Локхід Хадсон (англ. Lockheed Hudson), також A-28/A-29/AT-18 — американський військовий літак далекої дії, як використовувався переважно як легкий бомбардувальник або як літак-розвідник. Літак був спроектований та побудований відомою американською авіабудівною компанією Lockheed Corporation перед початком Другої світової війни на замовлення Великої Британії. Використовувався ВПС деяких країн, у першу чергу Великої Британії і країн Британської співдружності. Літак пройшов крізь усю світову війну і іноді виконував функції військово-транспортного та навчального літака, а також залучався для закидання агентів західних союзників на територію окупованої Франції. Канадські ПС широко застосовували надійний літак у боротьби з німецькими підводними човнами.

Lockheed Hudson
Lockheed A-29 Hudson USAAF in flight c1941.jpg
Lockheed Hudson
Призначення: легкий бомбардувальник/літак-розвідник далекої дії
Перший політ: 10 грудня 1938
Прийнятий на озброєння: 1939
Знятий з озброєння: 1965
Період використання: 19411945
Розробник: Lockheed Corporation
Виробник: Локхід (Бербанк, Каліфорнія)
Всього збудовано: 2 941
Конструктор: Кларенс Джонсон
Екіпаж: 6 осіб
Максимальна швидкість (МШ): 397 км/год
Дальність польоту: 3 150 км
Бойова стеля: 7 470 м
Швидкопідйомність: 6,2 м/с
Довжина: 13,51 м
Висота: 3,62 м
Розмах крила: 19,96 м
Площа крила: 51,5 м²
Споряджений: 7 930 кг
Двигуни: 2 × 9-циліндрових радіальних двигуни Wright R-1820 Cyclone
Тяга (потужність): 1 100 к.с. (820 кВт) кожний
Підвісне озброєння: 340 кг авіаційних або глибинних бомб
Кулеметне озброєння: 2 × .303-дюймових (7,7-мм) авіаційні кулемети Browning М1919 в дорсальній установці
2 × .303-дюймових кулемети Browning М1919 в носовій частині

Історія створенняРедагувати

В кінці 1937 року компанія Lockheed активно шукала покупців для свого нового літака L14[en]. При цьому пропонувались як цивільні, так і воєнні варіанти. В цей ж час британське міністерство авіації шукало можливі морські патрульні літаки. Тому вже 28 червня 1938 року був підписаний контракт на виготовлення 250 літаків в бомбардувальному варіанті. Відмінність від цивільного лайнера в першу чергу полягала в встановленні озброєння — сучасної турелі «Болтон-Пол» з двома 7,62-мм кулеметами зверху ззаду фюзеляжу, двох кулеметів в носі і опціонально одного кулемета в нижній установці. Бомбове навантаження не мало бути великим і складало тільки 762 кг. Також було засклено носову частину для роботи штурмана.

Перша серійна машина піднялась в повітря 10 грудня 1938 року, а загалом до квітня 1943 року було виготовлено 2940 літаків.[1]

Основні модифікаціїРедагувати

  • Hudson Mk.I — оснащувався 9-и циліндровими двигунами Wright R-1820-G102 потужністю 1100 к.с. (351 екз.)
  • Hudson Mk.II — посилений фюзеляж і замінено повітряні гвинти. (20 екз.)
  • Hudson Mk.III — оснащувався двигунами Wright R-1820-G205A потужністю 1100 к.с. (428 екз.)
    • Hudson Mk.III LR — Mk.III з додатковими паливними баками.
  • Hudson Mk.IV — оснащувався 14-и циліндровими двигунами Pratt & Whitney R-1830-S1H1-G потужністю 1200 к.с. (130 екз.)
  • Hudson Mk.V — оснащувався Pratt & Whitney R-1830-S3C4-G потужністю 1200 к.с. (796 екз.)
  • Hudson Mk.VI — оснащувався двигунами Pratt & Whitney R-1830-67 потужністю 1200 к.с. (448 екз.)
  • A-28 — модифікація для ВПС армії США з двигунами Pratt & Whitney R-1830-45 потужністю 1050 к.с. (444 екз.)
    • A-28A (Hudson Mk.IVA) — A-28 які постачались по ленд-лізу.
  • A-29 — модифікація для ВПС армії США з двигунами Wright R-1820-87 потужністю 1200 к.с. (444 екз.)
    • A-29A (Hudson Mk.IIIA) — A-29 які постачались по ленд-лізу.
    • PBO-1 — A-29 на службі ВМС США.
  • AT-18 і AT-18A — навчальні модифікації для ВПС США (300 екз.)

