Антон Ніколов Дончев
Антон Николов Дончев
Anton-Donchev-20100519-2.jpg
Народився 14 вересня 1930(1930-09-14) (89 років)
Бургас
Громадянство Болгарія Болгарія
Національність Болгарин
Діяльність письменник, політик
Alma mater Софійський університет Святого Климента Охридського
Мова творів Болгарська
Magnum opus Time of Partingd
Членство Болгарська академія наук
Нагороди
орден «Стара Планина» Order of Saints Cyril and Methodius

CMNS: Антон Дончев у Вікісховищі

Антон Ніколов Дончев (болг. Антон Николов Дончев, 14 вересня 1930, Бургас) — болгарський письменник і громадсько-політичний діяч.

БіографіяРедагувати

Народився у м. Бургасі 14 вересня 1930 року. Закінчив у 1948 році гімназію у Великому Тирнові та у 1953 році — юридичний факультет Софійського університету. Відмовився від престижної посади судді у Великому Тирнові й зайнявся літературною творчістю.

1999 року за увесь свій набуток Дончев одержав премію «Балканіка». З 2003 року — член Болгарської Академії Наук. Наприкінці 2004 року ректор Софійського університету Боян Біолчев вручив йому Велику нагороду за літературу і почесний знак синьої стрічки.

Став широковідомим завдяки своєму роману «Час вибору» (видано 1964 року, український переклад О. Кеткова, 1987 р.). За фінансової допомоги режиму Тодора Живкова цей твір перекладали й видавали за кордоном. Сучасні джерела вказують, що роман фактично був соціальним замовленням тогочасної системи як частина пропагандистської кампанії на користь болгаризації місцевих турків і ромів у 1960-х роках. Втім, художня цінність «Часу вибору» беззаперечна й донині. Роман є картиною історичних подій — боротьби болгарського народу за свою ідентичність, насамперед — за віру. Це підтвердила, зокрема, номінація роману на премію фундації Дж. та І. Стоунів (США) як найкращого історичного роману. Його екранізував режисер Людмил Стайков у 1987 році.

Основні твори (романи та кіносценарії) ДончеваРедагувати

  • «Пробудження» (1956)(к)
  • «Сказання про часи Самуїла» (1961)(р)
  • «Калоян» (1963)(к)
  • «Час вибору» (1964) (р)
  • «Зграя вовків» (1972)(к)
  • «Згори, щоби світити» (1976)(к)
  • «Повернення до Рима» (1977)(к)
  • «На другому боці дзеркала» (1977)(к)
  • «Мільйони Привалова» (1983)(к)
  • «Сказання про хана Аспаруха, князя Слава і жерця Тереса» (1968—1992)(р)
  • «Дев'ять облич людини» (1989)(р)
  • «Дивний лицар над священною книгою» (1998)(р)
  • «Три життя Кракра»(2007)(р)

ПосиланняРедагувати