Член Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування (з червня 2002 року). 3 березня 2005 р. склав депутатські повноваження.

Під час президентських виборів 2004 р. — керівник виборчого штабу кандидата в президенти Віктора Ющенка; заступник керівника центрального штабу коаліції «Сила народу», створеної «Нашою Україною» та Блоком Юлії Тимошенко.

У листопаді-грудні 2004 р. — комендант наметового містечка на Майдані під час Помаранчевої революції.

З березня 2005 р. по грудень 2006 р. — голова Ради партії «Народний Союз Наша Україна».

З 4 лютого по 29 листопада 2005 р. — віце-прем'єр-міністр з питань адміністративно-територіальної реформи в урядах Юлії Тимошенко і Юрія Єханурова.

Після відставки уряду Юлії Тимошенко зайнявся підготовкою «Нашої України» до парламентських виборів 2006 року. Очолив виборчу кампанію блоку «Наша Україна».

Народний депутат V скликання з квітня 2006 р. від блоку «Наша Україна», № 23 у партійному списку. Член Комітету з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування. У квітні 2007 р. склав повноваження депутата Верховної Ради.

З травня по грудень 2006 р. — голова фракції «Нашої України» у Верховній Раді.

З грудня 2006 р. по липень 2007 р. — голова Центрального виконавчого комітету партії «Народний Союз Наша Україна».

4 квітня 2007 р. призначений заступником Глави Секретаріату Президента України. Перебував на цій посаді до травня 2009 р., після чого знову повернувся до партійної роботи керівником виконкому «Нашої України».

З 24 лютого 2010 р. по 3 червня 2011 р. — Надзвичайний і Повноважний посол України в Республіці Білорусь[2]. Роман Безсмертний був солідарний з європейським дипломатичним корпусом щодо подій, що відбулися під час і після президентських виборів у Білорусі в 2010 році. У січні 2011 р. проігнорував інаугурацію президента Білорусі Олександра Лукашенка.

 
Роман Безсмертний, 2015

З березня 2016 р. вступив до лав Аграрної партії України, ставши керівником Центрального апарату партії. Наприкінці 2017 р. склав із себе повноваження керівника апарату цієї політичної партії.

У січні 2018 р., підсумовуючи свою попереднє політичне життя, заявив, що «стомився підносити патрони тим, хто не вміє стріляти». (Інтерв'ю на каналі ZIK, січень 2018 р.[3]).

29 травня 2018 р. оголосив про свій намір балотуватися в президенти.

Мінський процесРедагувати

2015 — представник України у політичній підгрупі Тристоронньої контактної групи з врегулювання конфлікту на сході України (Мінський процес). Беручи участь у складних переговорах, він завжди принципово відстоював суверенітет та територіальну цілісність України, наполягав на необхідності першочергового вирішення безпекових питань, припиненні вогню та звільненні заручників.

Роман Безсмертний першим із представників України надав публічності Мінському процесу, відверто розповідаючи про внутрішню «кухню» переговорів з російською стороною та представниками окупованих територій.

У квітні 2016 року вийшов зі складу перемовників Мінського процесу[4].

Позиція Романа Безсмертного під час Мінського процесу:Редагувати
  1. Окуповані території сходу України були, є і будуть частиною території України.
  2. Окупованим територіям слід дати шанс повернутися до України. Діалог потрібно вести насамперед із тими мешканцями Донбасу, які не причетні до прийняття рішень та не використовують зброю проти власної держави і українського народу.
  3.  
    Роман Безсмертний
    Окуповані території можуть повернутися до України лише на тих умовах, які відповідають Конституції України. Будь-які розмови про внесення змін до Основного закону (заради повернення окупованих територій) мають бути припинені. Сувереном є весь український народ, а не його частина.
  4. Україна повинна розробити чітку стратегію щодо реінтеграції Донбасу.
  5. Українська держава повинна: а) мілітаризувати економіку; б) створити сильну армію, забезпечену необхідними ресурсами, а також підтримкою суспільства та союзників.
  6. Мінськ поки залишається єдиним майданчиком, де обговорюються питання звільнення заручників і припинення вогню. Він має існувати, доки на кону стоїть життя навіть однієї людини. Але українська влада, з метою посилення своїх позицій, повинна ініціювати переговори в іншому форматі у країні, яка не перебуває під впливом Росії (Швейцарія, Австрія тощо).
  7. Окупація Донбасу є ілюстрацією безпекових проблем у всьому світі. Відтак Мінські переговори повинні стати відправною точкою для проведення загальноєвропейських та загальносвітових конференцій по глобальній безпеці.
  8. Будучи представником Контактної групи з врегулювання конфлікту на сході України, Безсмертний окремо акцентував також на питанні повернення Криму. Його позиція: Крим, як і Донбас, завжди був, є і буде частиною України; йому також потрібно дати шанс повернутися до складу Української держави; для повернення Криму українська влада повинна розробити окрему стратегію. Процеси реінтеграції Донбасу та Криму мають бути різними і за часом, і за методикою.  

Громадська діяльністьРедагувати

Виступає за звільнення ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[5]

Особисте життяРедагувати

Одружений з Тетяною Олександрівною Мокріді (*1971). Від першого шлюбу виховує доньку Лілію (*1989), у Тетяни Мокріді від першого шлюбу — син Владислав (*1991). Спільні діти — Єлізавета та Анастасія (*2012).

Захоплення: футбол, класична музика. Колекціонує вінілові платівки.

НагородиРедагувати

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати