Барабой Абрам Зіновійович
Абрам Зіновійович Барабо́й (нар. 5 лютого 1902, Томашпіль — пом. 15 квітня 1983, Київ) — український радянський історик, доктор історичних наук з 1966 року. Батько онколога Вілена Барабоя
| Абрам Зіновійович Барабой | |
|---|---|
 | |
| Народився | 5 лютого 1902 Томашпіль, Ямпільський повіт, Подільська губернія, Російська імперія |
| Помер | 15 квітня 1983 (81 рік) Київ, Українська РСР, СРСР |
| Країна |  СРСР |
| Діяльність | історик |
| Alma mater | Історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка |
| Галузь | історія |
| Науковий ступінь | доктор історичних наук |
| Нагороди |  |
 Роботи у Вікіджерелах | |
Біографія
ред.Народився 5 лютого 1902 року в містечку Томашполі (тепер селище міського типу у Вінницькій області, Україна). 3 1915 року — робітник Одеської сірникової фабрики. У 1918 році екстерном здав екзамени за 8 класів загальноосвітньої школи. З 1919 року — викладач історії в навчальних закладах середньої освіти. 1936 року закінчив історичний факультет Київського державного університету і вступив до аспірантури по кафедрі історії України. 1939 року захистив кандидатську дисертацію на тему «Причини приєднання України до Росії у 1654 році». У 1938—1941 роках — доцент кафедри історії СРСР Київського державного університету.
Брав участь у німецько-радянській війні. У 1941—1946 служив в Червоній армії, був офіцером-політпрацівником, викладав у танковому училищі. Нагороджений медаллю «За перемогу над Німеччиною»[1].
У 1946—1947 роках — завідувач кафедри історії СРСР Омського педагогічного інституту. У 1947–1951 роках — доцент кафедри марксизму-ленінізму Київського сільськогосподарського інституту, у 1951–1952 — доцент кафедри марксизму-ленінізму Київського відділення Всесоюзного заочного політехнічного інституту, у 1952–1953 роказ — викладач історії КПРС на Київських курсах іноземних мов.
У 1953—1954 роках — молодший науковий співробітник, у 1954—1959 роках — старший науковий співробітник відділу археографії, у 1959—1962 роках — старший науковий співробітник відділу допоміжних історичних дисциплін Інституту історії АН УРСР. З 1962 року — на пенсії.
У 1966 році в Інституті історії АН УРСР захистив докторську дисертацію на тему «Правобережна Україна у передреформений період: Нариси соціально-економічного розвитку, селянського і різночинного революційного руху».
Наукова діяльність
ред.Досліджував історію визвольної війни українського народу у 1648—1657 роках, революційний рух селян і різночинної інтелігенції у 1840—1850-х роках на Правобережній Україні. Опублікував понад 30 наукових статей у збірниках, журналах, близько 50 статей в Українській радянській енциклопедії.
- Брав участь у підготовці
- 2-томної «Історії Української РСР»;
- документальної збірки «З історії утворення комнезамів на Україні» (Київ, 1958);
- «Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни (1919—1920 pp.)» (Київ, 1957);
- «Отмена крепостного права на Украине» (Київ, 1961) на інше.
- Праці
- К вопросу о причинах присоединения Украины к России в 1654 / Историк-марксист. — 1939. — № 2;
- Історія СРСР: Методичний, посібник для студентіе-заочників історичних факультетів університетів і педагогічних інститутів. — Київ., 1940, 1941;
- Історія СРСР: Методичні вказівки для студентів-заочтіків педагогічних шкіл. — Київ, 1940;
- Правобережная Украина в 1848 г. //Исторические записки. — 1950. — Том 34;
- Харьковско-киевское тайное революционное общество 1856—1860 годов. // Исторические записки. — 1955. — Том 52;
- Селянський антикріпосницький руху Київській губернії у 1855 році. // Вісник АН УРСР. — 1957. — № 4;
- Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни // Збірка документів і матеріалів. Київ, 1957. Том 2;
- Розшарування і початок розкладу селянства Правобережної України в першій половині XIX століття // «Український історичний журнал». — I960. —№ 4;
- Селянський рух і діяльність інтелігенції на Правобережній Україні напередодні реформи // «Український історичний журнал». 1965. № 2;
- Революції і реформи в суспільному розвитку. — Київ, 1970.
Примітки
ред.- ↑ Інститут історії України НАН України. Архів оригіналу за 18 лютого 2020. Процитовано 12 серпня 2020.
Література
ред.- В. П. 70-річчя А. 3. Барабоя // «Український історичний журнал». — 1972. — № 4;
- [Некролог]// «Український історичний журнал». — 1983. — № 7;
- Радянська енциклопедія історії України. — К. : Головна редакція УРЕ, 1969. — Т. 1 : Абазин — державець. — 562 с.;
- Вчені Інституту історії України: Біобібліографічний довідник. / Серія «Українські історики». — Випуск І. — Київ, 1998;
- Краєзнавці України (Сучасні дослідники рідного краю): Довідник. — Том 1. — Київ, Кам янець-Подільський, 2003;
- Барабой Абрам Зіновійович // Інститут історії України НАН України. 1936—2006 / Відповідальний редактор В. А. Смолій; Київ: Інститут історії України, 2006. — сторінки 481—482. [Архівовано 8 січня 2022 у Wayback Machine.] ISBN 966-02-4173-9;
- Бутич І. Л. Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.