Аргєєв Павло Володимирович
Павло Володимирович Аргєєв (рос. Павел Владимирович Аргеев; 10 лютого 1887, Ялта — 30 жовтня 1922, Трутнов) — російський військовий, льотчик-ас часів Першої світової війни.
| Павло Володимирович Аргєєв | |
|---|---|
| рос. Павел Владимирович Аргеев | |
 | |
| Народження |
1 березня 1887 Ялта, Таврійська губернія, Російська імперія |
| Смерть |
30 жовтня 1922 (35 років) Трутнов |
| Поховання | Париж |
| Країна |
 Російська імперія Російська республіка.svg){kind=small} Франція |
| Освіта | Одеське військове училище |
| Звання | капітан і штабскапітан |
| Війни / битви | Перша світова війна |
| Нагороди |
    |
Біографія ред.
Раннє життя ред.
Павло Аргєєв народився в Ялті в сім'ї пароплавного механіка Володимира Якимовича Аргєєва (за іншими відомостями — з дворян Херсонської губернії). Закінчив Одеське технічне залізничне училище у 1904 році, після його закінчення вступив до Одеського піхотного юнкерського училища. По закінченні в 1907 році випущений в армію підпоручником в 184-й піхотний резервний Варшавський полк. Командував взводом, з 1908 року — ад'ютант батальйону, з 1909 року — молодший офіцер стрілецької роти. У 1910 році був проведений у поручники.
З квітня 1911 року служив у 29-му піхотному Чернігівському полку, молодший офіцер роти та командувач ротою, з січня 1912 року — оберофіцер для доручень при управлінні дивізійного інтенданта 8-ї піхотної дивізії. З не цілком зрозумілих причин у червні того ж року залишив службу в полку: не з'явився в частині за наказом, за невиконання наказу засуджено військовим судом до місячного тримання на гауптвахті. Після визволення відрахований у запас і поїхав до Франції (мешкав там під прізвищем Д'Аргуєєфф).
Перша світова війна ред.
Коли почалася Перша світова війна, подав прохання про зарахування до французької армії. 30 серпня 1914 року йому було надано звання лейтенанта французької армії. Служив у 131-му піхотному полку. Брав участь у битві на Марні. 23 вересня 1914 року Аргєєв був поранений, але в кінці жовтня повернувся на фронт. У вересні 1914 року став капітаном. У травні 1915 року був нагороджений Кавалерським хрестом ордена Почесного легіону. За перший рік війни було поранено п'ять разів.
Після п'ятого поранення було визнано непридатним до стройової служби в піхоті. Подав прохання про переведення в авіацію, закінчив авіаційну школу у місті Авор. 22 жовтня 1915 року отримав диплом пілота, зарахований до 48-ї розвідувальної ескадрильї.
У жовтні 1916 року повернувся до Російської імперії знову зарахований до російської армії у чині штабскапітан. Служив у 12-му авіаційному загоні винищувачів, у 19-му корпусному авіаційному загоні, з березня 1917 року — його командир. З липня того ж року — командир 2-ї бойової авіагрупи, з жовтня того ж року — командир 3-ї бойової авіагрупи. На російсько-німецькому фронті Аргєєв збив 6 літаків.
Після Жовтневої революції не побажав служити новій владі та в грудні 1917 року подав рапорт про надання тримісячної відпустки «для лікування». За цей час через Архангельськ поїхав до Франції та повернувся на французьку службу. З травня 1918 року воював у 124-й винищувальній ескадрильї, укомплектованій іноземними добровольцями й здійснював прикриття Реймса. На франко-німецькому фронті з травня до жовтня 1918 року Аргєєв збив 9 ворожих літаків. Таким чином, його загальний бойовий рахунок складає 15 збитих ворожих літаків і він є третім за результативністю російським асом-винищувачем Першої світової війни після Олександра Казакова та Василя Янченка, поділяючи це місце з Євграфом Крутенем. Однак у Радянському Союзі ім'я Аргєєва практично не було відоме.
Повоєнне життя ред.
Після війни працював пілотом у французько-румунській авіакомпанії. 30 жовтня 1922 року, летячи з вантажем пошти з Праги до Варшави, загинув в авіакатастрофі в Чеських Татрах, в районі Трутнова, врізавшись у густому тумані в скелю. Похований у Парижі, Франція.
Нагороди ред.
- Орден Святого Георгія 4-го ступеня (31 жовтня 1917, за перемоги у повітряних боях 23 квітня 1917 та 4 травня 1917)
- Орден Святого Володимира 4-го ступеня (18 грудня 1915, «Відзнака за війну з німцями на французькому фронті»)
- Золота зброя «За хоробрість» (21 листопада 1917, за збитий ворожий літак 26 травня 1917)
- Кавалерський хрест ордену Почесного легіону (Франція, 1915)
- Офіцерський хрест ордену Почесного легіону (Франція, 1918)
- Воєнний хрест 1914—1918 (Франція, 1915)
Література ред.
- Авиаторы — кавалеры ордена Св. Георгия и Георгиевского оружия периода Первой мировой войны 1914—1918 годов. Биографический справочник. / Составители М. С. Нешкин, В. М. Шабанов. — М.: РОССПЭН. 2006. — С. 25—26.