Андріївка (Новомиргородська міська громада)

Андрі́ївка — село в Україні, у Новомиргородській міській громаді Новоукраїнського району Кіровоградської області. Населення становить 180 осіб.

село Андріївка
Центральна вулиця села
Центральна вулиця села
Країна Україна Україна
Область Кіровоградська область
Район Новомиргородський район
Громада Новомиргородська міська громада
Рада Новомиргородська міська рада
Облікова картка Облікова картка 
Основні дані
Населення 189
Поштовий індекс 26013
Телефонний код +380 5256
Географічні дані
Географічні координати 48°47′41″ пн. ш. 31°36′07″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
135 м
Відстань до
районного центру
8 км
Місцева влада
Карта
Андріївка. Карта розташування: Україна
Андріївка
Андріївка
Андріївка. Карта розташування: Кіровоградська область
Андріївка
Андріївка
Мапа

CMNS: Андріївка у Вікісховищі

ГеографіяРедагувати

У Андріївці налічується 3 вулиці та 1 провулок.[1]

Вулиці: Леніна, Перемоги, Шевченка.

Провулки: Жовтневий.

В розмовній мові населення поширені такі назви кутків села:

  • Хуторок (вул. Шевченка)
  • Тамківка, Тамківщина (частина села неподалік лісу)

Археологічні розвідкиРедагувати

Кільцеподібне городище з двома виходами (на пд.зх.пд. та сх.), захищеними системою бічних валів; діаметр головного валу 86,5 метрів; поблизу нього з південного боку ще один круглий вал.[2]

На околиці Андріївки, на мису, утвореному балкою і правим берегом річки Турії, розташоване поселення Трипільської культури етапу ВІІ, відкрите в 1930-х роках С. С. Гамченком та обслідуване О. В. Цвек в 1987 році. Площа поселення — близько 80 га. Тут виявлено залишки наземних жител, кераміку із заглибленим орнаментом та розписом.[3][4]

ІсторіяРедагувати

Новий часРедагувати

На початку XVIII століття поблизу села розміщувалась резиденція князів Любомирських. У 1849 році руїни їх родового замку місцеві селяни показували досліднику Олександру Тулубу. Ці руїни зберігались до XX століття.

В 1772 році у селі споруджена дерев'яна Покровська церква.[5] Метричні книги з записами про хрещення та народження, вінчання та відспівування з 1780 року нині знаходяться в Одеському обласному архіві[6], з 1795 року — в Кіровоградському обласному архіві.[7] Матеріали перепису населення 1858 року — ревізькі казки, знаходяться в Херсонському обласному архіві.[8] Дані про окремі родини та матеріали перепису населення 1858 року можна знайти на сімейному сайті «Рід Чорноіван».[9]

В метричних книгах до 1807 року Андріївка виступає як слобода. 1808 року вона переходить у власність князя Любомирського і стає центром Андріївської волості. У 1831 році вже згадується як володіння панів Висоцьких, у 1837 році — панів Лопухіних, у 18401856 роках — генерал-лейтенантші Удом, а в 1858 році її онука Миколи Петровича Лопухіна.

 
Андріївська комуна (1931)

Відповідно до ревізької казки 1858 року тут налічувалось 254 особи чоловічої статі та 244  — жіночої, тобто 498 осіб.

Відповідно до метричних книг, у 1872 році в селі лютувала холера. Смерть за рік (здебільшого у літні місяці) забрала 95 осіб, у той час як попереднього року — 20 осіб, а наступного — 30 осіб.

Станом на 1886 рік у колишньому власницькому селі, центрі Андріївської волості мешкало 619 осіб, налічувалось 125 дворових господарств, існували православна церква, школа, 4 крамниці, броварня та цегельня, за 6 км зводилася православна церква[10].

XX століттяРедагувати

Про тодішнє життя в Андріївці можна довідатися зі спогадів тодішнього мешканця Л. М. Чорноівана на сайті «Рід Чорноіван»[11]

В 19231931 роках у селі існувала комуна «Надія», для членів якої був споруджений будинок на сім родин.[12]

На фронтах другої світової війни загинуло 62 андріївських воїни.

