Археологічні пам'ятки античного і середньовічного Криму

Археологічні пам'ятки античного і середньовічного Криму — пам'ятки археології причорноморських міст-держав Криму, що належать до грецького (друга половина VII — середина I ст. до н. е.) та римського (I ст. — середина IV ст. н. е.) періодів.

Грецькі поселення виникли в Причорномор'ї у УІІІ-УІ ст. до н. е., коли надлишкова частина населення Греції активно засновувала колонії у Середземномор'ї, а потім — на березі Чорного моря. У причорноморських містах сходилися торговельні шляхи, що з'єднували Європу й Азію. Усі ці міста-держави (поліси) являли собою рабовласницькі демократичні республіки.

У IV ст. Римська імперія встановила політичний контроль над Тіром, а після своєї перемоги над військами Митрідата VI — над Понтійським царством.

Поліси мали розвинену економіку, карбували бронзову, золоту й срібну монету (на межі VIII–VII ст. до н. е. перші гроші мали вигляд наконечників стріл або дельфінів, як у Ольвії), були незамінними посередниками між материковою Грецією і варварами. Колоністи виробляли багато предметів із золота, срібла, бронзи (дзеркала, гребені, намисто, підвіски, сережки, персні тощо).

Еллінська ера в Південній Україні справила великий вплив на культуру і побут місцевих племен. Загальна криза античного світу після розпаду імперії Александра Македонського відбилася й на причорноморських полісах.

Для дослідження археологічних пам'яток у 1948 р. при Кримській науково-дослідній базі АН СРСР було створено сектор історії та археології. 1952 р. Кримську науково-дослідну базу було реорганізовано у філіал, а сектор — у відділ історії та археології. 1956 р. відділ історії та археології було включено до складу Інституту археології АН України як «Відділ античної та середньовічної археології Криму»^[1].

Найвідоміші пам'ятки: