Антонів (Сквирський район)

Анто́нів — село в Україні, у Сквирському районі Київської області. Населення становить 841 осіб.

село Антонів
Антонів Сквирського.jpgУсипальниця родини Підгірських (початок XIX ст.). Пам'ятка архітектури
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Сквирський район
Рада/громада Антонівська сільська рада
Код КОАТУУ 3224080301
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1471
Населення 841
Площа 6,11 км²
Густота населення 137,64 осіб/км²
Поштовий індекс 09052
Телефонний код +380 4468
Географічні дані
Географічні координати 49°38′00″ пн. ш. 29°46′41″ сх. д. / 49.63333° пн. ш. 29.77806° сх. д. / 49.63333; 29.77806Координати: 49°38′00″ пн. ш. 29°46′41″ сх. д. / 49.63333° пн. ш. 29.77806° сх. д. / 49.63333; 29.77806
Середня висота
над рівнем моря
184 м
Місцева влада
Адреса ради 09052, Київська обл., Сквирський р-н, с.Антонів, вул. Ювілейна ,1 тел. 2-76-45
Сільський голова Вірич-Гринчій Олександр Іванович
Карта
Антонів. Карта розташування: Україна
Антонів
Антонів
Антонів. Карта розташування: Київська область
Антонів
Антонів
Мапа

CMNS: Антонів у Вікісховищі

ІсторіяРедагувати

Історична дата утворення Антонова невідома. Припускають, що в княжу добу на місці села стояло місто Розволожжя, яке було значним населеним пунктом. Залишки земляних ровів цього поселення були помітними навіть у ХІХ столітті. Підтверджують подібну версію і сучасні археологічні дослідження. Розволожжя зруйнували під час монгольської навали. Пізніше на його місці стояло село із такою ж назвою.

Під сучасною назвою відоме з 1471 року.

Антонівська сотня у складі Паволоцького полку існувала з 1651 року[1].

У польські часи Антонів був містечком. Але із 1793 року, після переходу Правобережжя до Росії, Антонів став селом. Тривалий час Антонів належав родині Вишневецьких. Із 1765 року ним володіли Замойські, а згодом Михайловські. А з кінця 18 століття і до 1917 року село належало родині Підгірських.

НаселенняРедагувати

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1056 осіб, з яких 432 чоловіки та 624 жінки.[2]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 839 осіб.[3]

МоваРедагувати

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]

Мова Відсоток
українська 93,22 %
вірменська 1,07 %
російська 0,95 %
білоруська 0,12 %
молдовська 0,12 %
інші 4,52 %

Пам'яткиРедагувати

ПерсоналіїРедагувати

ГалереяРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Заруба В. М. Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького у 1648—1782 pp. — Дніпропетровськ: ПП «Ліра ЛТД», 2007. — стор. 109
  2. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Київська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 15 листопада 2019. 
  3. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Київська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 15 листопада 2019. 
  4. Розподіл населення за рідною мовою, Київська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 15 листопада 2019. 
  5. Розкрито таємницю крутянина Олександра Борозенко-Конончука
  6. Олександр Михайлик. Старовинні храми Київщини. К., 2017, с.78

ПосиланняРедагувати