Антіохія

античне місто

Антіо́хія, Антіо́хія на Оро́нті, Антіо́хія Сирі́йська, Антіо́хія бі́ля Да́фне (грец. Ἀντιόχεια), у часи правління Юстиніана названа також Теополь (Боже місто) — стародавня столиця елліністичного царства Селевкідів, заснована в 300 до н. е. діадохом Селевком Нікатором у пам'ять про свого батька Антіоха. Згодом столиця римської провінції Сирія, резиденція ряду імператорів. У ІІ–ІІІ століттях тут існувала найчисленніша християнська громада у світі.

Антіохія
дав.-гр. Ἀντιόχεια ἡ Μεγάλη

Координати 36°12′17″ пн. ш. 36°10′54″ сх. д. / 36.20472222224999825° пн. ш. 36.18166666669443998° сх. д. / 36.20472222224999825; 36.18166666669443998Координати: 36°12′17″ пн. ш. 36°10′54″ сх. д. / 36.20472222224999825° пн. ш. 36.18166666669443998° сх. д. / 36.20472222224999825; 36.18166666669443998

Країна  Туреччина[1]
Адмінодиниця Антак'я
Дата заснування травень 300 до н. е.
Площа 15 км²
Водойма Оронт
Антіохія. Карта розташування: Туреччина
Антіохія
Антіохія
Антіохія (Туреччина)
Мапа
Розташування Антіохії на мапі сучасної Туреччини

Місто було важливим центром раннього християнства в добу Римської та Візантійської імперій. У візантійський період в Антіохії діяла потужна богословська школа. Також Антіохія була центром одного з п'яти вселенських патріархатів.

Захоплена арабами в 637 році.

Після п'ятимісячної облоги в 1098 році Антіохія взята хрестоносцями, що керували нею до 1268 року.

На цьому місці зараз знаходиться турецьке місто Антак'я.

Природні умови на час заснування міста ред.

 
Річка Оронт південніше від Антиохії та Дафне

Природні умови на час початку будівництва та існування міста у античний період, дещо відрізнялись він тих, які склались у наступні епохи під впливом ряду факторів. Ряд землетрусів у пізньоантичний час змінили ширину та місце протікання річки Оронт, потоки дощової води, що стікали із схилів гори Сільпіус, намили високий шар землі у прирічних кварталах[2], приблизно до 1970 року було завершено роботи із висушення Антіохійського озера, розташованого на північ від міста[3].

Місто розташовувалось в долині шириною близько 13 кілометрів, між двома гірськими пасмами, які тягнуться із північного сходу на південний захід, біля самого підніжжя південного пасма. В античні часи гірські узвишшя були покриті рідко посадженими деревами, а долина, щонайменше частково, вкрита лісом[4][5]. На південь від Антіохії знаходилось узгір'я Дафне вкрите водоспадами та потоками чистої води, що, згодом, за допомогою акведука доставлялась у місто забезпечуючи його чистою питною водою. Північніше від міста знаходилось прісне мілководне Антіохійське озеро, звідки у місто доставлялась прісноводна риба, яку споживали, передовсім бідні прошарки населення. За 23 кілометри на південний захід від Антіохії проходило узбережжя Середземного моря з портом Селевкія Перея. Звідси до міста доставляли товари і морську рибу, котру споживали більш заможні мешканці. В античні часи річка Оронт, що впадала у море, була ширшою і глибшою та судноплавною до самого міста[6][7]. Досить розлогий опис природного розташування міста дає уродженець Антіохії, відомий софіст та ритор пізньої античності Лібаній. Він описує родючість ґрунтів навколо Антіохії (які він вважає кращими за Сицилійські), що дозволяли вирощувати злаки навіть на схилах гір, а також збирати багаті урожаї винограду, та торгувати великою кількістю якісного вина[8].

Антіохійські християнські святі ред.

Уродженці ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. а б GeoNames — 2005.
  2. J.Lassus, Antioch-on-the-Orontes, I, P.100
  3. Çalişkan, V. Human-Induced Wetland Degradation: A case study of Lake Amik, p.2
  4. Dio Cassius, XL, 29, 1-2
  5. Glanville Downey Ancient Antioch, Princeton University Press, 2015 ISBN 1400876710 -P.16
  6. Strabo XVI, 2, 7, P.751
  7. Pausanias, VIII 29, 3
  8. E.S.Bouchier A short history of Antioch 300 B.C. — A.D. 1268 , Oxford Basil Blackwell,1921 -P.13