Відкрити головне меню

Безак Олександр Павлович

Олександр Павлович Безак
Bezak ap.jpg
Народився 24 квітня (7 травня) 1801(1801-05-07)
Помер 30 грудня 1868 (12 січня 1869)(1869-01-12) (67 років)
Санкт-Петербург
Поховання Києво-Печерська лавра
Громадянство Російська імперія
Діяльність військовослужбовець
Відомий завдяки Київський, подільський і волинський генерал-губернатор
Учасник Російсько-турецька війна 1828–1829, Листопадове повстання 1830—1831 і Кримська війна
Військове звання генерал-ад'ютант
Рід House of Bezak[d]
У шлюбі з Любов Іванівна Стороженко
Діти Микола Олександрович Безак
Нагороди
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Святого Володимира 3 ступеня

Беза́к Олекса́ндр Па́влович (рос. Безак Александр Павлович; 24 квітня [7 травня] 1801(18010507) — 30 грудня 1868 [12 січня 1869]) — російський державний діяч, генерал-ад'ютант німецького дворянського походження.

БіографіяРедагувати

ПоходженняРедагувати

Дід Олександра Павловича — Готліб Християн фон Безак (Християн Християнович Безак) (17271800) в завершенні царювання імператриці Єлизавети I Петрівни в 1760 році поступив в російську службу, ставши інспектором і професором філософських, політичних і історичних наук в Сухопутному мляхетському кадетському корпусі Санкт-Петербурга. Його батько — правитель справ канцелярії генерал-прокурора, статського радника Павло Християнович Безак (17691831), мати — Сусанна Яківна Рашетт, дочка знаменитого скульптора Жана Домініка де Рашетт, прибулого в Російську імперію в 1779 році і взявшого ім'я Якова Івановича.

Освіта та початок службиРедагувати

Освіту Олександр Павлович здобув в пансіоні для малолітніх при Імператорському московському університеті, а потім в знаменитому Царськосільському ліцеї, після закінчення якого з срібною медаллю за царювання імператора Олександра I Павловича в 1819 році почав військову службу в чині прапорщика в 1-ій Гвардійській артилерійській бригаді.

Олександр Павлович Безак вперше відрізнився ході російсько-турецької війни 1828—1829 років. Знаходячись при облозі Варни в роті конгрегових ракет, а потім в загоні генерал-ад'ютанта Бістрома, 16 вересня 1828 року брав участь в отбитті штурму на російські зміцнення, а 18-го числа того ж місяця в битві при Куртепе, діючи 4-ма гарматами легкої другої роти 11-ї артилерійської бригади.

Під час придушення бунту в Царстві Польському в 1831 році Безак поступив в штаб артилерії діючої армії і, беручи участь у всіх справах, особливо відрізнився під Вавром, Гроховим, Остроленкою і при штурмі варшавських зміцнень і міського валу. За перші дві справи, у тому ж 1831 році отримав військове звання полковника Російської імператорської армії; за Остроленську битву, під час якого Безак ввів перші гармати в місто, полегшивши військам перехід через міст, нагороджений царем Миколою I Павловичем орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира 3-го ступеню.

Служба а артилеріїРедагувати

Після закінчення Польської кампанії в 1831 році призначений начальником штабу артилерії Російської імператорської армії, розквартированої в Царстві Польському. За його проектами були влаштовані арсенали у Варшаві і Новогеоргіївську, вдосконалена польова артилерія.

У 1841 році в чині генерал-майора, тимчасово виконуючи обов'язки начальника штабу генерал-фельдцейхмейстера.

У 1843 році Олександр Павлович Безак удостоївся честі бути в свиті імператора Миколи I під час його історичної поїздки в столицю Королівства Пруссія — місто Берлін на зустріч з королем Пруссії Фрідріхом Вільгельмом IV Людвігом фон Гогенцоллерн.

У 1846 році Олександр Павлович Безак зарахований до свити Миколи I, перебував у ній до самої кончини імператора 18 лютого (3 березня) 1855 року.

У жовтні 1848 року в чині генерал-лейтенанта Олександр Безак був призначений начальником штабу генерал-фельдцейхмейстера (командувача всією артилерією) великого князя Михайла Павловича, перебуваючи на цій посаді до смерті князя 28 серпня (10 вересня) 1849 року.

22 серпня (4 вересня) 1849 року до 23-ї роковини коронації імператора Миколи I генерал-лейтенант Олександр Павлович Безак отримав чин генерал-ад'ютанта і призначений начальником штабу інспектора всієї Імператорської Російської артилерії.

