Чезаре Арцела
Чезаре Арцела (італ. Cesare Arzelà, нар. 6 вересня 1847, Санто-Стефано-ді-Магра, Італія — † 15 березня 1912, там само) — італійський математик. Відомий своїм вкладом в математичний та функціональний аналіз, зокрема встановив критерій компатності послідовності неперервних функцій відомий тепер як теорема Асколі — Арцела. Член Національної академії дей-Линчей та деяких інших академій.
| Чезаре Арцела | |
|---|---|
| італ. Cesare Arzelà | |
 | |
| Народився |
6 березня 1847[1] Санто-Стефано-ді-Магра, Лігурія, Італія |
| Помер |
15 березня 1912[1] (65 років) Санто-Стефано-ді-Магра |
| Місце проживання | Піза, Італія |
| Країна |
 Італія |
| Національність | італієць |
| Діяльність | математик, викладач університету |
| Alma mater |
Пізанський університет[2] Scuola Normale Superiore. Classe di Scienzed (1869)[3] |
| Галузь | математика |
| Заклад |
Університет Палермо Болонський університет Флорентійський університет |
| Вчене звання | професор |
| Вчителі | Улісс Діні |
| Відомі учні | Леоніда Тонеллі |
| Аспіранти, докторанти | Leonida Tonellid |
| Членство | Національна академія дей-Лінчей |
| Відомий завдяки: | Теорема Асколі — Арцела, вклад в математичний аналіз, функціональний аналіз |
| Нагороди | |
Біографічні дані ред.
Походив із бідної сім'ї. Навчався у Вищій нормальній школі в Пізі, яку закінчив у 1869 році. Там же (з 1871 року) відвідував лекції Енріко Бетті та Уліса Діні.
З 1875 по 1878 викладав в Флорентійському університеті. В 1878 році очолив кафедру алгебри університету Палермо, а через 2 роки (у 1880) перейшов у Болонський університет на кафедру аналізу. Його найвідомішим учнем був Леоніда Тонеллі.
Наукові здобутки ред.
Перші праці Арцела були присвячені теорії пружності (дослідженню деформацій пружного еліпсоїду). Пізніше він досліджував екстремуми алгебраїчних функцій, а також займався теорією функціональних рядів. Арцела ввів поняття квазірівномірної збіжності[4] і, використовуючи це поняття, встановив необхідні і достатні умови неперервності суми збіжного на відрізку ряду неперервних функцій. Він також запропонував багатовимірний аналіз варіації функції однієї змінної (варіація Арцела). Добре відома теорема Асколі — Арцела, яка відіграє важливу роль в функціональному аналізі і в теорії диференціальних рівнянь. Його ім'ям названа теорема про граничний перехід під знаком інтегралу.[5]
В 1992 році в Італії видана повна збірка праць Чезаре Арцела в двох томах.
Примітки ред.
- ↑ а б Virgopia N. Dizionario Biografico degli Italiani — 1962. — Vol. 4.
- ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ Scuola Normale Superiore Elenco degli alunni della Scuola Normale Superiore di Pisa dal 1847 al 1970 — Pisa: Pacini Editore, 1973. — P. 6. — 104 с.
- ↑ Фихтенгольц Г. М. Курс дифференциального и интегрального исчисления. — Москва : Наука, 1964. — Т. 2. — 800 с.(рос.)
- ↑ Фихтенгольц Г. М. Курс дифференциального и интегрального исчисления. — Москва : Наука, 1964. — Т. 2. — 800 с.(рос.).
Література ред.
- Боголюбов Алексей Николаевич. Математики. Механики. Биографический справочник. — Киев : «Наукова думка», 1983. — С. 26. — 50 000 прим. (рос.)