Баріосинкозит
Баріосинкозит (англ. bariosincosite) — мінерал класу фосфатів, арсенатів та ванадатів, група вівіаніту[4][5].
| Баріосинкозит | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | затверджений (А)[d][1][2] |
| IMA-номер | IMA1998-047 |
| Абревіатура | Bscs[3] |
| Хімічна формула | Ba(VO)₂(PO₄)₂ · 4H₂O |
| Nickel-Strunz 10 | 8.CJ.65 |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | синкозитd, барій |
| Типова місцевість | Spring Creek mined[2] |
 Баріосинкозит у Вікісховищі | |
Етимологія та історія
ред.Названо на честь Людвіга Барика (Dr. Ljudevit Bari´c) — директора мінералогічного музею Загребського університету (Хорватія).
Опис
ред.Хімічна формула: BaV4+2O2(PO4)2∙4H2O. Містить (%): Ba — 25,75; V -19,11; P — 11,62; H — 1.51; О — 42,01. Пластинчасті кристали радіально-променевої будови. Сингонія тетрагональна. Твердість 3. Густина 3,3. Колір блідо-зелений, блідо-блакитно-зелений. Риса блідо-зелена. Блиск перламутровий. Спайність середня. Злам скалкуватий. Утворюється в зоні контакту мідної мінералізації з кварцитами в асоціації з сидеритом, вівіанітом, лазуритом. Осн. знахідки: шахта Спрінг-Крік (Spring Creek) (Фліндерс-Рейнджс, Південна Австралія).
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Ferraris G., (not translated to fr) New minerals approved in 1998 by the Commission on New Minerals and Mineral Names, International Mineralogical Association // The Canadian Mineralogist — 1999. — Vol. 37. — P. 247–252. — ISSN 0008-4476; 1499-1276
- ↑ а б Pring A., Kolitsch U., Birch W. D. Bariosincosite, a new hydrated barium vanadium phosphate, from the Spring Creek Mine, South Australia // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 1999. — Vol. 63, Iss. 5. — P. 735–741. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/002646199548745
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Robert F. Martin, William H. The Canadian mineralogist (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 жовтня 2016. Процитовано 10 квітня 2018.
- ↑ mineralogicalassociation ottobre 2016
Література
ред.- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Баріосинкозит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Баріосинкозит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
Посилання
ред.- Webmin Bariosincosite [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.]