Анна Клевська (1552—1632)
Анна Клевська (нім. Anna von Kleve), повне ім'я Анна Юліх-Клеве-Берзька (нім. Anna von Jülich-Kleve-Berg), також Анна фон дер Марк-Клеве (нім. Anna von der Mark-Kleve; 1 березня 1552 — 16 жовтня 1632) — принцеса Юліх-Клеве-Берзька з дому Ла Марків, донька герцога Юліх-Клеве-Бергу Вільгельма Багатого та ерцгерцогині Австрійської Марії, дружина пфальцграфа та герцога Нойбургу Філіпа Людвіга.
Анна Клевська | |
---|---|
нім. Anna von Jülich-Kleve-Berg | |
пфальцграфиня та герцогиня Нойбургу | |
Початок правління: | 27 вересня 1574 |
Кінець правління: | 22 серпня 1614 |
Попередник: | Анна Гессенська |
Наступник: | Магдалена Баварська |
Дата народження: | 1 березня 1552 |
Місце народження: | Клеве, Юліх-Клеве-Берг |
Країна: | Священна Римська імперія |
Дата смерті: | 16 жовтня 1632 (80 років) |
Місце смерті: | Гекстедт-ан-дер-Донау, Пфальц-Нойбург, Священна Римська імперія |
Чоловік: | Філіп Людвіг |
Діти: | Анна Марія, Доротея Сабіна, Вольфганг Вільгельм, Оттон Генріх, Август, Амалія Ядвіґа, Йоганн Фрідріх, Софія Барбара |
Династія: | Ла Марки, Віттельсбахи |
Батько: | Вільгельм Юліх-Клеве-Берзький |
Мати: | Марія Австрійська |
Біографія
ред.Дитинство та юність
ред.Народилась 1 березня 1552 року у Клеве другою дитиною та другою донькою в родині герцога Юліх-Клеве-Бергу Вільгельма Багатого та його другої дружини Марії Австрійської. Мала старшу сестру Марію Елеонору. Згодом сімейство поповнилося п'ятьма молодшими дітьми.
Виросла у Дюссельдорфському замку. Також сім'я мала мисливський замок Хамбах на східному краю Пфальцького лісу. Час від часу відвідували замки Юліху та Клеве. Принцеси виховувались у дусі протестантизму неодруженою тіткою Амалією, сестрою батька.[1] Загалом при дворі, як і у всьому герцогстві, панувала атмосфера ліберального католицизму.[2] Виключенням став закон про вигнання з країни євреїв у 1554 році.
Анна, як і її сестри, через привілеї, надані донькам Вільгельма Багатого імператором Карлом V щодо можливості подальшого успадкування земель, вважалася вигідною партією.
Шлюб та діти
ред.У 22 років стала дружиною пфальцграфа та герцога Нойбургу Філіпа Людвіга, якому за кілька днів виповнювалося 27. Весілля пройшло 27 вересня 1574 року в Нойбурзі. Від початку герцог мав намір одружитися зі старшою сестрою Анни, однак та восени 1573 року вступила в нлюб з герцогом Пруссії Альбрехтом Фрідріхом.[3] Як удовину долю Анна отримала Лутцинген і Гохштедт. За шлюбним контрактом Філіп Людвіг також зобов'язувався збудувати для дружини відповідну її статусу удовину резиденцію.[4]
Оселилися у Нойбурзькому замку на березі Дунаю. Також мали мисливський замок Ґрюнау у тугайових лісах. У шлюбі народила восьмеро дітей:
- Анна Марія (1575—1643) — дружина герцога Саксен-Веймару Фрідріха Вільгельма I, мала шестеро дітей;
- Доротея Сабіна (1576—1598) — одружена не була, дітей не мала;
- Вольфганг Вільгельм (1578—1653) — пфальцграф та герцог Нойбургу, а також герцог Юліх-Бергу у 1614—1653 роках, був тричі одруженим, мав трьох дітей, з яких дорослого віку досяг лише старший син;
- Оттон Генріх (1580—1581) — прожив 4 місяці;
- Август (1582—1632) — пфальцграф та герцог Зульцбаху у 1614—1632 роках, був одруженим із Ядвіґою Гольштейн-Готторптською, мав семеро дітей;
- Амалія Ядвіґа (1584—1607) — одружена не була, дітей не мала;
- Йоганн Фрідріх (1587—1644) — пфальцграф та герцог Гільпольштайну, був одруженим із Софією Агнесою Гессен-Дармштадтською, мав восьмеро дітей, які померли в ранньому віці;
- Софія Барбара (1590—1591) — прожила півтора роки.
