Відкрити головне меню

Юрій Дмитрович Бедзик
Бедзик Юрій.jpg
Народився 25 листопада 1925(1925-11-25)
Харків, Українська Соціалістична Радянська Республіка, СССР
Помер 17 серпня 2008(2008-08-17) (82 роки)
Київ, Україна Україна
Поховання Байкове кладовище
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність письменник
Alma mater Інститут міжнародних відносин Київського університету
Мова творів українська
Партія КПРС
Премії Національна премія України імені Тараса Шевченка

Ю́рій Дми́трович Бе́дзик (25 листопада 1925, Харків — 17 серпня 2008, Київ) — український та радянський прозаїк. Заслужений працівник культури України.

БіографіяРедагувати

Народився 25 листопада 1925 року в Харкові. Син письменника Дмитра Бедзика.

У 1941 році, після початку німецько-радянської війни, сім'я Бедзиків евакуювалася до Казахстану, де в грудні 1942 року Юрій Дмитрович стає курсантом військового училища. У званні сержанта він був відправлений на фронт, де у складі 3-ї гвардійської танкової армії командував мінометним розрахунком і пройшов фронтовими дорогами від Курська до Берліна, брав участь у форсуванні Дніпра, звільняв Прагу. За бойові заслуги нагороджений орденами та медалями.

В 1949 році закінчив факультет міжнародних відносин Київського університету, потім аспірантуру на кафедрі міжнародно-публічного права. Член КПРС з 1952 року, деякий час працював за кордоном, потім перейшов на викладацьку роботу в Київському університеті. Виступав у пресі зі статтями на міжнародні теми. Працював також у редакціях газети «Літературна Україна» та інших і видавництвах («Радянський письменник» тощо), очолював художній відділ Кіностудії імені О. П. Довженка. Член Спілки письменників СРСР, секретар Київської спілки письменників України. Двадцять років (з 1978 по 1998) був головою Українського відділення Радянського фонду миру.

 
Могила Юрія Бедзика

Жив у Києві, в останні роки був заступником Голови конгресу літераторів України. Помер 17 серпня 2008 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 33).

ВідзнакиРедагувати

ТворчістьРедагувати

Автор:

  • збірок оповідань «Поруч з тобою», «Дівчино моя хороша», «Вогонь на вершині Комо», «Прощаючись назавжди», "Над планетою — «Левіафан»;
  • романів «Альма-матер», «Честь мені дорожча», «Полки ідуть на переправу», «Сильний помсти не жадає», «Блакить», «Розкрилля», «Поверх-42», «Довге повернення», «Кожна хвилина життя», «Гіпсова лялька», «Чорний лабіринт або довга дорога в Альпи», «Про що не доповідали фюреру»;
  • збірок повістей «Вибрані твори», «Вас чекають, Тридцятий», «Искупление» (російською мовою); «Убити сенатора» (драматична повість), «Великий день інків»;
  • п'єс «Лицарів не судять», «Чотири жінки біля ставу», «Врятуйте доктора Райча (рейс о 12-й)» та інше.

Його твори перекладені на англійську, угорську, іспанську, латиську, молдавську, польську, російську, словацьку, французьку мови.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати