Байкальська система рифтів

Мапа Байкальської системи рифтів
Розріз Байкальського рифту

Байка́льська систе́ма рифті́вглибинний розлом земної кори в континентальній частині Євразії протяжністю близько 1500 км, система грабенів глибинного закладення, розташованих на південному заході околиці гірської області Прибайкалля.

Дивергентна границя між Євразійською плитою й Амурською плитою, яка прямує в бік Японії зі швидкістю 4 мм/рік

Довжина близько 2000 км.

Найбільші з опущених її ланок — грабен-улоговини: Байкальська, Тункінська, Баргузинська, Хубсугульська. На північному сході та сході ця система продовжується у напрямку Станового хребта, на південному заході прямує через Тункінську улоговину до озера Хубсугул. У одній з цих тектонічних западин розташоване найглибше континентальне водоймище світу — озеро Байкал з максимальної глибиною 1620 м, оточене гірськими хребтами висотою до 2000 м. Западина озера Байкал відрізняється асиметрією поперечного профілю з великою крутістю схилів західних берегів і більш пологих східних; глибина кристалічного фундаменту 4500 м.

Грабени Байкальської системи рифтів як і грабени інших рифтових зон Землі, пов'язані з великим, широким, але виразно лінійним підняттям з амплітудою до 3000-4000 м над рівнем моря. Це підняття істотно геоморфологічно виділилося в пліоцен-плейстоценовий період, тобто в епоху повсюдного гороутворення на території внутр. Азії.

ОрогенезРедагувати

Розвиток Байкальської системи рифтів відбувався протягом неогену, місцями супроводячись вулканічною діяльністю (нині згаслою) і продовжується до сьогодні. Рифтові структури успадковують положення і простягання більш ранніх, олігоцен-ранньонеогенових прогинів.

ХарактеристикиРедагувати

Глибинна структура Байкальської системи рифтів характеризується деяким зменшенням густини матеріалу і підйомом розігрітої основної магми з верхньої мантії, що може служити причиною високої рухливості земної кори в цьому регіоні.

ЛітератураРедагувати