Вахнянин Анатоль Климович

український громадсько-політичний діяч, композитор, педагог і журналіст

Анато́ль (Наталь[1]) Вахня́нин (19 вересня 1841, Сенява — 11 лютого 1908, Львів) — український громадсько-політичний діяч, композитор, педагог і журналіст.

Наталь Вахнянин
Анатоль Вахнянин. Худ. Корнило Устиянович, 1887 р.
Ім'я при народженніВахнянин Анатоль Климович
Народився19 вересня 1841(1841-09-19)
м. Сенява, нині Польща
Помер11 лютого 1908(1908-02-11) (66 років)
м. Львів, нині Україна
ПохованняЛичаківський цвинтар
ГромадянствоАвстро-Угорщина
Національністьукраїнець
Діяльністьгромадсько-політичний діяч, композитор, педагог, журналіст.
Відомий завдякидиректор Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка
Alma materВіденський університет
Відомі учніГладилович Людвиґ-Микола
Знання мовукраїнська, німецька і польська
Посадапосол до Райхсрату, посол до Галицького сейму
Партія«Народна Рада»
перший голова товариства «Просвіта»

Життєпис

ред.

Народився 19 вересня 1841 року в місті Сеняві, нині Переворський повіт, Підкарпатське воєводство, Польща (тоді Перемиський округ, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія) поблизу Перемишля в родині о. Климента Вахнянина та його дружини Кароліни Файт — доньки чеського офіцера.

3 1852 року навчався у Перемишльській гімназії. У 18591863 роках вивчав теологію у Львівській духовній семінарії, займався літературною і музичною діяльністю.

 
Анатоль Вахнянин

1865 року організував перший Шевченківський концерт на західноукраїнських землях.

Деякий час викладав українську мову в гімназії у Перемишлі, згодом переїхав до Відня. Навчаючись на філософському факультеті Віденського університету, 1867 року організував студентське товариство «Січ» і став його першим головою.

Після завершення університетських студій (1868) повернувся до Львова і продовжив педагогічну діяльність у Академічній гімназії.

Співорганізатор і перший голова товариства «Просвіта» (8 грудня 18681869).

Тісно співпрацював з комісією з написання українських підручників для народних і середніх шкіл.

18671870 — редактор «Правди», «Письма з Просвіти» (18781879), співредактор «Діла», організатор і керівник музично-хорових товариств «Торбан» (1870) і «Боян» (1891).

24 жовтня 1885 року разом із Юліаном Романчуком організував народовську політичну організацію «Народна Рада», яка продовжила ідеї Головної Руської Ради.

1890 року разом з іншими лідерами народовців став ініціатором політики «нової ери», яка мала б сприяти унормуванню українсько-польських відносин у Галичині.

У 18941900 роках двічі обраний депутатом Райхсрату (австрійського парламенту) від округу № 16 (Жовква — Великі Мости — Куликів — Сокаль — Белз — Рава — Угнів — Немирів)[2]. У 1895—1901 роках був послом до Галицького сейму від Сокальського повіту.

У 1903 році заснував Вищий музичний інститут ім. М. Лисенка у Львові (пізніше — Львівська консерваторія) і став його першим директором.

 
Гробівець родини Вахняниних на 72 полі Личаківського цвинтаря у Львові

Був засновником та керівником Союзу співацьких і музичних товариств.

Портрет Анатоля Вахнянина написав художник Корнило Устиянович.[3]

Анатоль Вахнянин помер 11 лютого 1908 року у віці 66 років у Львові, похований у родинному гробівці на 72 полі Личаківського цвинтаря.

Родина

ред.

Племінник Анатоля Вахнянина, Богдан — також згодом відомий композитор, автор низки хорових творів на слова Шевченка.

Його дідом та бабусею по батьківській лінії були о. Яків Вахнянин та Єва (Євдокія) з роду Ваньковичів гербу Лис.[4]

По материнській лінії походив з роду Вейтів. Його дід, капітан австрійської імператорської армії Ігнацій Вейт (1764—1831 рр.), який народився у північній Чехії в м. Грюліх (нині Краліки), служив у полку, з яким пройшов через Сілезію та Західну Галичину до Ярослава та Перемишля. Помер у 1831 р. в Перемишлі під час епідемії холери. Серед інших родичів Анатоля Вахнянина по цій лінії онуком рідного брата його матері Вільгельма був прем'єр-міністр Польщі Казимир Світальський[5].

Творчий доробок

ред.

Автор опери «Купало» (18701892, поставлена 1929 року в Харкові), музики до драм Тараса Шевченка «Назар Стодоля», Федора Заревича «Бондарівна», хорів, пісень, а також літературних творів — «Три тополі», «Оповідання і гуморески» (1902), «Споминів з життя» (1908), шкільних підручників.

Автор музики до відомої пісні «Шалійте, Шалійте, скажені кати!» (1889 р.).

Пам'ять

ред.

У 1991 році у Львові на честь Вахнянина була названа вулиця. Також на його честь названі кілька вулиць в інших містах України.

Примітки

ред.
  1. 5. Наталь Вахнянин, канд. проф. тепер посоло до ради державної // Альманах в память 30-их роковин основаня товариства «Січ». Відень: Українське академічне товариство «Січ» у Відні. 1899. 241 стор.: С. 8
  2. Kurzbiografie Wachnianyn (Wachnjanyn, Vachnjanyn), Anatol. Архів оригіналу за 28 червня 2020. Процитовано 28 червня 2020.
  3. Дуда І., Мельничук Б., Пиндус Б., Щербак Л. Устиянович Корнило Миколайович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 500. — ISBN 978-966-528-279-2.
  4. АНАТОЛЬ ВАХНЯНИН І ЙОГО РОЛЬ У РОЗВИТКУ КУЛЬТУРИ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ. Архів оригіналу за 4 листопада 2014. Процитовано 19 березня 2015.
  5. Kaczmar W., Szkice z historii naszego rodu. Lwów 2009, str. 39, tłumaczenie Jerzy Hrycyk — Kraków 2012 r. str. 15-16.

Джерела

ред.

Посилання

ред.