Михайло Павлович
Мих́айло П́авлович (нар. 28 січня (8 лютого) 1798, Санкт-Петербург — пом. 9 вересня 1849, Варшава) — великий князь російський з дому Гольштейн-Готторп-Романови, син імператора Павла І.
Життєпис ред.
Михайло Павлович був четвертим сином та десятою дитиною царя Павла І та його другої дружини Марії Федорівни.
Він проживав у Михайлівському палаці, збудованому в 1819—1825 роках за проектом Карла Россі.
Помер під час перебування у Варшаві, у Бельведері[4].
Шлюб та діти ред.
19 лютого 1824 року він одружився з принцесою Шарлоттою Вюртемберзькою, яка перейшла у православ'я та прийняла ім'я Олена Павлівна. У подружжя було п'ятеро доньок:
- Велика княгиня Марія Михайлівна (1825—1846)
- Велика княгиня Єлизавета Михайлівна (1826—1845)
- Велика княгиня Катерина Михайлівна (1827—1894)
- Велика княгиня Олександра Михайлівна (1831—1832)
- Велика княгиня Анна Михайлівна (1834—1836)
Позашлюбна донька:
- Надія Михайлівна Половцова (дівоче прізвище Іюнєва, 1843—1908).
Нагороди ред.
- Орден Святого Апостола Андрія Первозванного (Росія)
- Орден Святого Олександра Невського (Росія)
- Орден Святого Георгія 2-го ступеня (Росія)
- Орден Святого Володимира 1-го ступеня (Росія)
- Орден Білого Орла (Польща, 1818)[5]
- Орден Святої Анни 1 ступеня (Росія)
- Польський Почесний знак «Virtuti Militari» 1-го ступеня (Росія)
- Кавалер ордена Святого Іоанна Єрусалимського (Росія)
- Меч з діамантами за доблесть (Росія)
- Знак Пошани (Росія)
- Медаль за польську війну 1830—1831 (Росія)
- Медаль за Турецьку війну 1828—1829 (Росія)
- Орден Людовика (Гессен)
- Орден Білого Сокола (Веймар)
- Орден Вірності (Баден)
- Орден Святого Бенедикта Авізського (Бразилія)
- Орден Корони (Вюртемберг)
- Орден Серафимів (Швеція)
- Орден Чорного Орла (Пруссія)
- Орден Червоного Орла (Пруссія)
- Медаль «За 25 років служби» (Пруссія)
- Орден Нідерландського лева (Нідерланди)
- Орден Святого Духа (Франція)
- Орден Золотого Руна (Іспанія)
- Орден Святого Губерта (Баварія)
- Орден Святого Стефана (Австро-Угорщина)
- Вищий орден Святого Благовіщення, нагороджений у 1833 році Карлом Альбертом, королем Сардинії[6]
Примітки ред.
- ↑ а б Find a Grave — 1996.
- ↑ а б в г д е Lundy D. R. The Peerage
- ↑ а б Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
- ↑ Sokoł, Kirył (2011). Cerkwie w centralnej Polsce 1815–1915. Białystok: Fundacja Sąsiedzi. с. 175. ISBN 978-83-931480-2-8.
- ↑ Kawalerowie i statuty Orderu Orła Białego 1705—2008, 2008, s. 285.
- ↑ Bona, Federico. I Cavalieri dell'Ordine Supremo del Collare o della Santissima Annunziata. Blasonario subalpino (італ.).
Посилання ред.
- Височайше затверджений чин похорону Його Імператорської Високості Великого Князя Михайла Павловича. «Газета Варшавська». № 263. 5 жовтня 1849 р.