Вахнянин Анатоль Климович

український громадсько-політичний діяч, композитор, педагог і журналіст

Наталь Вахнянин[1] (справжнє ім'я Анато́ль Климович Вахня́нин; (19 вересня 1841, м. Сенява — 11 лютого 1908, м. Львів) — український громадсько-політичний діяч, композитор, педагог і журналіст.

Наталь Вахнянин
Анатоль Вахнянин.jpg
Анатоль Вахнянин. Худ. Корнило Устиянович
Ім'я при народженні Вахнянин Анатоль Климович
Народився 19 вересня 1841(1841-09-19)
м. Сенява, нині Польща
Помер 11 лютого 1908(1908-02-11) (66 років)
м. Львів, нині Україна
Поховання
Громадянство Австро-Угорщина
Національність українець
Діяльність громадсько-політичний діяч, композитор, педагог, журналіст.
Відомий завдяки директор Вищого музичного інституту ім. М.Лисенка
Alma mater Віденський університет
Знання мов польська
Посада посол до Райхсрату, посол до Галицького сейму
Партія «Народна Рада»
перший голова товариства «Просвіта»

ЖиттєписРедагувати

 
Склеп родини Вахняниних

Народився 19 вересня 1841 року в місті Сеняві, нині Переворський повіт, Підкарпатське воєводство, Польща (тоді Перемиський округ, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія) поблизу Перемишля в родині о. Климента Вахнянина та його дружини Кароліни Файт — доньки чеського офіцера.

3 1852 р. навчався у Перемишльській гімназії. 18591863 — вивчав теологію у Львівській духовній семінарії, займався літературною і музичною діяльністю.

1865 — організував перший Шевченківський концерт на західноукраїнських землях.

Деякий час викладав українську мову в гімназії у Перемишлі, згодом переїхав до Відня. Навчаючись на філософському факультеті Віденського університету, 1867 року організував студентське товариство «Січ» і став його першим головою.

Після завершення університетських студій (1868) повернувся до Львова і продовжив педагогічну діяльність у Академічній гімназії.

Співорганізатор і перший голова товариства «Просвіта» (8 грудня 18681869).

Тісно співпрацював з комісією з написання українських підручників для народних і середніх шкіл.

18671870 — редактор «Правди», «Письма з Просвіти» (18781879), співредактор «Діла», організатор і керівник музично-хорових товариств «Торбан» (1870) і «Боян» (1891).

24 жовтня 1885 разом з Юліаном Романчуком організував народовську політичну організацію «Народна Рада», яка продовжила ідеї Головної Руської Ради.

1890 — разом з іншими лідерами народовців став ініціатором політики «нової ери», яка мала б сприяти унормуванню українсько-польських відносин у Галичині.

18941900 — двічі обраний депутатом Райхсрату (австрійського парламенту) від округу № 16 (Жовква — Великі Мости — Куликів — Сокаль — Белз — Рава — Угнів — Немирів),[2] у 1895—1901 роках був послом до Галицького сейму від Сокальського повіту.

1903 року заснував Вищий музичний інститут ім. М.Лисенка у Львові (пізніше — Львівська консерваторія) та став його першим директором.

Був засновником і керівником Союзу співацьких і музичних товариств.

Портрет Анатоля Вахнянина намалював художник Корнило Устиянович.[3]

РодинаРедагувати

Племінник Анатоля Вахнянина, Богдан — також згодом відомий композитор, автор низки хорових творів на слова Шевченка.

По материнській лінії походив з роду Вейтів. Його дід, капітан австрійської імператорської армії Ігнацій Вейт (1764-1831 рр.), який народився у північній Чехії в м. Грюліх (нині Краліки), служив у полку, з яким пройшов через Сілезію та Західну Галичину до Ярослава та Перемишля. Помер у 1831 р. У Перемишлі під час епідемії холери. Серед інших родичів Анатоля Вахнянина по цій лінії, онуком рідного брата його матері Вільгельма був прем'єр-міністр Польщі Казимир Світальський[4].

Творчий доробокРедагувати

Автор опери «Купало» (18701892, поставлена 1929 року в Харкові), музики до драм Тараса Шевченка «Назар Стодоля», Федора Заревича «Бондарівна», хорів, пісень, а також літературних творів — «Три тополі», «Оповідання і гуморески» (1902), «Споминів з життя» (1908), шкільних підручників.

ПриміткиРедагувати

  1. 5. Наталь Вахнянин, канд. проф. тепер посоло до ради державної // Альманах в память 30-их роковин основаня товариства «Січ». Відень: Українське академічне товариство "Січ" у Відні. 1899. 241 стор.: С. 8
  2. Kurzbiografie Wachnianyn (Wachnjanyn, Vachnjanyn), Anatol
  3. Дуда І., Мельничук Б., Пиндус Б., Щербак Л. Устиянович Корнило Миколайович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 500. — ISBN 978-966-528-279-2.
  4. Kaczmar W., Szkice z historii naszego rodu. Lwów 2009, str. 39, tłumaczenie Jerzy Hrycyk — Kraków 2012 r. str. 15-16.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати