Відкрити головне меню

Антоній Протазій Потоцький
пол. Antoni Protazy Potocki
Antoni Protazy Potocki.PNG
Народився 11 вересня 1761(1761-09-11)
Ґузув, Ґміна Віскіткі, Жирардовський повіт, Мазовецьке воєводство, Польща
Помер 1801
Підданство Річ Посполита
Національність поляк
Діяльність банкір
Посада воєвода Київський
Термін 1790-1796
Наступник посаду скасовано
Рід Потоцькі
Батько Ян Проспер Потоцький
Мати Пауліна Шембківна
Нагороди
орден Білого Орла
Герб

Антоній Протазій (Прот) Яцек Потоцький герба Пилява ((пол. Antoni Protazy Jacek Potocki), 11 вересня 17611801) — польський державний діяч, один з піонерів капіталізму (банкір, промисловець). Останній київський воєвода (з жовтня чи листопада 1790 р.; отримав за допомогу в 15 000 дукатів; диплом від 28 березня 1791 р.).

Зміст

БіографіяРедагувати

Внук Антонія Міхала — белзького воєводи, єдиний син гузовського старости Яна Проспера Потоцького та його дружини Паулі з Шембеків. Народився в Гузові 11 вересня 1761 р. (день св. Протазія, Яцека). В дитинстві перебував під опікою діда А. М. Потоцького.

Восени 1792 року отримав права на «фортуну» Барбари з Любомирських — дружини Калікста Поніньського, для чого творив інтриги.[1] Тримав у заставі: 1779-80 Мурафу (Брацлавське воєводство), 1787 р. Бердичів, 1786-9 р. графство Роське, від 1791 р. Миропіль, у 1790-х — посесор Вінницького староства. У 1779 р. купив «ключ Махнівський» (місто, 13 сіл), 1782 — «ключ Чуднівський» від Поніньського, Любар, пізніше Ямпіль над Дністром. В січні 1792 р. Катажина Коссаковська з Потоцьких продала йому Станіславів та Лисець.

Дата смерті точно не встановлена.

МеценатствоРедагувати

За фінансового сприяння Прота Потоцького, наприкінці XVIII століття відновила функціонування домініканська орденська школа з конвіктом при Любарському костелі, була обладнана найбільша на тлі всіх інших домініканських на Волині бібліотека Любарського домініканського монастиря[2][3].

РодинаРедагувати

Дружина — Маріанна з Любомирських (віно — Звягель та ін.; розлучені на межі 17921793 р.; вийшла заміж за Валєріана Зубова, потім — генерала Фьодора Уварова), донька хмільницького старости Каспера Любомирського[4].

Донька графиня Eмiлія, дружина генералів:

  • польських військ Юзефа Каліновського;
  • російських — Чєліщєва.

ПриміткиРедагувати

  1. Zielińska Z. Poniński Kalikst h. Łodzia (1753—1817) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — t. XXVII/3, zeszyt 114. — S. 540. (пол.)
  2. Zielińska Z.. Antoni Prot Potocki h. Pilawa. Internetowy Polski Słownik Biograficzny (pl). 
  3. Ціборовська-Римарович І. Бібліотеки римо-католицьких монастирів Волині XVI-XVIII ст.: історична доля, роль у монастирській діяльності, сучасний стан фондів (за фондами Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського) // Актуальні питання культурології. – Вип. 9. – С. 24.
  4. Lubomirscy (01) Архівовано 25 травень 2015 у Wayback Machine. (пол.)

ДжерелаРедагувати

  • Zielińska Zofia. Potocki Antoni Prot (Antoni Protazy Jacek) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1984. — t. XXVIII/1, zeszyt 116. — 178 s. — S. 133—136. (пол.)

ПосиланняРедагувати