Ахматова Олена Давидівна
Оле́на Дави́дівна Ахма́това (справжнє прізвище — Воло́дько; нар. 27 квітня (9 травня) 1894 — пом. 11 січня 1974) — українська оперна та концертна співачка (мецо-сопрано), вокальна педагогиня; солістка Київської, Харківської, Ташкентської, Свердловської, Донецької, Дніпропетровської опери та Київської філармонії; викладачка Львівського музичного училища та Львівської консерваторії; артистка Львівського оперного театру.
| Ахматова Олена Давидівна | |
|---|---|
.jpg) | |
| Основна інформація | |
| Повне ім'я | Володько Олена Давидівна |
| Дата народження | 9 травня 1894 |
| Місце народження | Київ, Російська імперія (тепер — столиця України) |
| Дата смерті | 11 січня 1974 (79 років) |
| Місце смерті | Львів, Українська РСР, СРСР (тепер — обласний центр України) |
| Роки активності | 1920-1945 |
| Громадянство |  Російська імперія →  СРСР |
| Національність | українка |
| Професії | оперна співачка, вчителька музики  |
| Освіта | Київський вищий музично-драматичний інститут, Київська консерваторія, Студія вдосконалення мистецтва оперного співу професора Луїджі Габрієллі |
| Вчителі | Олена Муравйова, Етторе Гандольфі, Луїджі Габрієллі |
| Відомі учні | А. Жуков, Л. Іщенко, О. Бурмістрова, В. Соколова, Н. Нестеренко-Лазарчук, І. Краснопольський |
| Праця в операх | Київський, Ташкентський, Харківський, Свердловський, Донецький, Дніпропетровський театри опери та балету |
| Співацький голос | меццо-сопрано |
| Жанр | опера |
| Заклад | Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка |
Життєпис
ред.Народилася 9 травня 1894 року (27 квітня 1894 за старим стилем) у Києві, в Російській імперії (тепер — столиця України).
У 1920 році закінчила Київський вищий музично-драматичний інститут (клас Олени Муравйової). У 1923 році — Київську консерваторію (клас Етторе Гандольфі). Також навчалася у Студії вдосконалення мистецтва оперного співу професора Луїджі Габрієллі.
1920—1922 — артистка Українського вокального ансамблю (октету) під керівництвом Якова Степового. Збереглись її спогади про композитора Степового та програмка її концерту з недрукованих творів композитора[1].
1923—1925, 1927—1928 — солістка Київського оперного театру.
1925—1926 — солістка Ташкентського театру опери та балету.
1926—1927 — солістка Харківського театру опери та балету.
1928—1932 — солістка Свердловського театру опери та балету.
1932—1933 — солістка Донецького театру опери та балету.
1933—1934 — солістка Дніпропетровського театру опери та балету.
1935—1940 — артистка і викладачка в Київській філармонії.
У 1937 році отримала диплом Спілки композиторів України за найкраще виконання творів Віктора Косенка, Лева Ревуцького, Бориса Лятошинського (Конкурс виконавців творів радянських композиторів).
1940 — викладачка Львівського музичного училища.
1942—1944 — викладачка Львівської музичної школи з українською мовою навчання.
1944—1945 — старша викладачка, 1946—1959 — доцентка кафедри сольного співу Львівської консерваторії та викладачка Львівського музичного училища.
1944—1945 — артистка Львівського оперного театру.
Творчість
ред.У концертах широко пропагувала твори українських композиторів (Лисенка, Степового, Стеценка, Барвінського, Людкевича), народні пісні[2].
Партнерами на сцені були Леонід Собінов, Антоніна Нежданова, Іван Козловський, Марк Рейзен, Сергій Мигай та інші. Співпрацювала з композитором Левом Штейнбергом.
Серед учнів Ахматової лауреати конкурсів та солісти театрів: А. Жуков, Л. Іщенко, О. Бурмістрова, В. Соколова, Н. Нестеренко-Лазарчук, І. Краснопольський та інші.
Партії
ред.- Кармен (однойменна опера Жоржа Бізе)
- Амнеріс («Аїда» Джузеппе Верді)
- Лола («Сільська честь» П'єтро Масканьї)
- Одарка («Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського)
- Мнішек («Борис Годунов» Модеста Мусоргського)
- Любаша («Царева наречена» Миколи Римського-Корсакова)
- Кончаківна («Князь Ігор» Олександра Бородіна)
- Ольга («Євгеній Онєгін» Петра Чайковського)
Праці
ред.- Людина великої душі // Соломія Крушельницька. Спогади. — Київ: Музична Україна, 1978. Ч. 1. — С. 305-306.
- До питання про дикцію в співі (неопублікована).
Примітки
ред.- ↑ Олена Ахматова. Спогади про Якова Степового. Рукопис (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 27 червня 2020. Процитовано 27 червня 2020.
- ↑ Ахматова Олена Давидівна // Лисенко І. Словник співаків України. Енциклопедичне видання. — Київ: Рада, 1997. — С. 17.
Джерела
ред.- Ахматова, Олена Давидівна // Велика українська енциклопедія: [у 30 т.] / упоряд. д. і. н., проф. Киридон А.М. — Київ: Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2020. — Т.3: Апа — Аят. — 712 с. — ISBN 978-617-7238-39-2
- Ахматова Олена Давидівна // Лисенко І. Словник співаків України. Енциклопедичне видання. — Київ: Рада, 1997. — С. 17-18. — Тираж 1000 прим. — ISBN 966-7087-11-5
- Токарчук В.Є. Ахматова Олена Давидівна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І.М. Дзюба [та ін.]; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — Київ: Поліграфкнига, 2001. — Т.1: А. — 823 с. — ISBN 966-02-2075-8 [Архівовано 29 червня 2020 у Wayback Machine.]
- Історія формування кафедри сольного співу [Архівовано 28 червня 2020 у Wayback Machine.] conservatory.lviv.ua
- Театрознавство — Інститут мистецтвознавства [Архівовано 29 червня 2020 у Wayback Machine.]