Ксантенськй мир (нім. Vertrag von Xanten) — угода про розподіл клевської спадщини, укладена між курфюрстом Бранденбурга і пфальцграфом Нойбурга 12 листопада 1614 року. Угода не була виконана належним чином, суперечка тривала протягом усієї Тридцятилітньої війни і закінчився тільки в 1666 році.

Ксантенський мир
Тип мирна угода
Підписано 12 листопада 1614
Місце Ксантен
Підписанти Palatinate-Neuburgd і Бранденбург

Передісторія ред.

У 1609 році, коли єдиний син Вільгельма V і останній нащадок герцогів Юліх-Клеве-Берг Йоганн помер бездітним, за його спадок розгорілася суперечка між двома протестантськими князями-спадкоємцями: пфальцграфом Нойбурга Філіпом Людвігом, чоловіком сестри Йоганна Вільгельма - Анни, і курфюрстом Бранденбурга Йоганном III Сигізмундом, чоловіком племінниці Йоганна Вільгельма Анни Прусської, доньки його старшої сестри Марії Елеонори і герцога Альбрехта-Фрідріха. Претензії молодших сестер Йоганна Вільгельма, які вимагали поділу Юліх-Клеве-Берга на рівні частини, й інших спадкоємців були залишені без уваги[1].

Скориставшись цією ситуацією, контроль над цими стратегічно важливими землями на північному заході Священної Римської імперії спробували взяти Габсбурги, після чого розгорілася війна за клевський спадок. Інтереси Нойбург відстоював старший син Філіпа Людвіга, Вольфганг Вільгельм, який, перейшовши в 1613 році в католицизм, заручився підтримкою Католицької ліги й Іспанії (незважаючи на зміну конфесії, Анна Юліх-Клеве-Бергська зайняла позицію сина[2])[3]. Пізніше в конфлікт втрутилися Голландська республіка і Франція.

Підсумок ред.

12 листопада 1614 в Ксантені було укладено угоду, за якою маркграфству Бранденбург переходили герцогство Клевське і графства Марк і Равенсберг, а Пфальц-Нойбургу - герцогства Юліх-Берг і Берг. При цьому кожен із спадкоємців мав керувати отриманими частини спадку іменем обох спадкоємців.

Союзники по обидва боки відмовилися вивести свої війська зі спірних земель і Ксантенський договір залишився невиконаним. Так велика частина Клевського герцогства була окупована армією Голландської республіки аж до 1672 року, а іспанські війська під командуванням Амброзіо Спіноли відмовилися здати ключову фортецю Везель[4]. Боротьба за Юліх-Клеве-Берг тривала всю Тридцятилітню війну і закінчилася 19 вересня 1666 року укладенням договору в Клеве між пфальцграфом Нойбурга Філіпом Вільгельмом, онуком Філіпа Людвіга, і курфюрстом Бранденбурга Фрідріхом Вільгельмом, онуком Йоганна Сигізмунда[1].

Примітки ред.

  1. а б Юлих-Клевское наследство и борьба за него // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  2. Anna von Kleve Pfalzgraefin von Neuburg (нім.). hagen-bobzin.de. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 21 грудня 2017. 
  3. Kaps W. Das Fürstentum Pfalz-Neuburg. — Neuburg, 2008. — 27 березня. — С. 16. Архівовано з джерела 1 вересня 2021. Процитовано 17 червня 2020.
  4. Hayden M. J. Continuity in the France of Henry IV and Louis XIII: French Foreign Policy, 1598-1615 // Journal of Modern History. — 1973. — Vol. 45, no. 1 (3). — P. 22.