Вікіпедія

Барроу (кратер)

Барроу (лат. Barrow) — кратер на Місяці, в північній приполярній частині видимого боку. Діаметр — 94 км. Належить до незвичних кратерів із рівним, але світлим дном[1]; також примітний цікавою грою світла й тіней під час сходу Сонця[2][3]. Названий на честь англійського математика, фізика і богослова 17 століття, вчителя Ньютона, Ісаака Барроу. Цю назву запропонував у 19 столітті Йоганн Генріх фон Медлер[4][5], а 1935 року затвердив Міжнародний астрономічний союз[6]. Раніше цей кратер мав іншу назву: 1645 року Міхаель ван Лангрен дав йому ім'я Amalfi[7][5].

Барроу
лат. Barrow
Мозаїка знімків зонда Lunar Reconnaissance Orbiter (ширина зображення — 150 км)
Мозаїка знімків зонда Lunar Reconnaissance Orbiter
(ширина зображення — 150 км)

Мозаїка знімків зонда Lunar Reconnaissance Orbiter
(ширина зображення — 150 км)

71°17′ пн. ш. 7°35′ сх. д. / 71.28° пн. ш. 7.59° сх. д. / 71.28; 7.59Координати: 71°17′ пн. ш. 7°35′ сх. д. / 71.28° пн. ш. 7.59° сх. д. / 71.28; 7.59
Небесне тілоМісяць
Типметеоритний
Діаметр94 км
ЕпонімІсаак Барроу
Назву затверджено1935
У базах даних
GPN
Барроу (Місяць, видимий бік)
Барроу
CMNS: Барроу у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Барроу.

Опис кратера ред.

Найближчі до Барроу найменовані кратери (не рахуючи сателітних) — Гольдшмідт, що примикає до нього на північному заході, Метон на північному сході та Бонд У. на південному заході[8]. Координати центру кратера — 71°17′ пн. ш. 7°35′ сх. д. / 71.28° пн. ш. 7.59° сх. д. / 71.28; 7.59[6].

Барроу — древній кратер: він утворився в донектарському (можливо, в нектарському) періоді[9]. З тих часів його досить сильно зруйнували удари космічних тіл. Його вал нерівний і подекуди перекритий меншими кратерами: на південному заході його перекриває 27-кілометровий кратер Барроу А, а на південному сході — 17-кілометровий нечіткий кратер Барроу B, що зливається з Барроу. Вал найвищий на заході та північному заході, де в окремих місцях сягає 3,4 км над рівнем дна; на інших ділянках його висота здебільшого складає 1,4–1,8 км[10]. Центральної гірки нема. Дно поцятковане численними дрібними кратерами та перетяте слабкими променями кратера Анаксагор.

Барроу — один із найцікавіших об'єктів для спостереження на ранковому термінаторі[2]. Його вал на сході має кількакілометровий розрив, крізь який Барроу сполучається з сусіднім кратером Метон F. На сході Сонця крізь цей розрив проходять промені, що створюють на дні Барроу довгу вузьку яскраву смужку[3].

Барроу належить до своєрідного типу кратерів, особливо розповсюджених саме в цьому регіоні, на північ від Моря Холоду. Їх дно рівне, як і в кратерів, залитих морською лавою, але, на відміну від них, не є темним[1]. Походження подібних світлих рівнин лишається неясним. Можливо, вони залиті лавою іншого складу або були вкриті викидами кратерів — зокрема, басейну Моря Дощів. Вік поверхні дна Барроу оцінюють (за концентрацією дрібних кратерів) у 3,9–3,8 млрд років[11], а вік інших подібних рівнин лежить у межах 4,0–3,65 млрд років[11][12][13].

Сателітні кратери ред.

Ці кратери, розташовані в околицях Барроу, названо його ім'ям з доданням великої латинської літери[6].