На високій посаді Олександр Павловича заснував запасні батареї і артилерійське депо, перетворив арсенали і заводи, ввів полегшену 12-фунтовую гармату і багато що інше. Його нововведення значно поліпшили стан Російської імператорської артилерії напередодні Кримської війни 1853—1856 років.

Зі сходженням на престол імператора Олександра II Миколайовича і закінченням 18 (30) березня 1856 року Кримської війни генерал-ад'ютант Олександр Павлович Безак прийняв командування 3-м армійським корпусом, а пізніше — 5-м армійським корпусом.

Після трьох з половиною років, в треті роковини миропомазання на царство Російське імператора Олександра II Миколайовича 26 серпня (7 вересня) 1859 року генерал-ад'ютант Олександр Павлович Безак отримав чин генерала від артилерії.

Генерал-губернаторРедагувати

З липня 1860 року по січень 1865 року Олександр Павлович займав високу посаду командувача окремим Оренбурзьким корпусом і генерал-губернатора Оренбурзької і Самарської губерній. Саме за його ініціативою проведено було зміцнення межі Російської імперії, перерозподілені були військові гарнізони по її лінії, проведено розмежування башкирських земель. За час на посаді здійснював в губерніях реформу 1861 року, ввів цивільне управління в козацькому війську. В Оренбурзі влаштував водопровід, лазні, сад. Був проголошений почесним громадянином Оренбурга (до Жовтневого перевороту в місті була вулиця Безака). Рішучими діями, підготовлене на англійські гроші повстання в Кокандському ханстві.

У січні 1863 року Олександр Павлович призначений членом Державної ради. Саме його дії на посту Оренбурзького і Самарського губернатора сприяли початку приєднання в 18641885 роках Середньої Азії до Російської імперії. Здібності Олександра Павловича по гідності оцінив імператор Олександр II, призначивши в січні 1865 року вірного престолу генерала і державного діяча Київським, Подільським і Волинським генерал-губернатором і командувачем військами Київського військового округу. На таких високих посадах Олександр Павлович Безак служив до кінця свого життя.

На новій посаді він енергійно проводив політику русифікації та намагався послабити вплив польської культурної традиції, зокрема, заборонив друк Бердичівського календаря польською мовою, збільшив кількість мирових посередників лише з росіян, контролював продаж викупних актів на маєтки польських поміщиків тільки особам російського походження, закрив кілька костьолів та монастирів. Ініціював низку законодавчих заходів, які були спрямовані на перехід земельної власності на Правобережній Україні від поляків до росіян. З ініціативи Безака царським указом 1866 року було скасовано Кам'янецьку римо-католицьку єпархію, яку замінено на православний вікаріат. Велику увагу приділяв будівництву залізниць та інших шляхів сполучення.

Сім'яРедагувати

Від Любові Іванівни Стороженко, що була в 18651868 роках головою Товариства допомоги бідним, на світ з'явився єдиний син Микола Олександрович Безак, генерал-лейтенант Російської імператорської армії, начальник Головного управління пошти і телеграфів Міністерства внутрішніх справ Російської імперії, засновник першого в країні Електротехнічного інституту, член Державної ради, кавалер Російських орденів до ордена Святої Ганни з діамантовими знаками включно.

СмертьРедагувати

 
Каплиця на території Києво-Печерської лаври в якій поховано прах Олександра Павловича Безака і його дружини

Помер генерал 30 грудня 1868 (12 січня 1869) року в Санкт-Петербурзі. Згідно з останньою волею Олександра Павловича, прах його похований був в Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі, біля церкви Хрестовоздвиженської на Ближніх печерах, якій він протягом життя не раз надавав милість безкорисливою пожертвою. Над могилою збудована каплиця. В ній же згодом було поховано і його дружину.

ДжерелаРедагувати

  • Федорченко В. Императорский Дом. Выдающиеся сановники. Т. 2. (рос.);
  • Семенов В. Г., Семенова В. П. Губернаторы Оренбургского края. — Оренбург: Оренбургское книжное издательство, 1999. — С. 239–250. (рос.);
  • Фамильный архив Безак. «Московские ведомости». — 1866. — № 26. (рос.);
  • Никотин И. А. Столетний период (1772—1872) русского законодательства в воссоединенных от Польши губерниях и законодательство о евреях (1649—1876), т. 1. Вильна, 1886 (рос.);
  • Шандра В. С. Київський генерал-губернатор О. П. Безак та інтеграція Правобережної України у складі Російської імперії // Київська старовина. — 1997. — № 6;
  • Шандра В. С. Київське генерал-губернаторство: 1832—1914. — К., 1999.

ПосиланняРедагувати