Вікіпедія

Беднарський Володимир-Маріан Методійович

український скульптор і графік
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Беднарський.

Володи́мир-Маріа́н Мето́дійович Бедна́рський (псевдоним: Во́лод; англ. Volodymyr M. Bednarsky; нар. 1 січня 1927, с. Бишки, Бережанський повіт, Польська Республіка, тепер Козівська селищна громада, Тернопільська область, Україна — пом. 30 вересня 1996, Торонто, Канада) — український скульптор, графік. Член ОУН[1][2][3].

Володимир-Маріан Беднарський
Народження 1 січня 1927(1927-01-01)
с. Бишки, Бережанський повіт, Тернопільське воєводство, Польська Республіка, тепер Козівська селищна громада, Тернопільська область, Україна
Смерть 30 вересня 1996(1996-09-30) (69 років)
 
Торонто, Канада
Країна II Польська Республіка→
Канада Канада
Жанр скульптура, живопис, графіка
Навчання Університет UNRRA, Університет Сир Джордж Вільямс
Діяльність скульптор, графік
Напрямок графіка, ілюстрація
CMNS: Беднарський Володимир-Маріан Методійович у Вікісховищі

Життєпис ред.

Ранні роки ред.

Народився 1 січня 1927 року в селі Бишки Бережанського повіту, (тепер Козівська селищна громада, Тернопільська область)[2][1]. Був наймолодшим з трьох синів у родині вчителя народних шкіл (згодом інспектора середніх шкіл) Методія й Павлини Беднарських. 1941 року батько був розстріляний більшовиками в тернопільскій тюрмі[4].

Середню освіту здобув у Бережанах та Празі, іспит зрілости склав пізніше[4]. В 1944—45 роках служив у 1-й дивізії Української національної армії[1]. Член ОУН[2].

У таборах переміщених осіб ред.

Перебував у таборах переміщених осіб у Аугсбурзі, Фюссені, Міттенвальді, Шляйсгаймі й Мюнхені[2][4].

В Аугсбурзі склав іспит на атестат зрілости. У Мюнхені навчався на медичному факультеті Університету UNRRA разом із своєю майбутньою дружиною Тетяною Кметик. У Фюссені був гравцем футбольної команди українського руханково-спортового товариства «Калина» (після переїзду табору до Міттенвальду 1946 року з'єдналося з УРСТ «Лев»)[4][2].

У Канаді ред.

Після звільнення з таборів емігрував до Канади. Студіював ужиткове мистецтво та рекламу в Університеті Сир Джордж Вільямс в Монреалі. По закінченні навчання працював артдиректором і менеджером у фірмах і агенствах Монреаля й Торонто[1][2]. Брав участь у семінарах і сімпозіумах міжнародних компаній і з'їздах мистецьких керівників у Нью-Йорку та Чікаго[4].

Був членом Пласту (1964), канадського комітету «Бережанська земля» (Торонто), Клубу українських професіоналістів і підприємців (Гамільтон)[2][5][1].

1993 року відвідав Україну, передав до музеїв Бережан книги, картини, художні листівки[1][2].

Помер у Торонто 30 вересня 1996 року[2][1][5].

Творчість ред.

  Зовнішні зображення
  988—1988. Тисячолітя Хрищеня Руси-України. 1983[6]
  Проєкт пам'ятника слави УПА. 1986[2]
  «З Різдвом Святим! З Новим Роком!». Листівка. ЦДАЗУ. Ф. 18. Оп. 1. Спр. 4. Арк. 9[7]

Володимир Беднарський працював у галузях скульптури, живопису і графіки. Автор пам'ятника воїнам УПА в Оквіллі, проєктів пропам'ятних бронзових дошок (зокрема присвячених 100-літтю українських поселень у Канаді), а також екслібрисів, логотипів, листівок, медальйонів. Художник-оформлювач та ілюстратор книжок (зокрема двотомного історично-мемуарного збірника «Бережанська земля»; 1970, 1998) і журналів, театральних вистав тощо. Значна частина творів митця присвячена історичній тематиці, визвольним змаганням українців[3][1][2].

Основні твори ред.

 
Меморіал слави УПА на Українському цвинтарі святого Володимира. Оквілл (провінція Онтаріо, Канада)
 
Пам'ятник слави УПА. Фрагмент
  • Меморіал слави УПА на Українському цвинтарі святого Володимира в м. Оквілл (провінція Онтаріо, Канада) (1988)
  • Проєкт пам'ятника в Києві жертвам голодомору 1932—33
  • Дошки до 100-ліття українських поселень у Канаді й 1000-ліття християнства в Україні
  • Серія ліноритів до опери «Купало» А. Вахнянина
  • Ікона Богоматері (1992)
  • «Молитва за Україну»
  • «Портрет мого батька Методія, розстріляного 1941 в тернопільській тюрмі»
  • «Чорнобиль»[1][2]

Виставки ред.

Беднарський був мистецьким директором та художником-оформлювачем виставок «Україна» на «Експо'67» (Монреаль, 1967), «100-ліття Манітоби» (Вінніпег, 1972), «Майбутнє українців Квебеку» (Монреаль, 1972), мистецьким керівником кампанії за свободу Валентина Мороза (1974)[3][1][2].

Особисті виставки митця відбулися у Монреалі, Чикаґо, Едмонтоні, Торонто, Гамільтоні[5][1][2].

Нагороди ред.

Художня спадщина ред.

Твори Володимира Беднарського зберігаються у фондах Центрального державного архіву зарубіжної україніки, в Архіві ОУН у Лондоні й музеях Бережан[7][1][2][6].

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п Тернопільський енциклопедичний словник. Т. 1, с. 94.
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т Енциклопедія сучасної України, 2003, т. 2.
  3. ↑ а б в Mittenwald / Міттенвальд, 2001, с. 604—605.
  4. ↑ а б в г д е Mittenwald / Міттенвальд, 2001, с. 604.
  5. ↑ а б в Mittenwald / Міттенвальд, 2001, с. 605.
  6. ↑ а б 988—1988. Тисячолітя Хрищення Руси-України. Графіка Володимира Беднарського. ounuis.info. Архів ОУН в УІС — Лондон / Ukrainian Information Service (UIS London). Процитовано 15 серпня 2023.
  7. ↑ а б Старі українські різдвяні листівки. ukrainianpeople.us. Ukrainian People. 23 грудня 2017. Процитовано 15 серпня 2023.

Література ред.

Посилання ред.

  Це незавершена стаття про скульптора або скульпторку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
  Це незавершена стаття про українського художника.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Беднарський_Володимир-Маріан_Методійович&oldid=41358847