Пфальцький ліс
49°17′24″ пн. ш. 7°52′30″ сх. д. / 49.29° пн. ш. 7.875° сх. д.
| Пфальцький ліс | |
 | |
| Країна |
 Німеччина |
|---|---|
| Адміністративна одиниця | Рейнланд-Пфальц |
| Найвища точка | Kalmitd |
| Висота над рівнем моря | 562 м |
| З матеріалу | осадові гірські породи |
| Площа | 1771 км² |
.jpg) | |
 | |
 Пфальцький ліс у Вікісховищі | |
Пфальцький ліс (нім. Pfälzerwald або Pfälzer Wald) — топографічних регіон, покритий лісом масив середніх гір на південному заході Німеччини, знаходиться в Пфальці, земля Рейнланд-Пфальц . Терен є природним парком — Природний парк Пфальцький ліс (нім. Naturpark Pfälzerwald), що охоплює 1771 км². Найвища точка — Кальміт (673 м).
Разом з північною частиною сусідніх Вогез у Франції утворює один з найбільших лісів в Європі — біосферний заповідник Пфальцький ліс-Північні Вогези.
Географія
ред.Топографія
ред.Пфальцський ліс разом з Вогезами на південь від французького кордону, з яким він не має морфологічного поділу, є частиною єдиного Центрального нагір'я площею близько 8,000 км ² терен який простягається від Вінвайлеру до Бургундської брами та формує західний кордон Верхньорейнської рівнини.
Межі
ред.На півночі Пфальцський ліс переходить у Північнопфальцьку височину, на сході у виноробний регіон Пфальц, на півдні у Вогези. На захід від Кайзерслаутерн є болотиста низовина Ландштуль.
Геологія
ред.Верхньорейнський грабен було створено під час альпійського орогенезу, ранній кайнозой — пізній еоцен, через зіткнення Євразійської і Африканської плит. Вважається, що через те що зіткнення не було постійним, первинний контакт між двома континентами призвів до формування структур розтягування у крайових прогинах на північ від Альп[1]
На схід і захід від грабену, було утворено два основних гірських пасма, прямуючих вздовж рифту. На заході, у Франції, це — Вогези (Пфальцський ліс), а на сході, в Німеччині — Шварцвальд. Хребти мають метаморфізовані типи гірських порід в їх надрах, в тому числі кристалізовані гнейси. Обидва пасма зазнали підняття понад 2500 метрів, проте більша частина вже зазнала ерозії. Підняття сталося через порушення ізостазії, пов'язане з формуванням екстенсіональності басейну. Як наслідок, високі гори безпосередньо примикають до краю басейну, і стають все більш низькими назовні. Межі гірських хребтів і верхньорейнського грабену позначені зонами розломів.
Гнейси і сланці є підмурівком гір, але вони, як правило, покриті молодими скельними утвореннями, виходячі на денну поверхню тільки в декількох місцях на східному краю гір[2][3]
Червоний лежень покриває підмурівок і складається з пісковику, сланцю і мергелю.
Примітки
ред.- ↑ Sengor, A.M.C. 1976. "Collision of irregular continental margins: Implications for foreland deformation of Alpine-type orogens", Geology, 4, 779-782.
- ↑ Jost Haneke/Michael Weidenfeller: Die geologischen Baueinheiten der Pfalz. In: Michael Geiger et al. (ed.): Geographie der Pfalz. Verlag Pfälzische Landeskunde, Landau/Pf., 2010, c.f. table and map pp. 76–77.
- ↑ Geological Overview Map of Rhineland-Palatinate [Архівовано 23 жовтня 2013 у Wayback Machine.] Website of the Rhineland-Palatinate State Office for Geology and Mining. Retrieved 8 April 2011.
Ресурси Інтернету
ред.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Пфальцький ліс