Аугустінас Вольдемарас

прем'єр-міністр Литви

Аугустінас Вольдемарас (лит. Augustinas Voldemaras; 16 квітня 1883 — 16 травня 1942) — литовський державний діяч, науковець. Перший прем'єр-міністр Литви. Представник праворадикального крила Спілки литовських народовців.

Аугустінас Вольдемарас
лит. Augustinas Voldemaras
Прапор
Прапор
Прем'єр-міністр Литви
Прапор
Прапор
4 листопада 1918 — 26 грудня 1918
Попередник: посада запроваджена
Наступник: Міколас Сляжявічус
17 грудня 1926 — 23 вересня 1929
Попередник: Міколас Сляжявічус
Наступник: Юозас Тубяліс
Прапор
Прапор
Міністр закордонних справ Литви
11 листопада 1918 — 19 червня 1920
Прем'єр-міністр: Він же
Міколас Сляжявічус
Пранас Довідайтіс
Ернястас Галванаускас
Попередник: посада запроваджена
Наступник: Юозас Пурікіс
21 квітня 1925 — 31 травня 1926
Прем'єр-міністр: Він же
Попередник: Міколас Сляжявічус
Наступник: Юозас Тубяліс
Прапор
Прапор
Міністр оборони Литви
11 листопада 1918 — 24 грудня 1918
Прем'єр-міністр: Він же
Попередник: посада запроваджена
Наступник: Міколас Сляжявічус
 
Народження: 4 (16) квітня 1883[1][2]
Dysnad, Новоолександрівський повіт, Ковенська губернія, Російська імперія
Смерть: 16 травня 1942(1942-05-16)[3][4] (59 років)
Бутирська в'язниця, Тверський, Центральний адміністративний округ Москви, Москва, СРСР[5]
Країна: Литва
Освіта: Санкт-Петербурзький державний університет
Партія: Партія національного прогресу
Нагороди:
орден Святого Станіслава III ступеня

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис ред.

Освіта та професійна діяльність ред.

Аугустінас народився 16 квітня 1883 року в селі Дисна на території сучасної Литви. Попри бідність та неосвіченість батьків, юнак виявляв неабиякі здібності до навчання. Він закінчив державну школу у сусідньому Твярячусі, а потім, 1899 року, трирічну школу у Швянченісі. 1890 року переїхав до Санкт-Петербурга, де працював його брат. 1902 року Аугустінас вступив до гімназії, яку з відзнакою закінчив 1904. 1909 року Вольдемарас закінчив історико-філологічний факультет Імператорського Санкт-Петербурзького університету, а ще за рік здав магістерський іспит. Від 1911 до 1914 року був приват-доцентом університету. Стажувався в Італії та Швеції у 1914—1915 роках[6].

У вересні 1916 року Вольдемараса зарахували до штату історико-філологічного факультету Пермського відділення Імператорського університету Петрограда як екстраординарного професора. У 1916/1917 навчальному році викладав на кафедрі загальної історії, проводив заняття зі стародавніх мов на кафедрі класичної філології, а також з англійської мови. За «відмінну старанну службу» Вольдемараса в січні 1917 року нагородили орденом Св. Станіслава III ступеня, а в серпні того ж року затвердили професором Пермського університету. Тим не менше, Аугустінас не був задоволеним умовами життя в Пермі й завжди бажав повернутися до Литви[7].

Початок політичної діяльності ред.

 
Таріба 1918 року. Вольдемарас стоїть крайній праворуч

1916 року Аугустінас Вольдемарас став одним із засновників «Партії національного прогресу» (лит. Tautos pažangos partija). Брав участь у Петербурзькому литовському сеймі у травні-червні 1917 року. У вересні того ж року представляв Литву на конгресі народів Росії у Києві[8]. 1918 року професор остаточно повернувся до Литви, де його запросили увійти до складу Литовської Таріби після того, як кілька членів залишили її через зближення того державного органу з Німеччиною. Після програшу у Першій світовій війні остання визнала незалежність Литви та вивела з країни війська, а президія Таріби 4 листопада 1918 року обрала Вольдемараса прем'єр-міністром і доручила йому сформувати уряд[9]. Брав участь у мирних перемовинах з Німеччиною та її союзниками у Бересті в січні 1918 року, формально входячи як радник до складу делегації Української Народної Республіки[10].

Робота в уряді ред.

11 листопада 1918 року Вольдемарас сформував перший кабінет міністрів, при цьому взявши на себе обов'язки міністра оборони (до 24 грудня 1918) та міністра закордонних справ (до 19 червня 1920). Головним пріоритетом зовнішньополітичної діяльності прем'єра стало проголошення нейтралітету Литвою, що мало б хоч на деякий час убезпечити країну від втручання агресивних сусідів у її внутрішні справи. 23 листопада 1918 року голова уряду і, за сумісництвом, перший міністр оборони Вольдемарас оголосив мобілізацію через напад Радянської Росії[9] і підписав наказ про формування першого полку армії Литви (нині дата відзначається як День литовських воїнів)[8]. Вже 24 листопада Аугустінас Вольдемарас видав указ про створення Збройних сил Литви і призначив Кіпріана Кондратовича заступником міністра оборони.

21 грудня 1918 року Вольдемарас разом з президентом Смятоною виїхали за кордон для перемовин щодо грошової позики з Німеччини, а також для участі у Паризькій мирній конференції. Проте від'їзд прем'єра спричинив обурення в Литві та був розцінений як втеча від наступу Червоної армії. Заочно 26 грудня його замінили на посаді прем'єр-міністра на Міколаса Сляжявічуса. Тим не менше, розлючений подіями Вольдемерас, залишився на посаді міністра закордонних справ і представляв Литву на конференції в Парижі.

Викладацька діяльність ред.

Від 1920 року Вольдемарас викладав на Вищих курсах у Каунасі, на основі яких невдовзі відкрили Литовський університет (згодом Університет Вітовта Великого). Був професором Литовського університету від 1922 до 1926 року. 1923 року за статтю політичного змісту його політичні опоненти на місяць запроторили Вольдемараса до Варняйського трудового табору[11].

Військовий переворот ред.

 
Вольдемарас (сидить ліворуч) і Густав Штреземан у Берліні (1928)

1926 року Вольдемараса обрали до лав Сейму від партії «Спілка литовських народовців» і дуже критично висловлювався щодо діяльності тогочасного президента Казіса Грінюса та його уряду, що прийшов до влади після виборів 1926 року[12].

У грудні того ж року Аугустінас Вольдемарас став одним з ініціаторів державного перевороту в Литві. Він, як і Смятона, підкреслював потребу надзвичайних повноважень для президента, а політичні партії не вважав важливими.[9]

Друге прем'єрство ред.

Після перевороту Вольдемарас знову очолив уряд, перебував на посаді від 17 грудня 1926 до 23 вересня 1929 року, будучи одночасно міністром закордонних справ, а від 22 листопада 1928 року й тимчасово виконуючим обов'язки міністра оборони.

В закордонній політиці новий прем'єр-міністр дотримувався принципу «ворог мого ворога є моїм другом» та вважав, що питання Вільнюса треба вирішувати через Берлін і Москву, разом з тим шукаючи підтримки СРСР проти Польщі. Проте, через рішення Ліги Націй, а також внаслідок створення Литовської церковної провінції та конкордат із Ватиканом, проблема Вільнюса ускладнилась. Вольдемарасу вдалося владнати це питання, підписавши конкордат із Ватиканом 27 вересня 1928 року.[9]

6 травня 1929 року на нього було скоєно замах. Через розбіжності з іншими лідерами литовських націоналістів 1929 року його вивели з уряду. Наприкінці 1929 року його заслали до Платяляя, й потім жив під наглядом поліції в Зарасаї.

Останні роки та смерть ред.

Після невдалого путчу 7-8 червня 1934 року, здійсненого підконтрольною Вольдемарасу організацією «Залізний Вовк», політика засудили до дванадцяти років ув'язнення. 1938 з нагоди двадцятої річниці проголошення незалежності Литви його амністували та вислали з країни[10].

Після невдалої спроби повернення на батьківщину 1939 року Аугустінас Вольдемарас разом з дружиною повернулись до вже окупованої радянськими військами Литви у червні 1940 року. Проте його затримали ще на кордоні й ув'язнили. Пізніше з'ясувалося, що Вольдемарас помер 16 грудня 1942 року, перебуваючи в Бутирській в'язниці Москви. Його місце поховання невідоме; меморіальний камінь з його ім'ям відкрили на цвинтарі Петрашуняй у Каунасі 2012 року[13].

Примітки ред.

  1. Deutsche Nationalbibliothek Record #120400723 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. Lituanus — 1954. — ISSN 0024-5089
  5. Вольдемарас Аугустинас // Вольдемарас Аугустинас / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  6. Мій уряд — Аугустінас Вольдемарас [Архівовано 23 червня 2017 у Wayback Machine.]; lrv.lt. Процитовано 4 квітня 2017 (лит.)
  7. Вольдемарас — литовський прем'єр-міністр, незвичайна людина і невизнаний історик європейського рівня [Архівовано 20 листопада 2015 у Wayback Machine.]; 15min.lt, Ауреліус Г'єда, 30 травня 2014 (лит.)
  8. а б Литва під кулеметними зливами. Епізод перший: «Червоні йдуть!» [Архівовано 20 лютого 2019 у Wayback Machine.]; А.Петрик, Історична правда, 15 лютого 2019
  9. а б в г А.Бумблаускас, А.Ейдинтас, А.Кулакаускас, М.Тамошайтис. Історія Литви кожному. — К.: «Балтія-Друк», 2018. — сс. 230, 264-269.
  10. а б Аугустінас Вольдемарас [Архівовано 23 квітня 2017 у Wayback Machine.]; Lituanus, Христіна Вайчиконіс, 1984 (англ.)
  11. Кольоровий портрет хрещеного президента [Архівовано 16 лютого 2009 у Wayback Machine.]; Kauno Diena, Вірджинія Скучайте, 14 лютого 2009 (лит.)
  12. Віртуальна виставка «Аугустінас Вольдемарас — політик і критик уряду» [Архівовано 2 грудня 2016 у Wayback Machine.]; bernardinai.lt, 18 квітня 2013 (лит.)
  13. На Петрашунському цвинтарі в Каунасі відкрито пам'ятний знак прем'єр-міністру Вольдемарасу [Архівовано 26 березня 2018 у Wayback Machine.]; 15min.lt, 14 грудня 2012 (лит.)

Джерела ред.

Попередник:
посада запроваджена
Прем'єр-міністр Литви
4 листопада 191826 грудня 1918
Наступник:
Міколас Сляжявічус
Попередник:
Міколас Сляжявічус
Прем'єр-міністр Литви
17 грудня 192623 вересня 1929
Наступник:
Юозас Тубяліс