Удом Євстафій Євстафійович
Євстафій Євстафійович Удом гербу Вольф (Удом 2-й; нім. Gustav Udam, рос. Евстафий Евстафьевич Удом, нар.1760 — пом.10 березня 1836 Златопіль) — російський командир епохи наполеонівських воєн, генерал-лейтенант, двоюрідний брат Івана Федоровича Удома.
| Євстафій Євстафійович Удом | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||||
| Псевдо | Gustav Udam | ||||||||
| Народився | 1760 | ||||||||
| Помер |
10 березня 1836 Златопіль | ||||||||
| Громадянство |
 Російська імперія | ||||||||
| Місце проживання | Москва, Златопіль | ||||||||
| Діяльність | командир 20-ї піхотної дивізії, комендант Риги | ||||||||
| Учасник | Наполеонівські війни | ||||||||
| Роки активності | з 1780 | ||||||||
| Титул | барон | ||||||||
| Військове звання |
 Генерал-лейтенант | ||||||||
| У шлюбі з | Теофіла Антонівна Юрківська | ||||||||
| Діти | доньки Марія та Ілія | ||||||||
| Нагороди |
| ||||||||
 | |||||||||
Біографія ред.
З балтійських німців, Ліфляндських дворян. Як було прийнято у дворян був записаний рядовим на службу в Натебурзький піхотний полк 2 липня 1771 року, а вже через два місяці 29 вересня стає сержантом. Брав участь у поході до Польщі в 1771 р., чин прапорщика отримав 29 червня 1776. Був одруженим з родичкою князя Остен-Сакена Теофілою Антонівною Юрківською та мав доньку Марію (стала дружиною Петра Федоровича Лопухіна) та Ілію (стала дружиною Адріана Федоровича Лопухіна).
З 25 грудня 1783 служив у Сибірському гренадерському полку в чинах від секунд-майора до полковника (14 вересня 1803). Брав участь у російсько-турецькій війні 1787—1791 рр. Був при взятті Бендер і у битві біля Мачина. У 1792 і 1794 бився з поляками і був нагороджений орденом Св. Георгія 4-го кл. 26 листопада 1795 .
|
... за відмінну хоробрість, надану в червні місяці 792 року в Польщі біля Дубенки оволодінням ворожої батареї. | 
|
У 1804, 1805 і 1806 р. брав участь в експедиціях у Чорному, Середземному, Мармуровому морях. 13 вересня 1806 переведений у 38-й єгерський полк з призначенням шефом полку. У 1809 р. перебував у поході в Галичину. Під час війни з турками 1806—1812 рр. відзначився при штурмі Ловчі, за що 28 лютого 1811 був представлений у чин генерал-майора.
На початку 1812 р. 38-й єгерський полк, шефом якого був Удом, у складі 3-ї бригади 9-ї піхотної дивізії входив в корпус Є. І. Маркова 3 — ї Резервної обсерваційної (з 18 вересня, після об'єднання з Дунайською — 3-ю Західною) армії. Брав участь в битві біля Кобриня, у боях при Дивині, Тюхінічах, де поранений в ліву ногу ядром. У закордонних походах 1813—1814 рр. брав участь у військових діях в Сілезії, під Лівербасом, Гольдбергом, Гельсдорфом, Загене; за відзнаку у битві і переслідуванні корпусу маршала Макдональда нагороджений орденом Св. Володимира 3-го ст. Учасник Битви народів.
Під час походу 1814 р. на Францію брав участь у битві біля Брієнн-лє-Шато і Ла-Ротьєра, битвах при Шампобері, Шалоні, Суассоні, Лані і при взятті Парижу. Брав участь у поході до Франції під час « 100 днів», 25 грудня 1815 призначений командиром 9-ї піхотної дивізії. До 1818 р. служив в окупаційному корпусі у Франції. Після повернення у Росію командував 20-ю піхотною дивізією. 17 вересня 1826 знятий з займаної посади та призначений перебувати при війську. З 20 липня 1827 по 29 жовтня 1828 був Ризьким комендантом. 12 грудня 1824 отримав чин генерал-лейтенанта. 22 жовтня 1833 у зв'язку із хворобою звільнений зі служби з мундиром і повної пенсією. Поселився у наданій йому оренді місті Златополі, в ньому помер і тут був похований.
Нагороди ред.
- Орден Святої Анни першого ступеня,
- Орден Святого Володимира другого ступеня,
- Орден Святого Георгія четвертого класу,
- прусський орден Червоного орла другого ступеня,
- шведський Військовий Орден Меча (1813),
- Баденський орден Церінгенського лева другого ступеня,
- французький орден Почесного легіону,
- Золота шпага «за хоробрість» з алмазами.
Література ред.
- Император Александр I и его сподвижники в 1812, 1813, 1814, 1815 годах. Военная галерея Зимнего дворца. — Т. 3. — Санкт-Петербург, 1847. — 17. Удом Е. Е. Генерал-лейтенант.
- Удом 2-й (Евстафий Евстафиевич) // Справочный энциклопедический словарь / Издание К. Крайя. — Том десятый: Т, У. — Санкт-Петербург, 1848. — С. 604—605.
- Азбучный указатель имен русских деятелей, имеющих быть помещенными в «Биографический словарь», издаваемый Императорским русским историческим обществом. Часть II // Сборник Императорского русского исторического общества. — Т. 62. — Санкт-Петербург, 1888. — С. 370.
- Р. Ш. Удом // Энциклопедия военных и морских наук / Составлена под главною редакцией генерала от инфантерии Леера. — Т. 8. — Санкт-Петербург, 1897. — С. 29.
- Прибалтийцы в Отечественной войне 1812 года. ПТ «Тарбеинфо» / Эстонское отделение Союза писателей России. Таллин, 2001. с. 512—518.
- Ивченко Л. Л. Удом (Удом 2-й; Udam) Евстафий Евстафьевич (Астафий Астафьевич) // Отечественная война 1812 года: Биографический словарь. — Москва: Росвоенцентр; Кучково поле; Росспэн, 2011. — С. 291—292.
- Сецинский Е. Город Каменец-Подольский: Историческое описание. — Киев, 1895. — С. 72, 74.
Посилання ред.
Примітки ред.
|
Це незавершена стаття про військового діяча або діячку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |