Марія Австрійська (1531—1581)

герцогиня-консорт Юліх-Клеве-Бергу

Марія Австрійська (нім. Maria von Österreich), (нар. 15 травня 1531 — пом. 11 грудня 1581) — ерцгерцогиня Австрійська[1] та принцеса Богемська з династії Габсбургів, донька імператора Священної Римської імперії Фердинанда I та богемської принцеси Анни Ягеллонки, дружина герцога Юліх-Клеве-Бергу Вільгельма Багатого.

Марія Австрійська
нім. Maria von Österreich
Марія Австрійська
Портрет Марії з донькою Марією Елеонорою, копія за оригіналом Якоба Зайзенеґера, близько 1555 року, Музей історії мистецтв у Відні
3-а герцогиня-консорт Юліх-Клеве-Бергу
Початок правління: 18 липня 1546
Кінець правління: 11 грудня 1581

Попередник: Жанна Наваррська
Наступник: Якоба Баденська

Дата народження: 15 травня 1531(1531-05-15)
Місце народження: Прага, королівство Богемія
Країна: Священна Римська імперія
Дата смерті: 11 грудня 1581(1581-12-11) (50 років)
Місце смерті: Замок Хамбах, герцогство Юліх-Клеве-Берг, Священна Римська імперія
Чоловік: Вільгельм Юліх-Клеве-Берзький
Діти: Марія Елеонора, Анна, Магдалена, Карл Фрідріх, Єлизавета, Сибілла, Йоганн Вільгельм
Династія: Габсбурги, Ламарки
Батько: Фердинанд I
Мати: Анна Ягеллонка

БіографіяРедагувати

Ранні рокиРедагувати

Народилась 15 травня 1531 року у Празі. Була п'ятою дитиною та третьою донькою в родині короля Богемії й ерцгерцога Австрії Фердинанда I та його дружини Анни Ягеллонки. Мала старших сестер Єлизавету й Анну і братів Максиміліана та Фердинанда. Згодом сімейство поповнилося дев'ятьма молодшими дітьми.

Шлюб батьків був щасливим, вони рідко розлучалися. Батько був високоосвіченою людиною, відрізнявся скромністю та м'якістю характера.[2] Був відомим колекціонером, полюбляв музику, тримав чудовий оркестр. Матір супроводжувала його у більшості поїздок. Сама вона була відома релігійністю, мудрістю та благочестям,[3] також розмовляла чеською, угорською та німецькою мовами, знала латину.

 
Портрет Марії пензля Ганса Бессера

У Відні родина мешкала у Старій фортеці[4] — найстарішому крилі Гофбурга.[5] Полюбляли зупинятися у замку Лінца на березі Дуная,[6][7] де пройшло весілля Фердинанда та Анни. Часто відвідували Гофбург у Інсбруку в Тіролі. Певний час цей замок був навіть резиденцією родини.[8]

Сімейство доволі часто бувало у Празі, й правляче подружжя намагалося перетворити Празький град у представницьку королівську резиденцію. Мешкаючи час від часу у Старому королівському палаці, Фердинад розбив неподалік ренесансний Королівський сад у 1534 році, а у 1538 році почав будівництво Літнього палацу для своєї дружини.[9][10] Втім, руйнівна пожежа червня 1541 року знищила більшість будівель лівого берегу Праги.

Вихователем дітей до 1539 року був німецький поет-гуманіст Каспар Урсінус Веліус.[11]

У 1543 році імператор Карл V Габсбург, дядько Марії, обіцяв її руку герцогу Юліх-Клеве-Бергу. Шлюб був покликаний покласти край Гельдернській війні та закріпити Венлоський договір 1543 року, згідно з яким герцогство Гельдерн відходило австрійському дому, а Вільгельм навертався у католицтво та був зобов'язаний боротися проти Реформації. В свою чергу, Карл дарував Вільгельму привілей визнати законними спадкоємицями його дочок від шлюбу з Марією в разі відсутності спадкоємців чоловічої статі в будинку Габсбургів.

Аби повінчатися з дівчиною герцог розлучився зі своєю першою дружиною Жанною Наваррською. Хоча фактично даний союз, що не був консумованим, Ватикан просто анулював у 1545 році.[12]

Шлюб та дітиРедагувати

 
Вільгельм Багатий на гравюрі

У віці 15 років Марія стала дружиною 30-річного герцога Юліх-Клеве-Бергу Вільгельма Багатого. Вінчання відбулося 18 липня 1546 у Регенсбурзі. За два тижні перед цим її сестра Анна взяла там же шлюб із баварським принцом Альбрехтом. Весілля святкувалося дуже пишно. Імператор Карл V також був присутнім.

За півроку після весілля померла матір Марії, королева Анна, й почалося чеське повстання у Празі.

Укладений з розрахунку союз виявився щасливим.[13] У подружжя народилося семеро дітей:

  • Марія Елеонора (15501608) — дружина герцога Пруссії Альбрехта Фрідріха, мала семеро дітей;
  • Анна (15521632) — дружина герцога Пфальц-Нойбургу Філіпа Людвіга, мала восьмеро дітей;
  • Магдалена (15531633) — дружина герцога та пфальцграфа Цвайбрюкена Йоганна I Кульгавого, мала восьмеро дітей;
  • Карл Фрідріх (15551575) — одруженим не був, дітей не мав;
  • Єлизавета (15561561) — прожила 4 роки;[14]
  • Сибілла (15571627) — дружина маркграфа Бурґау Карла, дітей не мала;
  • Йоганн Вільгельм (15621609) — герцог Юліх-Клеве-Бергу у 15921609 роках, був двічі одруженим, дітей не мав.

