Вікіпедія

Батьківщина-Мати (Київ)

монументальна скульптура в Києві, є одним з найвищих монументів в Європі
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Батьківщина-мати.

«Батьківщи́на-Ма́ти» — монументальна скульптура в Києві. Розташована на високому правому березі річки Дніпро, на території Національного музею історії України у Другій світовій війні. Відкрита у 1981 році. Є найвищою монументальною скульптурою в Європі.

«Батьківщина-Мати»
Назва на честь: The Motherlandd
War museum, Kyiv 6.jpg
50°25′35″ пн. ш. 30°33′47″ сх. д. / 50.4265194° пн. ш. 30.5631861° сх. д. / 50.4265194; 30.5631861Координати: 50°25′35″ пн. ш. 30°33′47″ сх. д. / 50.4265194° пн. ш. 30.5631861° сх. д. / 50.4265194; 30.5631861
Тип колосальна статуя
Країна  Україна
Розташування Київ, Національний музей історії України у Другій світовій війні
Архітектурний стиль соціалістичний реалізм
Автор проєкту Василь Бородай
Архітектор Бородай Василь Захарович
Матеріал сталь
Висота 62 м і 40 м
Встановлено 1981 рік
Сайт Офіційний сайт
Батьківщина-Мати (Київ). Карта розташування: Київ
Батьківщина-Мати (Київ)
Батьківщина-Мати (Київ) (Київ)
Map
CMNS: Батьківщина-Мати у Вікісховищі

Автор монумента — народний художник СРСР скульптор Василь Бородай.

НазваРедагувати

Спочатку монумент замислювався як символ не Батьківщини, а Перемоги, проте назва «Батьківщина-Мати» увійшла до ужитку майже одразу ж після зведення[джерело?].

ПроєктуванняРедагувати

 
План конструкції

Перший проєкт «Батьківщини-Матері» розробив ще у 1970-х роках скульптор Євгеній Вучетич, але спорудження почалося набагато пізніше. У 1974 році, після смерті Євгенія Вучетича, проєкт взяв на себе український скульптор Василь Бородай, який здійснив деякі зміни в проєкті скульптури та почав її будівництво.

Спочатку передбачалося, що на постаменті підноситиметься 90-метрова бронзова з позолотою фігура жінки. Біля підніжжя статуї з 30-метрової висоти повинен був текти до Дніпра водоспад, з обох боків якого воїни форсували річку.

Статуя ліплена з образу борзнянки, скульпторки Галини Кальченко[1].

БудівництвоРедагувати

Металевий каркас виготовлений зі сталі, яка була витоплена у Запоріжжі.

Скульптуру збирали стометровим краном, який був виготовлений спеціально для цього. Пізніше цей кран демонтували.

З нержавіючої сталі окремими блоками-секціями вагою 25-30 тонн скульптура була зварена на Київському заводі імені Паризької Комуни з урахуванням рекомендацій Інституту електрозварювання імені Є. О. Патона. Частини скульптури перевозили вночі, щоб не привертати увагу людей.

Зварювальникам монумента «Батьківщина-Мати» платили 50 радянських карбованців на день (велика на той час сума), але оплата відповідала роботі, оскільки зварники обпікали собі очі від такої кількості невпинної роботи. Інженери ж отримували звичайну зарплатню, але були задоволені й тим, що будували одне з «чудес» Києва.

За час монтажу на скульптуру було накладено 30 км зварних швів.

Судячи з геодезичних інструментальних замірів, що проводяться щорічно монумент «Батьківщина-Мати» повинен простояти понад 150 років. За розрахунками, статуя може витримати навіть землетрус за шкалою до 9 балів.

Щоб перевірити стійкість скульптури, 10-метрову копію випробовували на міцність у Москві в найбільшій у СРСР турбіні.

Через близькість Великої дзвіниці Києво-Печерської лаври (висота 96,5 м), висоту монумента зменшили до 102 м (початкова висота мала складати 108 м), але через те, що Велика дзвіниця розташована на пагорбі, над рівнем моря «Батьківщини-Мати» на 12 метрів нижча Великої лаврської дзвіниці.

Відкриття монумента планувалось 9 травня 1980 року, але відбулося лише через рік по тому.

Вартість споруди — 2 млн радянських карбованців[2].

ЕксплуатаціяРедагувати

Файл:Motherland-mir09-gatex-1.jpg
Краєвид скульптури

9 травня 1981 року відбулося гучне відкриття монумента, сам Леонід Брежнєв приїхав на відкриття стометрового монумента «Батьківщина-Мати», яка стала новим символом Києва.

У 1987 році над Києвом пронісся сильний ураган, але статуя залишилася неушкодженою.

Влітку 2002 року був дозволений підйом екскурсантів на майданчики відмітки 36 метрів і 92 метри. Проте після того, як у квітні 2003 року молодий чоловік впав з горішнього майданчика і розбився, доступ туристів був обмежений.

У 2009 році була почата реставрація споруди.

Планується декомунізувати радянський герб на пам'ятнику чи то зрізанням, чи то накладанням[3]. Герб СРСР на «Батьківщині-Мати» на тризуб передбачається змінити не раніше 2023 року. За словами міністра культури України Олександр Ткаченко паралельно мають бути вирішені питання із законодавчою сферою, а також потрібно розв'язати питання авторського нагляду.

ХарактеристикиРедагувати

  • Загальна висота монумента з постаментом — 102 метри.
  • Висота скульптури «Батьківщина-Мати» (від п'єдесталу до кінчика меча) — 62 метри.
  • В одній руці статуя тримає 16-метровий меч вагою в 9 тонн, а в іншій — щит розміром 13 на 8 метрів з гербом СРСР (вагою в 13 тонн).
  • Вся споруда — суцільнозварна і важить 450 тонн.
  • Сам каркас починається на глибині 17,8 метра (від входу в музей). На цю глибину йде бетонний колодязь діаметром 34 метри.
  • На щиті «Батьківщина-Мати» є оглядовий майданчик.
  • В середині скульптури розташовані два ліфти: Один з ліфтів підіймається з дев'ятьма зупинками до самої «голови» «Батьківщини-Мати», в якій є люки й технічні майданчики. Можна піднятися в «руку» з щитом і в іншу — з мечем. Там теж є монтажні майданчики[4].
  • На найвищій точці меча є спеціальний пристрій для гасіння коливань вітрового навантаження.

Скульптори й архітекториРедагувати

Цікаві фактиРедагувати

  • В народі скульптуру («пам'ятник Перемоги») нарекли «Вікторією Петрівною», чим водночас обігрувалося два поняття — латинське за походження слово «Victoria» (Перемога) та ім'я, по батькові дружини генерального секретаря КПРС Леоніда Брежнєва (Вікторія Петрівна Брежнєва, або як він її звав у своїх офіційних мемуарах — «Віка»).
  • Лаврентійський пагорб, на якому розташовані музейний комплекс «Національний музей історії України у Другій світовій війні» та монументальна скульптура «Батьківщини-мати», вважається одним із головних геопатогенних місць Києва, однією з трьох «чорних гір» міста. За легендами, цього місця уникають птахи та тварини, а поселення, що зводилися там час від часу, гинули у пожежах і зсувах[5].
  • 8 травня 2015 року голову скульптури прикрасили вінком зі стилізованих червоних квіток маку[6]
  • Прообразом «Батьківщини-Мати» у 1972 році, за першим проєктом Євгена Вучетича, була художниця Ніна Данилейко[7].
  • У листопаді 2021 року на сайті Київської міської ради була зареєстрована петиція з пропозицією переробити монумент у статую Архангела Михайла. Автор петиції вважав, що радянський монумент суперечить політичним та ідеологічним поглядам та вимогам сучасності[8].
  • Під монументом Батьківщини-матері є велике приміщення, яке здатне умістити понад 400 осіб[9].

ВідвідуванняРедагувати

Головна експозиція монумента працює з 10:00 до 18:00 (вівторок — неділя, у понеділок — вихідний), але каса відкрита з 10:00 до 17:30. Вхідний квиток коштує 40 ₴ для дорослих, 20 ₴ для студентів та 10 ₴ для школярів. Додатково оплачується оглядова екскурсія «Україна. Війна. Власна пам'ять», є можливість придбати сімейний квиток або скористатися аудіогідом. Докладніше про розцінки та можливості для відвідування можна прочитати на офіційному сайті музею[10].

У монументі відкриті для відвідування два оглядових майданчики. Один — «Краєвид» — розташовується на висоті 36,6 метра навколо підніжжя постаті-скульптури. Зі східного та західного боків встановлені військові біноклі для оглядання навколишнього міста. Другий, «Екстрим», розташований на рівні 91 метра над підніжжям та працює за умов гарної погоди.

Обидва оглядові майданчики працюють з 10:00 до 17:30 в будні, і до 18:30 у вихідні[11].

ГалереяРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. ↑ Чернігівщина у вогні: Календар 2003/Чернігівське земляцтво; Автор-упорядник І. М. Корбач. — Київ: Український центр духовної культури, 2002. — 768 с.: іл. ISBN 966-628-051-5
  2. ↑ Батьківщина-Мати у цифрах. Архів оригіналу за 7 жовтня 2021. Процитовано 12 лютого 2019. 
  3. ↑ У Києві декомунізують пам'ятник «Батьківщина — мати» — Хрещатик. Архів оригіналу за 10 лютого 2018. Процитовано 9 лютого 2018. 
  4. ↑ Історія дня. Працював перукарем — порізав вухо дружині генерала. Екс-форвард Динамо і Шахтаря змінив безліч професій. Champion.com.ua. Архів оригіналу за 24 січня 2022. Процитовано 24 січня 2022. 
  5. ↑ Олігарх приватизує «Батьківщину-мати»: міфи і правда навколо скандальної справи. 21.02.2022, 09:43
  6. ↑ Руфер Мустанг прикрасив «Батьківщину-мати» у Києві віночком із червоних маків у День пам'яті і примирення. ua.interfax.com. Архів оригіналу за 15 грудня 2015. Процитовано 20 січня 2016. 
  7. ↑ Народне малярство Ніни Данилейко. Музей Івана Гончара. 24 травня 2013. Архів оригіналу за 8 серпня 2016. Процитовано 22 вересня 2016. 
  8. ↑ У столиці хочуть демонтувати Батьківщину-мати: що з'явиться на її місці? - kyiv-future.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 30 листопада 2021. Процитовано 30 листопада 2021. 
  9. ↑ Три найдовші дні лютого. Як почалася велика війна, в яку ніхто не вірив. Українська правда (укр.). Процитовано 5 вересня 2022. 
  10. ↑ Національний музей історії України у Другій світовій війні. www.warmuseum.kiev.ua. Архів оригіналу за 24 листопада 2020. Процитовано 7 грудня 2020. 
  11. ↑ Для відвідувачів: Розклад, ціни. Національний музей історії України у Другій світовій війні. Архів оригіналу за 19 вересня 2016. Процитовано 22 вересня 2016. 

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати

ПанорамаРедагувати

  • Панорамний краєвид з оглядового майданчика

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Батьківщина-Мати_(Київ)&oldid=38283044