Бойове застосуванняРедагувати

 
Hudson ВПС Британії над Північним морем
 
A-29 ВПС США

Як і було заплановано «Хадсони» Королівських ВПС Великої Британії в основному використовувались для морського патрулювання, і спочатку надходили в ескадрильї Берегового командування. Окрім власне патрулювання, в квітні-червні 1940 року вони використовувались і як бомбардувальники проти норвезьких портів. 12-13 лютого 1942 року «Хадсони» берегового командування полювали за німецькими кишеньковими лінкорами «Шарнхорст» і «Гнейзенау», які прямували в північне море, але ця операція не принесла результатів. Проте за всю війну «Хадсони» змогли потопити 26 німецьких підводних човнів, а один навіть змусили здатись.

Частина «Хадсонів» також попала в користування Бомбардувального командування, і використовувались для бомбардувань цілей в континентальній Європі, наприклад в нічному нальоті на Бремен 25 червня 1942 року взяли участь цілих три ескадрильї «Хадсонів» (35 літаків). Проте це була вимушена міра, і як тільки на озброєння надійшла достатньо чотиримоторних бомбардувальників.

Станом на 7 грудня 1941 року в ВПС Австралії в строю було 77 «Хадсонів», які вступили в бій вже наступного дня: 6 «Хадсонів» 1-ї ескадрильї завдали удару по японських десантних суднах в Малаї, потопивши один транспорт і декілька барж. Тут «Хадсони» теж здебільшого використовувались для патрулювань навколо Австралії і Нової Гвінеї. 32-а ескадрилья базована на Новій Гвінеї також постійно залучалась до розвідувальних польотів і бомбардування японських позицій.

В ВПС Нової Зеландії до 7 грудня було створено три ескадрильї «Хадсонів», а до літа 1942 року — ще дві. Новозеландські «Хадсони» діяли проти японських кораблів з Нової Каледонії і Гуадалканалу, але через високі втрати від винищувачів вже в жовтні 1943 року їх почали заміняти на Lockheed Ventura.

В США «Хадсони» теж використовувались як протичовнові, і змогли потопити одну німецьку субмарину.[1]

Тактико-технічні характеристикиРедагувати

Дані з Ударная авиация Второй Мировой — штурмовики, бомбардировщики, торпедоносцы[2]

Технічні характеристикиРедагувати

Mk.I Mk.II Mk.IIIA Mk.IVA Mk.VI
Довжина 13,5 м
Висота 3,38 м
Розмах крил 19,99 м
Площа крил 51,19 м²
Маса пустого 5280 кг 5691 кг 5822 кг 5816 кг 5990 кг
спорядженого 7945 кг 8400 кг 9307 кг 8400 кг 8400 кг
Двигуни 2 × Wright R-1820-G102A 2 × Wright R-1820-G205A 2 × Wright R-1820-87 2 × Pratt & Whitney R-1830-45 2 × Pratt & Whitney R-1830-67
Потужність 2 × 1100 к.с. 2 × 1200 к.с. 2 × 1200 к.с. 2 × 1050 к.с. 2 × 1200 к.с.
Максимальна швидкість 396 км/год 410 км/год 407 км/год 418 км/год 420 км/год
Дальність польоту 2735 км 3475 км 4505 км 2895 км 3475 км
Бойова стеля 7625 м 7470 м 8080 м 7930 м 8235 м

ОзброєнняРедагувати

Стрілецьке
  • 2 × 7,7-мм курсові кулемети Browning М1919
  • 2 × 7,7-мм кулемети Browning М1919 в верхній турелі
  • 1 × 7,7-мм кулемет Browning М1919 в нижній люковій установці
Бомбове
  • нормальне — 340 кг (3 × 113 кг бомби)
  • максимальне — 762 кг

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Харук А.И. Ударная авиация Второй Мировой - штурмовики, бомбардировщики, торпедоносцы. — Москва : Яуза::ЭКСМО, 2012. — 400 с. — ISBN 978-5699595877. (рос.)

ЛітератураРедагувати

  • Douglas, W.A.B.The Creation of a National Air Force. Toronto: University of Toronto Press, 1986.
  • Francillon, René. Lockheed Aircraft since 1913. London: Putnam, 1987. ISBN 0-85177-805-4
  • Swanborough, Gordon, and Peter M. Bowers. United States Navy Aircraft since 1911. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press, 1976. ISBN 0-87021-792-5.
  • Vincent, David. The RAAF Hudson Story: Book One Highbury, South Australia: David Vincent, 1999 ISBN 0-9596052-2-3

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Харук, 2012, с. 276-278
  2. Харук, 2012, с. 276