Столицею об'єднаного герцогства Юліх-Клеве-Берг був Дюссельдорф. Місто за часів правління Вільгельма стало регіональним центром гуманітарних наук і ліберального католицизму.[15] Втім, будівництво представницького замку почали лише у 1549 році. На додачу до Дюссельдорфської резиденції, у 15581565 роках був розширений Хамбахський мисливський замок.[16] Двір рідко навідував як замок Шваненбург в Клеве,[17] так і резиденцію в Юліху через збройний конфлікт у сусідніх Нідерландах.

 
Хамбахський замок

Марія відрізнялася меланхолійністю, згодом герцогиню почали вважати психічнохворою. Її батько у 1556 році став імператором Священної Римської імперії.

Вільгельм після 1566 року переніс кілька інсультів і був частково паралізованим. Його стан надалі залишався складним: дні, в які він, слабкий і приголомшений, нерухомо сидів на своєму стільці, порушуючи мовчання тихими словами «Боже мій», змінювалися тими, коли він міг вставати, стояти, ходити, їздити, їсти та пити, майже як здорова людина.[18]

Марія померла 11 грудня 1581 року у Хамбахському замку. Була похована у церкві Успіння Діви Марії в Клеве.

Її старший син Карл Фрідріх пішов з життя молодим, захворівши на віспу під час паломництва до Риму у 1575 році. Менший син Йоганн Вільгельм, який успадкував у у 1592 році герцогство, виявляв ознаки психічної хвороби та помер бездітним.[19] Землі Юліх-Клеве-Бергу після його смерті були поділені між Бранденбургом і Пфальц-Нойбургом.[20]

ГенеалогіяРедагувати

Максиміліан I
 
 
Марія Бургундська
 
 
Фердинанд II
 
 
Ізабелла I
 
 
Казимир IV Ягеллончик
 
 
Єлизавета Австрійська
 
 
Гастон II де Фуа-Кандаль
 
Катерина де Фуа
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Філіп I Красивий
 
 
 
 
 
 
Хуана I Божевільна
 
 
 
 
 
 
Владислав II Ягелончик
 
 
 
 
 
 
Анна де Фуа
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фердинанд I
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Анна Ягеллонка
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марія
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ПриміткиРедагувати

  1. Jirí Louda and Michael MacLagan, Lines of Succession: Heraldry of the Royal Families of Europe, 2nd edition (London, U.K.: Little, Brown and Company, 1999), table 80. Hereinafter cited as Lines of Succession.
  2. Constantin von Wurzbach: Habsburg, Ferdinand I. (deutscher Kaiser). In: Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich. 6. Theil. Kaiserlich-königliche Hof- und Staatsdruckerei, Wien 1860, стор. 181. [1]
  3. Eva Obermayer-Marnach: Anna Jagjello. In: Neue Deutsche Biographie. Band 1, Duncker & Humblot, Berlin 1953, ISBN 3-428-00182-6, стор. 299. [2] (нім.)
  4. Яка з XVIII століття носила назву Швейцарський двір (нім. Schweizerhof).[3] (нім.)
  5. Швейцарський двір. Ренесансна резиденція [4] (нім.)
  6. Замковий музей. Історія [5] (нім.)
  7. Замки Австрії. Лінцький замок [6] (нім.)
  8. Історія замку Гофбург у Інсбруку [7] (нім.)
  9. Літній палац королеви Анни [8] (чес.)
  10. Пражский Град – Бельведер королевы Анны [9] (рос.)
  11. Gustav Bauch: Ursinus, Kaspar Velius. In: Allgemeine Deutsche Biographie. Band 39, Duncker & Humblot, Leipzig 1895, стор. 367–369. [10] (нім.)
  12. Профіль на Genealogics.org [11] (англ.)
  13. Johann Friedrich Knapp: Regenten- und volks-geschichte der länder Cleve, Mark, Jülich, Berg, und Ravensberg, Band 3, C. J. Becker, 1836, стор. 156.
  14. Профіль на Genealogics.org [12] (англ.)
  15. Hugo Weidenhaupt. Kleine Geschichte der Stadt Düsseldorf. — 10. — Düs: Triltsch, 1993.
  16. Jean Charles François Baron de Ladoucette: Reise im Jahre 1813 und 1814 durch das Land zwischen Maas und Rhein. Hrsg.: Birgit Gerlach. 1. Auflage. Antiquariat Am St. Vith, Mönchengladbach 2009, ISBN 978-3-00-028810-4, стор. 156.
  17. Історія замку Шваненбург в Клеве [13] (нім.)
  18. Woldemar Harleß: Wilhelm V. In: Allgemeine Deutsche Biographie. Band 43, Duncker & Humblot, Leipzig 1898, стор. 106–113.[14] (нім.)
  19. Хоча деякі джерела вважають його сином Германа оп ден Граффа (1585—1642) від ймовірного морганатичного шлюбу із Анною оп ден Графф.
  20. Manfred Wolf: Johann Wilhelm. In: Neue Deutsche Biographie (NDB). Band 10, Duncker & Humblot, Berlin 1974, ISBN 3-428-00191-5, стор. 491 [15] (нім.)

ЛітератураРедагувати

  • Constantin von Wurzbach: Maria, Erzherzogin von Oesterreich, Herzogin zu Berg, Jülich und Cleve. Nr. 198. In: Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich. 7. Theil. Kaiserlich-königliche Hof- und Staatsdruckerei, Wien 1861, стор. 19 [16] (нім.)
  • Gustav Prümm: Ein Gewinn fürs ganze Leben, Books on Demand, 2009, стор. 16.
  • Zentralstelle für Deutsche Personen- und Familiengeschichte: Genealogisches Jahrbuch, Band 36–38, Degener, 1996.

ПосиланняРедагувати