Відкрити головне меню

Андреєв Борис Федорович

Бори́с Фе́дорович Андре́єв (рос. Бори́с Фёдорович Андре́ев; 9 лютого 1915(19150209), Саратов, Російська імперія — 25 квітня 1982, Москва, Російська РФСР) — російський радянський кіноактор, народний артист РРФСР (1950). Народний артист СРСР (1962).

Андреєв Борис Федорович
Борис-Андреев.jpg
Народився 27 січня (9 лютого) 1915
Саратов, Російська імперія
Помер 25 квітня 1982(1982-04-25) (67 років) або 24 квітня 1982(1982-04-24)[1] (67 років)
Москва, РРФСР
Поховання Ваганьковське кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність актор
Alma mater Saratov Theatre School[d] (1937)
Роки діяльності з з 1937
IMDb nm0028308
Нагороди та премії
орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Червоної Зірки медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Ветеран праці» медаль «У пам'ять 800-річчя Москви»
народний артист СРСР Народний артист РРФСР Сталінська премія

Commons-logo.svg Андреєв Борис Федорович у Вікісховищі?

Життя і творчістьРедагувати

Народився в сім'ї робітників. Дитячі і юнацькі роки майбутнього актора пройшли на станції Аткарськ Саратівської губернії. Після закінчення семи класів школи Борис Андрєєв став працювати слесарем-електормонтером на комбайновому заводі в Саратову. Уже тоді він почав ходити в заводський драмгурток. Помітивши його успіхи, знаменитий Саратовський актор І. А. Слонов запропонував йому поступити до Саратовського театрального технікуму, який Борис Андрєєв успішно закінчив в 1937 році.

Якийсь час грав на сцені Саратовського драматичного театру. Театр поїхав на гастролі, в Москву, там Андрєєва помітив кінорежисер Іван Пир'єв. Незабаром, в 1939 році, на широкий екран вийшли перші фільми з його участю — «Трактористи» та «Велике життя», де актор виступив гідно й не загубився серед уже відомих артистів.

Під час зйомок фільмів «Трактористи» й «Винищувачі» знайшов двох близьких друзів — Петра Алейникова й Миколу Крючкова. Згодом у колі кіноакторів він називав цю компанію святою трійцею.

У роки німецько-радянської війни разом з Марком Бернесом Андрєєв знявся в легендарному[джерело?] фільмі «Два бійці» (1943).

У ролі Іллі Журбина («Велика родина», 1954) виявилося вміння актора втілювати психологічно глибокі характери. Перейнято емоційною насиченістю виконання Андрєєвим ролей Баукіна в «Жорстокості» (1959), Росомахи в «Шлях до причалу» (1962). Найбільшою роботою артиста в кіно став Ватажок у фільмі «Оптимістична трагедія» (1963).

В 1971—1973 роках Борис Андреєв знявся в ролях і прокоментував текст у документальних фільмах: «Народний артист Андрєєв», «Народний артист Касимов», «Народний артист Шукур Бурханов».

Похований на Ваганьковському цвинтарі у Москві.

РоліРедагувати

Серед ролей: Назар Дума («Трактористи», 1939), Довбня («Богдан Хмельницький», 1941), Матвій («Доля Марини», 1953), Журбін («Велика родина», 1954), дід Платон («Зачарована Десна») та Зарудний («Поема про море», 1958, обидва за сценарієм О. Довженка).

Відзнаки і нагородиРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати