Еліпсоїд
Еліпсоїд — замкнута центральна поверхня другого порядку.
Загальний опис
ред.Еліпсоїд має центр симетрії та три осі, які називаються осями еліпсоїда. Точки перетину координатних осей з еліпсоїдом називаються його вершинами. Перетини еліпсоїда площинами є еліпсами (зокрема, завжди можна вказати кругові перетини еліпсоїда). В декартовій системі координат рівняння еліпсоїда має вигляд:
де a, b, c — додатні дійсні числа, що називаються півосями еліпсоїда. Оскільки сума трьох додатних доданків лівої частини рівняння дорівнює одиниці, то кожен з них (при дійсних значеннях координат) не може перевищувати одиниці:
Звідси випливає, що координати точок еліпсоїда задовольняють нерівність:
Отже, еліпсоїд - скінченна поверхня, яка цілком лежить всередині паралелепіпеда, розміри якого
Рівняння еліпсоїда
ред.Декартові координати
ред.Узагальнена форма
ред.Довільно орієнтований еліпсоїд, із центром у точці v, визначається розв'язками x рівняння
де A це додатноозначена матриця і x, v це вектори.
Власні вектори A визначають головні осі еліпсоїда, а власні значення A це обернені квадрати півосей: , і [1]. Для інтуїтивного розуміння цієї формули достатньо уявити матрицю як .
По суті, еліпсоїди це одиничні кулі піддані афінному перетворенню. Щоб побачити це згадаємо важливий факт щодо додатноозначеної матриці , існує матриця така, що . Позначимо еліпсоїд як . Розглянемо бієктивне афінне перетворення . Воно відображає еліпсоїд в одиничну кулю: .
Сферичні координати
ред.У сферичній системі координат будь-яку точку едіпсоїда можна подати як
Циліндричні координати
ред.Формули
ред.Об'єм |
---|
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Stephen Boyd Lecture 15. Symmetric matrices, quadratic forms, matrix norm, and SVD [Архівовано 26 червня 2013 у Wayback Machine.]. (англ.)
Джерела
ред.- Григорій Михайлович Фіхтенгольц. Курс диференціального та інтегрального числення. — 2024. — 2403 с.(укр.)
- Еліпсоїд // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Еліпсоїд // Вища математика в прикладах і задачах / Клепко В.Ю., Голець В.Л.. — 2-ге видання. — К. : Центр учбової літератури, 2009. — С. 156-157. — 594 с.