Відкрити головне меню

Байкону́р — космодром у Казахстані, перший і найбільший у світі[1]

Збудований у СРСР у 1955. Байконур — місце старту радянських ракет і космічних кораблів.

Початок експлуатації — травень 1955, коли з Байконура була запущена ракета Р-7. У 1961 запущений «Восток-1», пілотований Ю. Гагаріним. У 1994 орендований Росією у Казахстану до 2050 року.

Вночі 6 cерпня 2019 року відбувся останній запуск ракети-носія “Протон-М” з російським військовим супутником на борту з “Байконура”. Російське міністерство оборони вирішило перенести всі запуски ракет-носіїв до космодрому “Плєсєцк”. Анонсував завершення використання “Байконура” начальник штабу, перший заступник командувача космічними військами ВКС Росії Ігор Морозов, ще в лютому 2019-го року.[2]

ЕксплуатаціяРедагувати

 
«Протон-К» виводить на орбіту модуль «Зірка» для МКС. Фото NASA

ІнфраструктураРедагувати

  • 9 типів стартових комплексів у складі 15 пускових установок для запусків ракет-носіїв;
  • 4 пускові установки для випробувань міжконтинентальних балістичних ракет;
  • 11 монтажно-випробувальних корпусів, в котрих розміщено 34 технічні комплекси для передстартової підготовки ракет-носіїв та космічних апаратів, а також 3 заправочно-нейтралізаційні станції для заправок космічних апаратів і розгінних блоків компонентами ракетних палив і зрідженими газами;
  • вимірювальний комплекс із сучасним інформаційно-обчислювальним центром для контролю та керуванням польотом ракет-носіїв, а також обробки телеметричної інформації;
  • киснево-азотний завод сумарною продуктивністю до 300 тонн кріогенних продуктів за добу;
  • теплоелектроцентраль на 60 МВт;
  • газотурбінний енергопотяг на 72 МВт;
  • 600 трансформаторних підстанцій;
  • 92 вузли зв'язку;
  • два аеродроми 1-го класу («Крайній» та «Ювілейний» на БТКС «Буран»);
  • 470 км залізничних шляхів (спец.шляхів — 40 км);
  • 1281 км автомобільних доріг;
  • 6610 км ліній електропередач;
  • 2784 км ліній зв'язку.

Стартові комплексиРедагувати

  • СК РН Рокот. Пл. № 175
  • СК РН типу Протон. Пл. № 200. ПУ № 39
  • СК 17П32-6 РН типу Р-7. Пл. № 31. ПУ № 6
  • СК РН типу Протон. Пл. № 81. ПУ № 23
  • СК 11П877 РН Зеніт. Пл. № 45. ПУ № 1
  • СК РН Циклон. Пл. № 90. ПУ № 20
  • СК РН типу Протон. Пл. № 81. ПУ № 24
  • СК 17П32-5 РН типу Р-7. Пл. № 1. ПУ № 5
  • СК ракети РС-20. Пл. № 109

Перспективи БайконураРедагувати

До 2009 року російські військові залишили космодром Байконур і він переданий Роскосмосу. Залишилося лише кілька нечисленних військових частин, що сприяють запускам супутників оборонного призначення. Росія вважає для себе перспективним перенесення пілотованих пусків на новий російський космодром «Східний» в Амурській області (після 2018 року). Таким чином, у 2020-2040 роках з Байконура будуть запускатися автоматичні космічні апарати (ракети-носії «Союз-2», «Зеніт», «Байтерек»). Казахстан в наш час[коли?] опрацьовує питання самостійної експлуатації Байконура після остаточного перенесення стартів в Амурську область і припинення оренди космодрому Байконур Російською Федерацією (на період після 2050).

З Францією підписано угоду про співпрацю у сфері дослідження та використання космічного простору в мирних цілях, а також угоду про умови створення і використання космічної системи дистанційного зондування Землі та будівництва в Астані складально-випробувального комплексу космічних апаратів (супутників).

ПриродаРедагувати

КліматРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. SPACE FLIGHT 2007 — The Year in Review. Other Countries Space Activities. NASA. 24 серпня 2011. Архів оригіналу за 2012-10-15. Процитовано 14 квітня 2015. 
  2. Міноборони Росії йде з Байконура. https://mil.in.ua/. Український мілітарний портал. 2019-08-06. Процитовано 6 серпня 2019. 
  3. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.


ПосиланняРедагувати