Релігійна байдужість Дюссельдорфу призвела навіть до того, що після шлюбу принцеси виникли сумніви у її релігійній приналежності. Втім, вони швидко припинилися. Протягом усього життя Анна віддано вивчала Біблію та вчення протестантської церкви. Також полюбляла прогулянки у сільській місцевості, виявляла великий інтерес до світу рослин і тварин, цікавилася фармацевтичними питаннями.[3]
Зі смертю бездітного молодшого брата герцогині у 1609 році, Юліх-Клеве-Берг залишився без спадкоємця, й Філіп Людвіг заявив про свої права на ці землі. Чоловіки або родичі сестер Анни зробили те саме, й це дало початок війні за Клевський спадок. Конфлікт був частково вичерпаний Ксантенським миром у листопаді 1614 року, за яким Пфальц-Нойбургу відійшли герцогства Юліх і Берг, а також землі Равенштайну, а решту отримав Бранденбург.[5] Втім, війська союзників виведені не були, і фактично суперечка тривала до 1666 року.[6][7]
Останні роки
ред.Оскільки Філіп Людвіг помер у серпні 1614 року, Анна передала свої права на батьківське герцогство їхньому старшому синові, незважаючи на перехід того у католицтво, хоча й була глибоко вражена цим вчинком.[8] Вольфганг Вільгельм у договорі від 5 травня 1615 року підтвердив удовині землі матері. Сама герцогиня до кінця життя сповідувала протестантизм, про що свідчить розпис замкової каплиці Гохштедту, який зберігся до нашого часу. Від 1615 року і до самої смерті Анна мешкала в Гохштедті.[4]
Пішла з життя 16 жовтня 1632 року у розпал Тридцятилітньої війни. Була похована у 1633 році у князівській крипті церкви Святого Мартіна в Лауїнгені.[9]
Вшанування
ред.- У дворі Нойбурзького замку встановлена статуя герцогині Анни.[10]
Генеалогія
ред.Йоганн II | Матильда Гессенська | Вільгельм Юліх-Берзький | Сибілла Бранденбурзька | Філіп I Красивий | Хуана I Божевільна | Владислав II Ягелончик | Анна де Фуа | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Йоганн III | Марія Юліх-Берзька | Фердинанд I | Анна Богемська | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Вільгельм Юліх-Клеве-Берзький | Марія Австрійська | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Анна | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Примітки
ред.- ↑ Woldemar Harleß: Wilhelm V. In: Allgemeine Deutsche Biographie. Band 43, Duncker & Humblot, Leipzig 1898, стор. 106–113. [1] [Архівовано 21 січня 2022 у Wayback Machine.] (нім.)
- ↑ Hugo Weidenhaupt. Kleine Geschichte der Stadt Düsseldorf. — 10. — Düs: Triltsch, 1993.
- ↑ а б Профіль на Genealogics.org [2] (англ.)
- ↑ а б Офіційний сайт замку Гохштедт. Історія. [3] [Архівовано 1 травня 2021 у Wayback Machine.] (нім.)
- ↑ Peter Fuchs: Philipp Ludwig. In: Neue Deutsche Biographie. Band 20, Duncker & Humblot, Berlin 2001, ISBN 3-428-00201-6, стор. 383. [4] [Архівовано 2 липня 2016 у Wayback Machine.] (нім.)
- ↑ Юлих-Клевское наследство и борьба за него // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907. [5] [Архівовано 25 листопада 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Kaps W. Das Fürstentum Pfalz-Neuburg. — Neuburg, 2008. [6] [Архівовано 1 вересня 2021 у Wayback Machine.] (нім.)
- ↑ Портрет Анни Клевської, герцогині Пфальц-Нойбурзької [7] [Архівовано 6 березня 2020 у Wayback Machine.] (нім.)
- ↑ Церква Святого Мартіна в Лауїнгені [8] [Архівовано 28 лютого 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Wolfgang Kaps: Das Fürstentum Pfalz-Neuburg. Kurze geschichtliche Einführung. Neuburg an der Donau 2008.
Література
ред.- Andreas Thiele: Erzählende genealogische Stammtafeln zur europäischen Geschichte. Band I, Teilband 2: Deutsche Kaiser-, Königs-, Herzogs- und Grafenhäuser II. Fischer, Frankfurt am Main 1994, Tafel 485.
- Siegrid Westphal: Konversion und Bekenntnis. Konfessionelle Handlungsfelder der Fürstinwitwe Anna im Zuge der Rekatholisierung Pfalz-Neuburgs zwischen 1614 und 1632. In: Vera von der Osten-Sacken, Daniel Gerth (Hrsg.): Fürstinnen und Konfession. Beiträge hochadeliger Frauen zu Religionspolitik und Bekenntnisbildung. Veröffentlichungen des Instituts für Europäische Geschichte, Mainz, Beihefte, Band 104, Vandenhoeck & Ruprecht, Göttingen 2015, ISBN 978-3-525-10136-0, стор. 317.
Посилання
ред.- Профіль на Genealogics.org (англ.)
- Профіль на Thepeerage.com [Архівовано 17 квітня 2012 у WebCite] (англ.)
- Генеалогія Анни Юліх-Клеве-Берзької [Архівовано 7 квітня 2012 у WebCite] (англ.)
- Генеалогія Філіпа Людвіга Пфальц-Нойбурзького [Архівовано 8 липня 2012 у Wayback Machine.] (англ.)