Олесь Аркуш
Алесь Аркуш
Aleś Arkusz.JPG
Олесь Аркуш у Варшаві 24 жовтня 2012 року
Народився 28 травня 1960(1960-05-28) (61 рік)
Жодино, Білорусь
Країна Flag of Belarus.svg Білорусь
Національність білоруси
Діяльність письменник, поет, видавець, есеїст
Alma mater Білоруський державний економічний університет і Q29899173?
Мова творів білоруська
Magnum opus Q109677474?, Q109677475?, Q109677476? і Q109677477?
Членство Білоруський ПЕН-центр, Таварыства Вольных Літаратараў, Polackaje liadad і Таварыства Тутэйшыя
У шлюбі з Тетяна Козик
Автограф Aleś Arkusz signature.png
Сайт: alesarkush.livejournal.com

CMNS: Аркуш Олесь у Вікісховищі

Олесь Аркуш (*28 травня 1960(19600528)) — білоруський поет, есеїст, видавець.

БіографіяРедагувати

Народився у місті Жодино, Мінської області. Закінчив Жодинський політехнічний технікум і Білоруський державний економічний університет. Літературний псевдонім — Олесь Аркуш, взяв у 1984 році. З 1987 року живе у Полоцьку. Входив до літературного товариства «Тутешні». З 1989 видавав літературний альманах «Білоруський ксерокс». У 1993 році створив Товариство Вільних Літераторів і видавничу спілку «Полоцька ляда». Видавець і головний редактор літературного альманаху «Колосся». Голова організаційного комітету літературної премії Глиняний Велес. Одружений з Тетяною Козик, виховують двох синів.

ТворчістьРедагувати

Пише вірші, прозу, есеїстику, критичні статті. Автор близько десяти збірок поезії і трьох збірників есеїстики «Випробування розвитком» (2000), «Осколки великого малюнку» (2007), «Брызгалаўка» (разом з Борисом Козиком, 2009), роману «Полімпсест» (2012). Автор тексту гімну міста Полоцька і пісень, ряду рок-гуртів: «Місцевий час», «RIMA». Один з авторів тижневика «Наша Ніва», часописів «ARCHE Пачатак» та «Дзеяслоў».[1]

Олесь Аркуш є членом білоруського ПЕН-центру.[2] Друкувався у польських часописах: «Kartki» (Білосток), «Czas Kultury» (Познань) і «Borussia» (Ольштин)[3].

ПублікаціїРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. https://lib.rus.ec/a/528
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 23 жовтня 2013. Процитовано 16 липня 2014. 
  3. Aleś Arkusz