НаселенняРедагувати

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 309 осіб, з яких 128 чоловіків та 181 жінка.[13]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 310 осіб.[14]

Станом на 2014 рік у Андріївці мешкало 189 осіб.[15], а станом на 1 січня 2015 року— 182 особи.

Динаміка населення
1858 1886 2001 2014 2015
498 619 310 189 182

МоваРедагувати

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[16]

Мова Відсоток
українська 94,52 %
російська 5,16 %
молдовська 0,32 %

Покровська церкваРедагувати

В селі знаходиться Покровська церква[17], збудована в 1910 році, про що свідчить напис на надгробку ініціатора будівництва Новицького Леопольда Леопольдовича. Будівництво церкви тривало протягом 1905-1910 років.

Реєстрація статуту церкви проведена рішенням Кіровоградського облвиконкому № 56 від 15 лютого 1990 року. Церква знаходиться на обліку як пам'ятка архітектури місцевого значення під охоронним номером 217-Кв (згідно з розпорядженням голови Кіровоградської ОДА № 261-р від 7 серпня 1997 року).[18]

     
Покровська церква
Надгробок засновника
будівництва церкви
Напис на надгробку

ГалереяРедагувати

     
Сільський клуб
Будинок в центрі села
Вулиця Шевченка — віддалена
частина села

Пам'ятникиРедагувати

Назва Розташування Дата встановлення Фото Короткі відомості
Місцевим мешканцям, загиблим у Другій світовій війні, пам'ятник Поблизу сільського клубу   На пам'ятнику встановлений сучасний стенд зі списком всіх загиблих воїнів села.

Відомі людиРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Вулиці Андріївки на сайті ЦВК. Архів оригіналу за 23 жовтня 2012. Процитовано 3 червня 2012. 
  2. Записки Императорского общества, 1895 [Архівовано 5 листопада 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. Реєстр пам'яток трипільської культури — Кіровоградська область // Енциклопедія Трипільської цивілізації. — К., 2004. — Т. І. Архів оригіналу за 14 березня 2014. Процитовано 27 червня 2011. 
  4. «Дикого поля» у наших краях ніколи не було… // «Народна правда», 04.09.2010
  5. Хронологико-историческое описание церквей Херсонской епархии. Архів оригіналу за 9 червня 2011. Процитовано 15 червня 2013. 
  6. Державний архів Одеської області. Архів оригіналу за 3 вересня 2014. Процитовано 15 червня 2013. 
  7. Державний архів Кіровоградської області. Архів оригіналу за 30 листопада 2016. Процитовано 15 червня 2013. 
  8. Державний архів Херсонської області. Архів оригіналу за 9 вересня 2012. Процитовано 15 червня 2013. 
  9. Сімейний сайт «Рід Чорноіван». Архів оригіналу за 14 березня 2014. Процитовано 15 червня 2013. 
  10. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  11. Cайт «Рід Чорноіван». Каталог статей. Архів оригіналу за 3 березня 2014. Процитовано 7 червня 2014. 
  12. Чорноіван О. Комуна (коментарі свідчень очевидця) [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // «Новомиргородщина». — № 30 (9213). — 27 липня 2013. — С. 7.
  13. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 
  14. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 
  15. Одним абзацом // «Новомиргородщина», № 23 (9258). — 07 червня 2014. — С. 2.
  16. Розподіл населення за рідною мовою, Кіровоградська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 
  17. Свято-Покровська церква с. Андріївки[недоступне посилання]
  18. Дані про мережу церков і релігійних організацій в Новомиргородському районі станом на 1 січня 2009 року. Сектор з питань внутрішньої політики, зв'язків з громадськістю та у справах преси і інформації апарату Новомиргородської райдержадміністрації.
  19. Каталог картин Віталія Литвина. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 15 червня 2013. 
  20. Сімейний сайт «Рід Чорноіван». Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 15 червня 2013. 

ДжерелаРедагувати

  • Тулуб А. Златополь // Современник. — № 11. — Т. 24. — 1850.
  • Історія Новомиргородського району / автор — упорядник О. В. Мокрицький; голова ред. кол. М. В. Чепіжак. — Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2004. — С. 32. — ISBN 966-583-149-6.

ПосиланняРедагувати