Антон Гакль
Антон Гакль (нім. Anton Hackl; 25 березня 1915, Регенсбург — 10 липня 1984, Регенсбург) — німецький льотчик-ас винищувальної авіації, майор люфтваффе. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами (1944).
Антон Гакль | |
---|---|
Anton Hackl | |
Прізвисько | «Тоні» (нім. "Toni") |
Народження | 25 березня 1915[1] Регенсбург, Баварія, Німецький Райх |
Смерть | 10 липня 1984 (69 років) Регенсбург, Баварія, Німеччина |
Країна | Третій Рейх |
Приналежність | Вермахт |
Вид збройних сил | Сухопутні війська (1933–1935) Люфтваффе (1935–1945) |
Рід військ | винищувальна авіація |
Роки служби | 1933–1945 |
Звання | майор |
Формування | JG 333, JG 77, JG 11, JG 76, JG 26, JG 300 |
Командування | II./JG 26, JG 76, JG 11 |
Війни / битви | |
Нагороди |
Біографія
ред.В 1934 році вступив в люфтваффе. Закінчив авіаційне училище і 1 квітня 1938 року зарахований в 333-ю винищувальну ескадру. 1 травня 1940 року переведений в 5-у ескадрилью 77-ї винищувальної ескадри. Перший бойовий виліт здійснив в 1939 році у Франції. Перші 2 перемоги здобув 15 червня 1940 року над Ставангером, збивши 2 британські «Хадсони». З 29 липня 1941 року — командир своєї ескадрильї. Учасник Німецько-радянської війни, воював в Україні. До 29 грудня 1941 року на його рахунку були 27 перемог, а 19 квітня 1942 року протягом 2 бойових вильотів знищив 5 радянських літаків. 21 і 23 червня протягом одного дня збив по 6 літаків, а протягом липня 1942 року в районі Воронежа збив 37 літаків. 3 серпня 1942 року здобув 100-у перемогу. Потім брав участь у боях у Північній Африці, де 4 лютого 1943 року був тяжко поранений. З вересня 1943 року командував 3-ю групою 11-ї винищувальної ескадри. 15 квітня 1944 року знову поранений. Після одужання 9 жовтня 1944 року призначений командиром 2-ї групи 26-ї винищувальної ескадри, яка діяла на Західному фронті. До кінця 1944 року збив 172 літаки. З 30 грудня 1944 року — командир 300-ї, з 20 лютого 1945 року — 11-ї винищувальної ескадри. В 1945 році здобув ще 17 перемог.
Всього за час бойових дій здійснив понад 1000 бойових вильотів і збив 192 літаки, з них 131 радянський і 34 чотиримоторні бомбардувальники В-17 та В-24.
Військова кар'єра
- 1933 — солдат
- 1936 — унтерофіцер
- 1938 — фельдфебель
- 1939 — оберфельдфебель
- 1940 — лейтенант
- 1940 — оберлейтенант
- 1942 — гауптман
- 1 травня 1944 — майор
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ TracesOfWar
Література
ред.- Berger, Florian (1999). Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Selbstverlag Florian Berger. ISBN 3-9501307-0-5
- Bergström, Christer & Mikhailov, Andrey (2001), Black Cross / Red Star Air War Over the Eastern Front, Volume II, Resurgence January-June 1942, California: Pacifica Military History. ISBN 0-935553-51-7
- Michulec, Robert (2002). Luftwaffe at War/Luftwaffe Aces of the Western Front. London: Greenhill Books. ISBN 1-85367-486-9.
- Obermaier, Ernst (1989). Die Ritterkreuzträger der Luftwaffe Jagdflieger 1939—1945. Mainz, Germany: Verlag Dieter Hoffmann. ISBN 3-87341-065-6.
- Scherzer, Veit (2007). Die Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives [The Knight's Cross Bearers 1939—1945 The Holders of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939 by Army, Air Force, Navy, Waffen-SS, Volkssturm and Allied Forces with Germany According to the Documents of the Federal Archives]. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
- Weal, John (1996). Focke-Wulf Fw 190 Aces of the Western Front. London, UK: Osprey Publishing. ISBN 1-85532-595-0.
- Weal, John (2001). Bf109 Aces of the Russian Front. Oxford, UK: Osprey Publishing Limited. ISBN 1-84176-084-6.
- Залесский К. А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. — М.: Эксмо, 2005. — 736 с. — 5000 экз. — ISBN 5-699-13768-8
- Михаил Зефиров. Асы Люфтваффе. Кто есть кто: Скорость. — М. : АСТ, Астрель, ВКТ, 2010. — 480 с. — (Неизвестные войны) — ISBN 978-5-17-057677-7. (рос.)
Посилання
ред.- Hackl, Anton. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 25 вересня 2012. Процитовано 17 січня 2014. (нім.)
- 78. Schwerterträger Anton Hackl. на ritterkreuztraeger-1939-45.de. Архів оригіналу за 5 січня 2011. Процитовано 17 січня 2014.(нім.)
- Хакль Антон (Anton Hackl). на warbirds.ru. Архів оригіналу за 13 березня 2016. Процитовано 17 січня 2014. (рос.)
- Хакль Антон. на airwar.ru. Архів оригіналу за 12 листопада 2013. Процитовано 17 січня 2014. (рос.)
- Hackl, Anton [Архівовано 15 вересня 2015 у Wayback Machine.] — нагороди майора Гакль (англ.)
- Anton «Toni» Hackl [Архівовано 26 червня 2013 у Wayback Machine.]
- Антон Хакль [Архівовано 6 червня 2014 у Wayback Machine.]
- Anton «Toni» Hackl [Архівовано 1 лютого 2014 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття про військового діяча або діячку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |