Відкрити головне меню

Йо́сип Родіо́нович Апана́сенко (3 (15) квітня 1890(18900415), с. Митрофановське, нині с. Апанасенковське Апанасенковського району Ставропольського краю Росії — 5 серпня 1943, під Бєлгородом) — радянський військовий діяч. Генерал армії (1941).

Йосип Родіонович Апанасенко
рос. Иосиф
Апанасенко Йосип Родіонович.jpg
Ім'я при народженні рос. Иосиф
Народження 3 (15) квітня 1890(1890-04-15)
Російська імперія с. Митрофановське, нині с. Апанасенковське Апанасенковського району Ставропольського краю
Російська імперія
Смерть 5 серпня 1943(1943-08-05) (53 роки)
СРСР під Бєлгородом, СРСР
Поховання Бєлгород
Громадянство СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Рід військ піхота
Освіта Військова академія імені М. В. Фрунзе
Роки служби Російська імперія 19111917
Союз Радянських Соціалістичних Республік 19181943
Партія КПРС
Звання RAF A F9GenArmy since 1974h.svg Генерал армії
Командування Командувач військами Далекосхідного фронту, Середньоазійського військових округів
Війни / битви Перша світова війна
Громадянська війна в Росії
Радянсько-німецька війна
Нагороди
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»
Апанасенко Йосип Родіонович у Вікісховищі?

ЖиттєписРедагувати

Син селянина. Учасник Першої світової війни, прапорщик. Наприкінці 1917 — голова ради та військово-революційного комітету села Митрофановське. Сформував партизанський загін у Ставропольській губернії. 1918 вступив у РКП(б) і Червону армію.

Протягом 1918—1919 командував бригадою, дивізією. 1919—1920 командував 6-ою кавалерійською дивізією в складі 1-ї Кінної армії.

Закінчив військово-академічні курси (1923), курси удосконалення вищого командного складу (1928) та Військову академію імені Михайла Фрунзе (1932).

Командував кавалерійською дивізією і корпусом. 1935—1937 — заступник командувача військами Білоруського військового округу. З лютого 1938 — командувач військами Середньоазіатського військового округу, З січня 1941 командувач Далекосхідного фронту. Від 1943 — заступник командувача Воронезького фронту. У боях під Бєлгородом смертельно поранено. Помер від ран. Поховано в Бєлгороді.

НагородиРедагувати

Нагороджено орденом Леніна, трьома орденами Червоного Прапора та медалями.

Увічнення пам'ятіРедагувати

У Бєлгороді та Ставрополі встановлено пам'ятники.

ЛітератураРедагувати

Електронні джерелаРедагувати