 
Барроу Координати Діаметр, км
A 70°34′ пн. ш. 3°52′ сх. д. / 70.56° пн. ш. 3.86° сх. д. / 70.56; 3.86 (Барроу A) 27,4
B 70°10′ пн. ш. 10°32′ сх. д. / 70.16° пн. ш. 10.53° сх. д. / 70.16; 10.53 (Барроу B) 16,8
C 73°01′ пн. ш. 11°07′ сх. д. / 73.02° пн. ш. 11.12° сх. д. / 73.02; 11.12 (Барроу C) 28,0
E 69°00′ пн. ш. 3°20′ сх. д. / 69.00° пн. ш. 3.33° сх. д. / 69.00; 3.33 (Барроу E) 17,9
F 69°10′ пн. ш. 1°49′ сх. д. / 69.16° пн. ш. 1.81° сх. д. / 69.16; 1.81 (Барроу F) 18,6
G 70°10′ пн. ш. 0°16′ сх. д. / 70.17° пн. ш. 0.26° сх. д. / 70.17; 0.26 (Барроу G) 29,4
H 69°17′ пн. ш. 6°00′ сх. д. / 69.28° пн. ш. 6.00° сх. д. / 69.28; 6.00 (Барроу H) 4,9
K 69°17′ пн. ш. 11°44′ сх. д. / 69.29° пн. ш. 11.74° сх. д. / 69.29; 11.74 (Барроу K) 45,5
M 67°37′ пн. ш. 9°08′ сх. д. / 67.61° пн. ш. 9.14° сх. д. / 67.61; 9.14 (Барроу M) 5,9

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б Westfall J. E. Atlas of the Lunar Terminator. — Cambridge University Press, 2000. — P. 39. — ISBN 9780521590020.
  2. ↑ а б Elger T. G. The Moon. A Full Description and Map of its Principal Physical Features. — London : Georg Philip & Son, 1895. — P. 66. (В цій книзі за тодішньою термінологією схід на Місяці зветься заходом і навпаки).
  3. ↑ а б Wood C. (13 травня 2008). Shafted!. the-moon.wikispaces.com. Архів оригіналу за 15 квітня 2015. Процитовано 15 квітня 2015.
  4. ↑ Пугачева С. Г., Родионова Ж. Ф., Шевченко В. В., Скобелева Т. П., Дехтярева К. И., Попов А. П. Государственный Астрономический институт им. П.К. Штернберга, МГУ. Номенклатурный ряд названий лунного рельефа. — 2009. — С. 5. (описание)
  5. ↑ а б Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 191, 198, 219. — ISBN 9780521544146. — Bibcode:2003mnm..book.....W.
  6. ↑ а б в Barrow. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). 18 жовтня 2010. Архів оригіналу за 15 квітня 2015. Процитовано 15 квітня 2015.
  7. ↑ Карта Місяця, складена Міхаелем ван Лангреном (1645)
  8. ↑ Кратер Барроу на карті LAC3 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 лютого 2013. Процитовано 2 лютого 2015.
  9. ↑ Lunar Impact Crater Database. Losiak A., Kohout T., O’Sulllivan K., Thaisen K., Weider S. (Lunar and Planetary Institute, Lunar Exploration Intern Program, 2009); updated by Öhman T. in 2011. Archived page.
  10. ↑ За альтиметричними даними супутника Lunar Reconnaissance Orbiter, отриманими через програму JMARS [Архівовано 22 січня 2019 у Wayback Machine.]
  11. ↑ а б Koehler, U.; Head, J. W., III; Neukum, G.; Wolf, U. (2000). Lunar Light Plains in the Northern Nearside Latitudes: Latest Results on Age Distributions, Surface Composition, Nature, and Possible Origin (PDF). 31st Annual Lunar and Planetary Science Conference, March 13-17, 2000, Houston, Texas, abstract no. 1822. Bibcode:2000LPI....31.1822K. Архів оригіналу (PDF) за 27 листопада 2020. Процитовано 15 квітня 2015.
  12. ↑ Hiesinger, H.; Howes van der Bogert, C.; Thiessen, F.; Robinson, M. (2013). Ages of Lunar Light Plains (PDF). EGU General Assembly 2013, held 7-12 April, 2013 in Vienna, Austria, id. EGU2013-12213. Bibcode:2013EGUGA..1512213H. Архів оригіналу (PDF) за 15 квітня 2015. Процитовано 15 квітня 2015.
  13. ↑ Koehler, U.; Head, J. W., III; Neukum, G.; Wolf, U. (1999). North-Polar Lunar Light Plains: Ages and Compositional Observations (PDF). Workshop on New Views of the Moon II: Understanding the Moon Through the Integration of Diverse Datasets, held September 22-24, 1999, Flagstaff, Arizona, abstract no. 8050. Bibcode:1999wnvm.conf.8050K. Архів оригіналу (PDF) за 5 березня 2016. Процитовано 15 квітня 2015.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Барроу_(кратер)&oldid=42297005