А́нна Марлі́ (фр. Anna Marly, рос. Анна Юрьевна Смирнова-Марли; *30 жовтня 1917, Петроград — †15 лютого 2006, США) — французька співачка і автор пісень українсько-російського походження, громадянка США.

Анна Марлі
рос. Анна Марли
Зображення
Зображення
Основна інформація
Повне ім'ярос. Анна Юрьевна Бетулинская
фр. (Anna Marly) en russe
Дата народження30 жовтня 1917(1917-10-30)[1][2][…]
Місце народженняПетроград, Російська СФРР
Дата смерті15 лютого 2006(2006-02-15)[1][2][…] (88 років)
Місце смертіПалмер, Аляска, США[4][5]
ПохованняПалмер[6]
ГромадянствоФранція, Росія і США
Професіїспівачка, авторка-виконавиця
Інструментивокал[d] і гітара
Нагороди
Кавалер ордена «За заслуги» Кавалер ордена Почесного легіону
CMNS: Файли у Вікісховищі

Широку популярність Анна Марлі здобула як автор «Пісні партизанів», що стала справжнім гімном Французького Опору в роки Другої світової війни.

Біографія

ред.

Анна Марлі (уроджена Анна Юріївна Бетулинська) народилась у дворянській родині[7]українським корінням за батьком і грецьким — за матір'ю) у Петрограді в дні Жовтневого перевороту 1917 року в Росії. Батька Анни, Юрія Бетулинського, було заарештовано і розстріляно, коли дівчинці ще не виповнилось і року. Мати з нянькою і двома дочками були змушені терміново залишити Росію — перетнувши фінський кордон, вони за якийсь час опинилися у курортному містечку Ментоні на півдні Франції.

Юна Анна стала артисткою балета в Монте-Карло, водночас вона брала уроки музики в композитора Сергія Прокоф'єва. У 17-річному віці А. Марлі почала виступати зі своїми творами у паризькому кабаре «Шехерезада», саме тоді і прибравши псевдонім «Марлі» (за переказом, випадково знайдений у телефонній книжці).

У 1937 році на конкурсі краси у Парижі, членами журі якого були серед інших Серж Лифар, В. Немирович-Данченко і К. Коровін, Анну була визнано найпершою красунею «емігрантської Росії».

Після окупації Франції нацистами в 1940 році Марлі разом зі своїм чоловіком-голландцем вирушила до Лондона. У 1943 році відомий діяч Французького Опору Емманюель д'Астьє-де-ла-Віжері під час своїх відвідин Лондона почув «Пісню партизанів» російською у виконанні Анни Марлі. Натхненний твором, він попросив письменника Ж.Кесселя і його племінника Моріса Дрюона (у близькому майбутньому також відомого письменника), які приїхали разом з ним, створити французький текст пісні. «Пісня партизанів» стала гімном Французького Опору як у самій Франції, так і за її межами. «Лаври» творців «Пісні…» дістались Кесселю і Дрюону, авторство оригіналу було визнано за Марлі лише по часі.

Наприкінці Другої світової війни А. Марлі долучилась до Entertainments National Service Association і виконувала свої пісні в Англії перед солдатами країн Антигітлерівської коаліції.

Згодом Анна Марлі розлучилася і по часі взяла шлюб з російським емігрантом Юрієм Смирновим, з яким познайомилась у Південній Америці — са́ме разом з ним вона переїхала до США, і зрештою отримала американське громадянство.

Творчість і визнання

ред.

Анна Марлі — талановита співачка і відомий автор. Крім найвідомішої «Пісні партизанів», вона написала і виконувала ще понад 300 пісень, серед яких такі відомі як «Пісня на три такти» (фр. Une chanson a trois temps) та «Сповідь партизана» (фр. La Complainte du partisan). Твори А. Марлі в різні роки виконували Едіт Піаф, Мірей Матьє, Джоан Баез, Леонард Коен і чимало інших співаків.

На знак визнання творчих заслуг А. Марлі, в першу чергу як автора «Пісні партизанів», у 1985 році під час святкувань 40-ї річниці звільнення Франції її було нагороджено Орденом Почесного легіону.

У СРСР і сучасній Росії ім'я Анни Марлі було і є доволі популярним. Постійно відбуваються виставки, семінари і конференції, присвячені особі Анни Марлі та її творчому доробку.

Джерела, посилання і література

ред.

Примітки

ред.
  1. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б Encyclopædia Britannica
  3. а б SNAC — 2010.
  4. Німецька національна бібліотека — 1912.
  5. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  6. https://www.findagrave.com/memorial/15550408
  7. Лукомский В.К., Модзалевский В.Л. Малороссийский гербовник. Издание Черниговского дворянства. Рисунки Е. Нарбута. Санкт-Петербург: Типография "Сириус"; 1914.

Посилання

ред.